ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 720/151/21
провадження № 51- 2635 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120202660120000252, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
2) вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2011 року за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
3) вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
4) вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці;
5) вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим тазасуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, крім житла.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 02 жовтня 2020 року, приблизно о 16:30 год, діючи у змові з невстановленими досудовим розслідуванням особами, під приводом купівлі автомобіля «Peugeot» р.з. НОМЕР_1 польської реєстрації та нібито перерахуванням грошових коштів на банківську картку потерпілої ОСОБА_8 за його купівлю, повторно, шляхом обману, незаконно заволоділи транспортним засобом, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 36 629,22 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону. Стверджує про недопустимість доказів у даному кримінальному провадженні. Вважає, що судами попередніх інстанцій не було доведено належними і допустимими доказами винуватість саме ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження були дотримані.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в якій вона заперечувала проти доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.
В основу вироку суд першої інстанції поклав показання: самого засудженого ОСОБА_7 про події, за які його засуджено, однак останній стверджує, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України; потерпілої ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_7 нібито перерахував кошти за автомобіль та транспортував його за допомогою евакуатора; свідків, дані протоколів слідчих дій. Вказані докази є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх правдивості. Підстав недовіряти цим доказам, у тому числі тим, на які вказує захисник у суду не було. Безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за який його засуджено.
Вирок суду достатньо вмотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі і тим, на які захисник послався у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Доводи сторони захисту у касаційній скарзі про те, що висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема протоколом огляду місця події від 08 жовтня 2020 року в квартирі АДРЕСА_2 , під час якого вилучено телефон з сім-карткою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження та вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку, навівши ґрунтовні мотиви прийнятого рішення.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2020 року було надано тимчасовий доступ до вищезазначеного протоколу від 08 жовтня 2020 року та доступу до речей, які були вилучені, з метою їх огляду та визнання речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги захисника щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження фіксації слідчої дії від 08 жовтня 2020 року, оскільки дозвіл на тимчасовий доступ був наданий слідчим суддею тільки до протоколу огляду.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що дозвіл на огляд квартири був проведений без законних на те підстав, є безпідставними.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 надав письмову добровільну згоду на огляд квартири АДРЕСА_2 , власником якого є його донька ОСОБА_10 ..
Після отримання зазначеного дозволу слідчим було проведено огляд місця житла та складено відповідний протокол від 08 жовтня 2020 року.
Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234та ч. 2 ст. 237 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє (є власником чи користується на праві оренди іншому праві оплатного чи безоплатного передання у користування та володіння), за умови, що було дотримано процесуальних гарантій, які забезпечували здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.
Враховуючи наведене, підстав сумніватися у законності проведення зазначеної слідчої дії, а також вважати протокол огляду місця події, яким є житловий будинок, недопустимим доказом, у колегії суддів немає.
Крім того, були відсутні будь-які зауваження до вищезазначеної слідчої дії від безпосередніх учасників її проведення.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, з дотриманням положень ст. 405 КПК України розглянув апеляційну скаргу захисника і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду в частинах доведення винуватості та призначення покарання відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
Отже, оскільки істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень, не встановлено, тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3