№ 722/1219/21

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 722/1219/21

провадження № 61-3321св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гінгуляк Олександр Миколайович, на постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю. від 31 січня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з

2014 року по лютий 2021 року вона перебувала в шлюбних відносинах з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Починаючи з 2014 року вони проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут та господарство, разом проживали та відпочивали, між ними склались відносини, які притаманні звичайній сім`ї, з відповідними правами та обов`язками.

3. За час їх спільного проживання вони спільно придбали житловий будинок загальною площею 40,4 кв. м, житловою площею 16,8 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, площею 0,1605 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 7324084500:01:002:0066), які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на ім`я відповідача.

4. Вважає, що зазначене нерухоме майно є їх з відповідачем спільною сумісною власністю, оскільки придбане за спільні кошти сторін та за час перебування їх у фактичних шлюбних відносинах.

5. На підтвердження факту перебування їх в шлюбних відносинах, спільного проживання та ведення спільного побуту, господарства та бюджету, ОСОБА_1 надала акт про підтвердження фактичного місця проживання, свідоцтво про вінчання від 04 жовтня 2014 року за участю двох свідків та фотознімки з вінчання в храмі.

6. Зазначала, що незважаючи на тимчасові за період їх спільного проживання її виїзди до Італії, де вона була працевлаштована, вони з відповідачем продовжували бути сім`єю, вона передавала кошти для ведення (утримання) спільного господарства, побуту та ведення спільного бюджету, проведення ремонтних робіт зазначеного вище будинку.

7. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2014 року по лютий місяць 2021 року; визнати житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 , визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки.

Стислий виклад позиції відповідача

8. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відносини сторін носили більш дружній, товариський характері, однак так і не стали сімейними. Незважаючи на їх вінчання з позивачкою, спільне життя у них не складалось, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 весь час перебувала за кордоном, а тому спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, які притаманні сімейним відносинам, так і не виникло. Восени 2018 року вони остаточно посварились, позивачка забрала свої речі, які були з нею на момент приїзду з Італії, та переїхала до сина.

9. Зазначав, що придбав земельну ділянку та житловий будинок за власні кошти, які були виключно його заощадженнями та накопичувались протягом тривалого часу. В контексті наявності грошових коштів для такої купівлі зосереджував увагу на наявності власних заощаджень, достатнього доходу у вигляді пенсії та заробітної плати, продажу гаража, отримання кредиту на проведення ремонтних робіт, а також на те, що фактично купівля спірного нерухомого майна була здійснена ще у 2013 році шляхом внесення частини його вартості.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

10. Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області

від 16 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

11. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 2014 року до жовтня

2018 року.

12. Визнано житловий будинок літ. «А», загальною площею 40,40 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

13. Визнано земельну ділянку, площею 0,1605 га, кадастровий номер 7324084500:01:002:0066, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

14. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 40,40 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1605 га, кадастровий номер 7324084500:01:002:0066, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А», загальною площею 40,40 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,1605 га, кадастровий номер 7324084500:01:002:0066, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816,00 грн.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами, що у період з 2014 року до жовтня

2018 року вони з відповідачем проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, публічно висвітлювали спільне проживання та позиціонували себе як сімейну пару, яка проживає разом, при цьому у цей період набули у власність спірний будинок з земельною ділянкою. При цьому з огляду на те, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності придбаного під час проживання однією сім`єю з позивачкою майна, суд дійшов висновку про належність спірного майна сторонам на праві спільної сумісної власності.

19. Додатковим рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача для здійснення перекладу документів, у розмірі 4 590,00 грн.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

20. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2023 року (повний текст складено 02 лютого 2023 року, оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 лютого 2023 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2022 року та додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 липня 2022 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог, з огляду на те, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував факт проживання сторін однією сім`єю чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, що є підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Докази проведення релігійного обряду вінчання сторін 04 жовтня 2014 року, фотографії спільного відпочинку та святкування днів народження й інших свят, а також показання свідків, які є родичами, а інформація відома їм виключно зі слів позивачки, суд апеляційної інстанції вважав неналежними і недостатніми доказами проживання позивачки однією сім`єю з відповідачем та набуття спірного майна у спільну сумісну власність.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 02 березня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Гінгуляк О. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2023 року (повний текст якої складено 02 лютого 2023 року) та залишити в силі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2022 року. Також позивачка не погоджується із ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 21 листопада 2022 року.

23. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13, та у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України),а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того указує, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при постановленні ухвали Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року про відкриття апеляційного провадження. Також зазначає, що апеляційним судом залишено поза увагою заяву адвоката Гінгуляка О. М. про відкладення розгляду справи і проведено розгляд справи за відсутності сторони позивача (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував покази свідків, які підтверджували факт їх спільного з відповідачем проживання, а також майнової участі позивачки у купівлі спірного майна. Більш того, не надано належної оцінки показам ОСОБА_2 , який підтвердив наявність у житловому будинку її майна.

25. Заявник зосереджує увагу на тому, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду покази свідків, чеки та квитанції є належними доказами, які підтверджують проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

26. Також посилається на помилкове відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своєчасності направлення апеляційної скарги, а надані ним докази не підтверджують дотримання дотримання строку апеляційного оскарження. При цьому на, думку заявника, ОСОБА_2 не мав наміру оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, оскільки здійснив часткову оплату на її користь судових витрат.

27. Зауважує про порушення судом права бути присутньою у судовому засіданні, не урахування обґрунтованого клопотання представника про відкладення розгляду справи та не наведення мотивів відмови у його задоволенні.

28. Крім того, 07 квітня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гінгуляк О. М., подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що були отримані після розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з додатком.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 722/1219/21/

30. 29 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

31. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Гінгуляка О. М. про долучення доказів до матеріалів справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

32. 31 березня 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість вимог скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

33. Зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та надано належну оцінку доказам. Зосереджує увагу на суперечливості, недостовірності та суб`єктивності показів свідків, неналежності наданих квитанцій, без проставлення апостилю, а також відсутності інших доказів, які б підтверджували наявність між сторонами сімейних відносин.

34. Посилається на те, що спірне нерухоме майно він придбав за особисті кошти, які заощадив, а також отримав від продажу належного йому гаражу та отримання кредиту. При цьому фактичний перехід права власності на спірне майно відбувся ще у 2013 році, коли він заплатив продавцю половину вартості майна і почав його використовувати.

35. Сплата ним на виконання судового рішення та постанови державного виконавця суми судового збору була вимушеною для нього дією, оскільки в порядку виконання такого судового рішення був накладений арешт на його картковий рахунок.

36. Також посилається на безпідставність доводів касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Стверджує, що подав апеляційну скаргу у встановлений строк, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим конвертом, а також квитанцією про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, датованою 12 липня 2022 року. Відсутність на поштовому конверті повного відбитку штемпеля, з урахуванням можливості розібрати місяць та рік подання (липень 2022 року), не свідчить про пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження, оскільки він закінчувався 03 серпня 2022 року.

37. Розгляд справи за відсутності сторін вважає виправданим, ураховуючи строки розгляду справи, наявність пояснень сторін, відповідей на поставлені питання, дослідження доказів у справи, а також відсутність додаткових письмових пояснень та обґрунтувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

38. 04 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили в храмі с. Коболчин таїнство вінчання. Свідками цього обряду, як це слідує із свідоцтва, були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

39. 11 серпня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу НАО № 1384 ОСОБА_2 придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 .

40. 11 серпня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу НАО № 1385 ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, площею 0,1605 га, кадастровий номер 7324084500:01:002:0066, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться за вищевказаною адресою.

41. Судом першої інстанції було допитано свідків, зокрема:

42. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з 2015 року по 2021 рік працював водієм на рейсовому маршруту Італія - Україна. Приблизно протягом трьох років з періодичністю двічі-тричі на місяць ОСОБА_1 через нього здійснювала передачу з Італії до України продуктів, речей та грошей для відповідача ОСОБА_2 . Грошові кошти передавались в сумі 100-250 євро. З 2018 року по 2020 рік він особисто привозив та передавав кошти та продуктові передачі ОСОБА_2 в с. Коболчин.

43. Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивачка є її рідною сестрою. Восени 2013 року вона особисто займалась продажем відповідачу будинку в

с. Коболчин, який належав її зятю. У 2013 році ними не укладався договір купівлі-продажу будинку, оскільки у ОСОБА_2 не було всієї суми коштів, однак з їх дозволу він вселився в будинок. Договір купівлі-продажу був оформлений у 2015 році, однак всі кошти за будинок ОСОБА_2 їй одразу не передав, розрахувавшись пізніше коли йому передала гроші ОСОБА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 для придбання будинку 2 000,00 євро. Ще пізніше вона йому вислала 2 890,00 євро шляхом банківського переказу. Також їй відомо, що позивачка передавала кошти відповідачу за допомогою автобусних сполучень. За придбаний будинок ОСОБА_2 розраховувався з нею у нотаріуса під час оформлення договору купівлі-продажу, сплативши 6 000,00 дол. США. Пізніше, приблизно через два-три тижні, передав їй ще 1 500,00 дол. США. Стверджувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом проживали у придбаному будинку та спільно вели господарство, зокрема придбавали необхідні меблі та матеріали для будівництва, облаштували на території домоволодіння паркан, зробили ремонт в літній кухні. Також їй відомо, що у будинку залишилось багато речей ОСОБА_1 , а саме: пилосос, пральна машинка, два килими та посуд. Приблизно у 2018-2019 роках після дня народження відповідача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припини відносини.

44. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є їх свідками, яких вони вінчали як чоловіка та жінку в церкві с. Коболчин в жовтні 2014 року. На час вінчання позивачка та відповідач вже проживали разом як сім`я в спірному будинку. Після вінчання ОСОБА_1 у зв`язку із роботою проживала за кордоном, спілкуючись із ОСОБА_2 по телефону. Позивачка періодично приїжджаючи додому, допомагала в будівництві, компенсувала витрати на будівельні матеріали і роботи. Обставини придбання будинку їм не відомі, однак ОСОБА_1 повідомляла, що їде додому з метою остаточного розрахунку за будинок. Крім цього, в телефонних розмовах позивачка постійно розповідала, що передавала кошти

ОСОБА_2 на будівництво та ремонт будинку, оскільки мала намір повернутись з роботи в Україну і разом з відповідачем там проживати. Крім цього, коли ОСОБА_1 приїжджала в Україну, вона особисто придбавала будівельні матеріали та побутову техніку. Однією сім`єю сторони проживали до 2019 року.

45. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що позивачка та відповідач є їх вінчальними батьками, які їх вінчали в церкві с. Коболчин в

2016 році. З цього часу їм достовірно відомо, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 проживали разом однією сім?єю в спірному будинку в

с. Коболчин. Зі слів інших жителів села їм відомо, що позивачка та відповідач проживали однією сім?єю ще до 2016 року. Щороку влітку або навесні ОСОБА_1 приїжджала з Італії додому та разом з відповідачем проживала у спірному будинку, вони разом обробляли город, здійснювали ремонт в будинку та вели спільне господарство. За час спільного проживання сторін в будинку було замінено вікна, двері та пічку, було викопано вигрібну яму та проведено водопровід, а також придбавалися ними меблі в будинок. Також їм відомо, що позивачка неодноразово через водіїв автобусів передавала відповідачу з Італії грошові кошти та різного роду передачі. Однією сім?єю сторони проживали до жовтня 2019 року.

46. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що в жовтні 2013 року він вирішив придбати будинок в

с. Коболчин, оскільки в цьому селі проживає його одинокий батько, який потребує допомоги. Його сестра ОСОБА_10 знайшла будинок вартістю 8 000,00 дол. США, продажем якого займалася знайома його сестри ОСОБА_7 , яка діяла від імені свого зятя ОСОБА_11 як власника будинку.

За попередньою домовленістю він передав ОСОБА_11 за будинок

4 000,00 дол. США, а інші 4 000,00 дол. США він мав передати йому під час оформлення нотаріусом договору купівлі-продажу. Після першої передачі коштів ОСОБА_11 забрав свої речі з будинку, а з жовтня 2013 року він розпочав в будинку ремонт. Новий 2014 рік він разом зі своєю родиною зустрічав вже у придбаному будинку. Іншу частину коштів за будинок в сумі 4 000,00 дол. США він передав у серпні 2015 року під час оформлення нотаріусом договору купівлі-продажу. Будинок він придбав за власні кошти, які заощадив за рахунок отримуваної пенсії, виїзду на заробітки, одержаного кредиту в сумі 24 000,00 грн, а також від продажу власного гаража, який відчужив за 3 500,00 дол. США. Також за власні кошти він придбавав всі будівельні матеріали, які використовувалися для ремонту будинку, а також розраховувався власними коштами за виконані будівельні роботи. Під час пошуку будинку та його придбання ОСОБА_7 запропонувала йому познайомитись з її сестрою ОСОБА_1 , яка була на заробітках в Італії, на що він погодився. Наміру створювати з позивачкою сім`ю у нього не було.

