ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 721/54/21
провадження № 61-3249св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Чернівецька обласна прокуратура
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2021 року в складі судді Стефанко У. Д. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Чернівецької обласної прокуратури та просив стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку втрачений заробіток в розмірі 68 797, 28 грн та компенсацію завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди в розмірі 3 000 000,00 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 19 серпня 2009 року порушено кримінальну справу № 1599 за фактом заволодіння посадовими особами Державного підприємства «Путильське лісове господарство» (далі - ДП «Путильське лісове господарство») чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.
09 червня 2010 року його було затримано в порядку статті 115 КПК України 1960 року, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а 18 червня 2010 року його було відсторонено від займаної посади директора ДП «Путильське лісове господарство».
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2011 року кримінальну справу по його обвинуваченню за частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти.
Таким чином, його утримували під вартою 10 місяців і 2 дні.
15 серпня 2011 року його було звільнено з посади директора ДП «Путильське лісове господарство» на підставі наказу Держкомлісгоспу України від 08 серпня 2011 року № 473-к.
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені, передбаченому частиною другою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України у зв`язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину та виправдано. Міру запобіжного заходу скасовано.
За період перебування під слідством у зв`язку з відстороненням від займаної посади йому весь час не виплачувалась заробітна плата, яка станом на травень 2010 року складала 4 262,50 грн. Розмір невиплаченої заробітної плати за період перебування під слідством (з червня 2010 року по серпень 2011 року) складає 68 797,28 грн.
Незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури йому завдано моральну шкоду, подальша його кар`єра є неможливою з огляду на втрату ділової репутації, поваги та авторитету серед громадськості, колишніх підлеглих та колег.
У зв`язку з безпідставним утриманням протягом тривалого часу під вартою він зазнав значних душевних та моральних страждань.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 68 797, 28 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди у виді втраченого заробітку та 585 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 протягом тривалого часу були обмежені через перебування під слідством, також в умовах ізоляції був порушений його звичний уклад життя.
Розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади), обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Для визначення розміру заробітку, який позивач втратив за період ув`язнення та незаконного перебування під кримінальним переслідування, необхідно врахувати розмір заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до Довідки ДП «Путильське лісове господарство» № 08/457 від 07 грудня 2020 року розмір середньомісячної заробітної плати позивача за вказані місяці становив 4 262,50 грн.
Таким чином, розмір невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати складає 68 797,28 грн.
Перебування позивача під слідством порушило його звичний уклад життя, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми, чим ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої не може бути меншим від гарантованого законом мінімуму - суми мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом (7 років 11 місяців 20 днів).
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину фізичних та душевних страждань та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 585 000, 00 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листпоада 2021 року в частині розміру відшкодування майнової шкоди у виді втраченого заробітку та порядку стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 змінено, викладено резолютивну частину судового рішення у такій редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 64 702, 64 грн на відшкодування майнової шкоди у виді втраченого заробітку та 585 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності, справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 585 000, 00 грн.
Висновок суду першої інстанції щодо визначеного судом розміру моральної шкоди є правильним, законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції не провів детальний розрахунок втраченого ОСОБА_1 заробітку за час відсторонення його від роботи.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 218, 59 грн, тому на його користь підлягає стягненню 64 702, 64 грн на відшкодування майнової шкоди у виді втраченого заробітку.
Суд першої інстанції помилково зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд не надав належну оцінку апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його доводам в частині визначення розміру моральної шкоди, лише зазначивши, що такий розмір є очевидно завищеним.
Відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн є платою за безпідставне кримінальне переслідування позивача, зламану долю та кар`єру, спричинену шкоду здоров`ю та душевні страждання.
Визначаючи розмір відшкодування шкоди на мінімальному рівні, суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи, особу позивача та його статус.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 квітня 2022 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 в справі № 721/54/21 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача ОСОБА_4., суддів: Шиповича В. В., Синельникова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 721/54/21 з Путильського районного суду Чернівецької області.
13 травня 2022 року цивільна справа № 721/54/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційне провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 , витребувано із Путильського ВДРАЦС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного МУ МЮ належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 , а також витребувано від Путильської державної нотаріальної контори Чернівецької області інформаційну довідку про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року справу № 721/54/21 призначено судді-доповідачеві Тітову М. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі, залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Судові рішення в частині вирішення вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про відшкодування втраченого заробітку в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 серпня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДП «Путильське лісове господарство» терміном з 14 серпня 2008 року по 13 серпня 2009 року, а згідно контракту від 14 серпня 2009 року - на аналогічну посаду на період з 14 серпня 2009 року по 13 серпня 2011 року.
19 серпня 2009 року постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області порушено кримінальну справу № 1599 за фактом заволодіння посадовими особами ДП «Путильське лісове господарство» чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.
09 червня 2010 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 115 КПК України 1960 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постановою Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади директора ДП «Путильське лісове господарство».
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 серпня 2010 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 30 вересня 2010 року.
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнено останнього з-під варти в залі суду.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2011 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого 2014 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
25 листопада 2014 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2014 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у пред`явленні обвинувачень, передбачених частиною другою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України, у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.
ОСОБА_1 утримувався під вартою з 09 червня 2010 року по 11 квітня 2011 року, тобто 10 місяців і 2 дні, та перебував під слідством і судом з 09 червня 2010 року по 29 травня 2018 року, тобто 7 років 11 місяців 20 днів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Згідно зі статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року позивача було виправдано у пред`явленні обвинувачень, передбачених частиною другою статті 191, частини третьої статті 258 КК України у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів, а під слідством та судом ОСОБА_1 перебував з 09 червня 2010 року по 29 травня 2018 року, тобто 7 років 11 місяців 20 днів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував характер правопорушення, факт незаконного перебуванням під вартою, слідством та судом, глибину душевних страждань позивача, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, час і зусилля, необхідні для відновлення його прав,а також вимоги розумності та справедливості, та дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , 585 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Заявлений ОСОБА_1 до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 3 000 000,00 грн є надмірним і не відповідає засадам розумності та справедливості.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко