ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 723/77/21
провадження № 51-5468км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7.,
прокурора ОСОБА_8.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 16 червня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду
від 09 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260150000532, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Комарівці, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 червня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно з вироком 15 червня 2020 року близько 15:00 ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_2 з неприязні умисно завдав їй кулаками щонайменше 3 ударів по обличчю та різних частинах тіла, спричинивши потерпілій синці в проекції дуги нижньої щелепи зліва та по середньо-ключичній лінії зліва на рівні 8-9 ребер, садно на верхній губі зліва, що належить до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень.
На обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що судовий розгляд проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до його необґрунтованого засудження. Стверджує, що тілесних ушкоджень потерпілій не завдавав, а процесуальні документи в справі сфальсифіковані. Звертає увагу на те, що органами досудового розслідування порушені строки, визначені ст. 219 КПК, обвинувальний акт не затверджений прокурором та не відповідає вимогам
ст. 291 КПК, відсутні дані про виконання органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК, немає розписки про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Судовий розгляд, на думку засудженого, проведено упереджено, в основу обвинувального вироку покладені показання зацікавленого свідка ОСОБА_3 , а захисник ОСОБА_9. здійснював свої обов`язки неналежно. Крім того зазначає, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, не дав вичерпні відповіді на доводи його апеляційної скарги, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Вважає постановлені в справі судові рішення такими, що не відповідають вимогам
У запереченні на касаційну скаргу прокурор вважає безпідставними доводи засудженого стосовно порушення органами досудового розслідування вимог КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_1 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є досліджені судом: показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 - очевидця події, стосовно обставин заподіяння ОСОБА_1 потерпілій тілесних ушкоджень; дані протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої та зазначеного свідка, які під час слідчої дії на місці розповіли та продемонстрували, як і куди ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 ударів; дані висновку експерта, з якого видно, що потерпілій було заподіяно легких тілесних ушкоджень.
Посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що судовий розгляд проведено упереджено та що в основу обвинувального вироку покладені показання зацікавленого свідка ОСОБА_3 , є неприйнятним.
Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд, під час розгляду справи дотримався вимог ст. 22 КПК, якою передбачено обов`язок суду, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, зокрема, збирати та подавати суду докази і доводити перед судом їх переконливість.
Водночас, жоден доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Показання потерпілої та свідка ОСОБА_3 суд взяв до уваги, оскільки вони узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом доказами, зокрема з даними протоколів слідчих експериментів та висновком експерта щодо локалізації, часу і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої. Крім того, під час судового розгляду місцевим судом не встановлено обставин, які б свідчили про зацікавленість свідка ОСОБА_3 . Також, наведені докази визнані судом достатніми для висновку стосовно заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .
Колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів зазначений висновок суду.
Що стосується посилання в касаційній скарзі на неналежне виконання обов`язків захисником ОСОБА_9., то колегія суддів вважає їх непереконливими.
З матеріалів справи видно, що захисник ОСОБА_9. здійснював захист інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції. При цьому останньому були роз`яснені його процесуальні права обвинуваченого, у тому числі і право на відмову від захисника. Проте ОСОБА_1 жодної заяви з приводу відмови від захисника або його заміни не подавав.
У той же час захисник ОСОБА_9. брав участь у судових засіданнях місцевого суду, де висловлював свою думку, заявляв клопотання в інтересах ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання ефективності захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, захищатися від обвинувачення в установлений законом спосіб.
З огляду на викладене, касаційним судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про неналежне виконання професійних обов`язків ОСОБА_9. під час судового розгляду в суді першої інстанцій, що могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі засуджений наводить доводи про те, що органами досудового розслідування порушені строки, визначені ст. 219 КПК, відсутні дані про виконання органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК, немає розписки про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, обвинувальний акт не затверджений прокурором та не відповідає вимогам ст. 291 КПК. Проте такі доводи ОСОБА_1 безпідставні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Як свідчать матеріали справи, органи досудового розслідування дотримались вимог ст. 219 КПК у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (який набрав чинності 01 липня 2020 року) стосовно строків його проведення.
За правилами ст. 290 КПК стороні захисту має бути повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Водночас ч. 2 ст. 298 КПК передбачено, що досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень
глави 25 КПК Особливості досудового розслідування кримінальних проступків (статті 298-302 КПК).
Відповідно до ч. 5 ст. 301 КПК у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом прокурор зобов`язаний забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення.
Прокурор подав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , до яких долучив копії розписок сторони захисту (засудженого та його захисника ОСОБА_9.) про отримання ними копій матеріалів дізнання у кримінальному провадженні № 12020260150000532 від 16 червня 2020 року.
Отже, в даному кримінальному провадженні органи досудового розслідування діяли згідно з вимогами ч. 5 ст. 301 КПК.
Також, у матеріалах справи наявні розписки ОСОБА_1 та його захисника
ОСОБА_9. про отримання ними копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 6, 7). Обвинувальний акт був затверджений прокурором 11 січня 2021 року.
Питання відповідності обвинувального акта вимогам КПК з огляду на положення ст. 314 КПК вирішує суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання.
Як убачається з ухвали місцевого суду від 15 лютого 2017 року (а.с. 22), місцевий суд належним чином перевірив відповідність обвинувального акта вимогам
ст. 291 КПК і, не знайшовши підстав для прийняття рішення, передбаченого, зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, призначив судовий розгляд. При цьому сторона захисту не заявляла клопотання про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_1 та не заперечувала проти призначення справи до розгляду.
Щодо доводів засудженого в касаційній скарзі про фальсифікацію процесуальних документів у справі, то вказані доводи не відносяться до компетенції суду відповідно до положень ст. 214 КПК.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК.
Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 405 404 КПК.
Як убачається з ухвали від 09 вересня 2021 року, апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив скаргу без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу.
Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, немає підстав.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальні справі щодо ОСОБА_1 . Судом не встановлено.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 червня
2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6