З 2014 року по 2018 рік вони підтримували дружні стосунки шляхом спілкування по телефону. Він декілька разів пропонував ОСОБА_1 зареєструвати шлюб між ними, однак вона не бажала цього, а наполягала, щоб вони лише обвінчались. Також причиною їх вінчання в церкві було те, що їх просили бути вінчальними батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а для цього їм потрібно було обвінчатись. З ОСОБА_1 він не вів спільного господарства, вони разом не проживали та у них не було спільного сімейного бюджету, оскільки позивачка весь час перебувала на заробітках в Італії, а в Україну приїжджала лише на декілька тижнів один раз на рік. Вважає, що вони просто зустрічались. Крім цього, пояснив, що протягом декількох років ОСОБА_1 один раз на рік висилала йому кошти, однак вказані кошти призначалися для придбання подарунків до днів народжень її родичів. На вказані кошти він придбавав подарунки, після чого звітував перед позивачкою на що саме були витрачені кошти. Також позивач у своїх показаннях підтвердив, що у його будинку на цей час знаходяться власні речі позивачки, а саме декілька курток, старий пилосос, пральна машинка та телевізор, які вона залишила у нього на зберіганні, оскільки не мала де їх залишити. В жовтні

2018 року між ним та ОСОБА_1 сталася сварка з приводу її чергового виїзду за кордон, проти чого він заперечував, після чого вони припинили спілкування та не спілкуються.

47. Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона проживає по сусідству з відповідачем ОСОБА_2 . Позивачку ОСОБА_1 вона бачила у відповідача вдома лише один раз на городі під час посадки картоплі та два рази на подвір`ї біля будинку. Останній раз ОСОБА_1 вона бачила у

ОСОБА_2 близько трьох років тому. Обставини щодо придбання будинку та виконання будівельних робіт їй не відомі.

48. Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що позивачка та відповідач є його сусідами. Йому відомо, що коли ОСОБА_2 приблизно у 2014 році переїхав проживати в село, він був один. Пізніше він одружився і проживав разом з ОСОБА_1 , разом з якою були присутні у 2014 році на весіллі його доньки. Він часто бував вдома у позивачки та відповідача, оскільки є їх сусідом, крім цього допомагав облаштовувати до будинку водопостачання та обробляти город. ОСОБА_1 періодично приїжджала додому, оскільки перебувала на заробітках за кордоном.

49. Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що ОСОБА_2 в с. Коболчин придбав будинок. ОСОБА_1 він бачив лише одного разу на виступі хору в сільському будинку культури, у якому приймає участь відповідач. Більше позивачку він не бачив. Він часто проходить повз будинок ОСОБА_2 , однак жодного разу ОСОБА_1 там не бачив.

50. Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що позивачка та відповідач є його сусідами. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що відповідач за власні кошти придбав будинок, в якому почав проживати сам, а пізніше з ОСОБА_1 . У них вдома він був лише одного разу, тоді і бачив їх разом. ОСОБА_1 була за кордоном на заробітках, а ОСОБА_2 майже весь час проживав один.

51. Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що перебуває з позивачкою та відповідачем у дружніх відносинах. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що він за власні кошти придбав будинок в с. Коболчин, сплативши його вартість частинами. Розрахуватись за будинок відповідачу допоміг його батько та сестра. В будинок відповідач вселився один, а пізніше вже з`явилась ОСОБА_1 . Вона періодично працювала у ОСОБА_2 , за що він з нею особисто розраховувався, разом із ним неодноразово приймала участь у придбанні будівельних матеріалів, за які розраховувався відповідач своєю пенсійною карткою. Протягом трьох років вона допомагала ОСОБА_2 виконувати ремонтні роботи в будинку. ОСОБА_1 участі у виконанні ремонтних робіт не брала, на городі не працювала. За весь час, протягом якого вона працювала у ОСОБА_2 , бачила позивачку лише один раз. Також, зі слів інших осіб їй відомо, що ОСОБА_1 із-за кордону передавала гроші ОСОБА_2 для того, щоб він передавав їх частинами сину позивачки.

52. Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що відповідач є її рідним братом. Їй відомо, що брат придбав будинок в с. Коболчин за власні кошти, отримані від продажу гаража, а також неодноразово позичав у неї гроші на проведення ремонту будинку. На час придбання будинку її брат з ОСОБА_1 спільно не проживав.

53. Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що відповідач є її рідним братом. Житловий будинок в с. Коболчин, який хотів придбати її брат, продавав зять ОСОБА_7 за 8 000,00 доларів США. Вказаний будинок ОСОБА_2 придбав за власні кошти приблизно 6-7 років тому. Протягом всієї осені вони разом зі своїм чоловіком допомагали брату навести лад в будинку, оскільки брат поспішав вселитися у нього. За домовленістю з продавцем

ОСОБА_2 одразу передав за будинок половину коштів, оскільки бажав у нього вселитися, а іншу половину коштів повинен був передати після оформлення всіх документів, необхідних для укладення договору. Оскільки такі документи продавцем будинку готувалися тривалий час, другу частину коштів за будинок відповідач у її присутності вже передав, коли був з

ОСОБА_1 . На час проживання брата з ОСОБА_1 вона до них не приходила та з братом не спілкувалась. Їй відомо, що позивачка періодично приїжджала з Італії, гостювала, після чого поверталась за кордон. Позивачка та її брат разом вже не проживають близько 4 років.

54. Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що приблизно 8-10 років тому ОСОБА_2 попросив його викопати вигрібну яму біля будинку. Під час виконання даної роботи біля вказаного будинку він нікого не бачив і лише через декілька днів, коли він завершував роботу, до нього прийшла жінка, як йому стало відомо пізніше, співмешканка відповідача - ОСОБА_1 .

55. Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що відповідач є його батьком. На той час коли батько придбав будинок, він з ним не спілкувався, оскільки працював в Росії, де дізнався, що батьки розлучились і через це їх відносини зіпсувались. Про те, що батько придбав будинок він дізнався від своєї матері, однак про обставини, за яких будинок придбавався, йому нічого не відомо. З позивачкою ОСОБА_1 він не знайомий. Минулої осені позивачка, дізнавшись номер його телефону, телефонувала до нього та просила щоб батько віддав належні їй речі з будинку, а також здійснив між ними поділ будинку, оскільки в іншому випадку вона звернеться до суду. З батьком він відновив спілкування приблизно 4 роки тому і з цього часу жодного разу не бачив позивачку у батька вдома. Також йому відомо, що його дід за життя надав батьку на придбання цього будинку 10 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

56. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

57. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

61. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

62. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

63. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

64. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

65. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

66. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

67. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

68. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

69. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

70. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

71. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

72. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може однозначно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

73. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

74. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада

2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі

№ 199/3941/20.

75. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

76. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

77. Встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

78. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

79. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

80. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

81. Встановивши, що сторони 04 жовтня 2014 року здійснили таїнство вінчання, однак не проживали постійно спільно протягом 2014-2018 років у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на заробітках в Італії, у тому числі у період придбання спірного нерухомого майна, що не заперечується позивачкою, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

82. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наданим позивачкою доказам та обґрунтовано зазначив про відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю сторін саме у період придбання відповідачем спірного майна.

83. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів перебування позивачки на території України у період з 2014 року по 2017 рік (відомості Державної прикордонної служби, витребувані за ухвалою суду, стосуються періоду з 24 січня 2017 року по 23 січня 2022 року), а також визнання позивачкою факту довготривалого перебування у зазначений період у зв`язку із роботою за кордоном.

84. Крім того, колегія суддів погоджується із тим, що позивачка не довела належними та достатніми доказами того, що вона приймала майнову участь у купівлі спірного майна. Водночас матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача такої фінансової можливості (наявність власних коштів, коштів, отриманих від продажу гаража, та отримання кредиту відповідно до кредитного договору від 19 липня 2013 року).

85. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, при цьому суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

86. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

87. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

88. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної норм процесуального права в частині прийняття апеляційної скарги відповідача, поданої з пропуском строку на апеляційне оскарження, а також не забезпечення права позивачки на участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

89. В частині доводів про незаконність ухвали Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, зокрема щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, поданою, на думку заявниці, з пропуском встановленого законом строку для її подання, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження на підставі матеріалів справи обґрунтовано встановлено, що копію оскарженого судового рішення суду першої інстанції відповідач отримав 05 липня 2022 року, а тому подана через засоби поштового зв`язку у липні 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_2 є такою, що відповідає вимогам статті 354 ЦПК України. При цьому апеляційним судом враховано підтверджений судом першої інстанції факт пошкодження поштового конверту, в якому надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 .

90. В частині доводів заявниці про не забезпечення її права на участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відмови у задоволенні клопотання її представника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зауважує, що права позивачки на участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції були забезпечені шляхом її належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, участі її представника у судовому засіданні, яке відбулось 21 грудня 2022 року, з можливістю надання відповідних пояснень останнім, викладу позиції позивачки щодо доводів апеляційної скарги відповідача у відзиві на апеляційну скаргу. З урахуванням наведеного, а також з огляду на наявність усіх доказів у матеріалах справи, пояснень позивачки щодо поданої апеляційної скарги, необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та підстав для скасування у зв`язку із зазначеними доводами оскарженого судового рішення апеляційного суду.

91. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

93. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гінгуляк Олександр Миколайович, залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович