28.11.2024

№ 724/1127/17

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 724/1127/17

провадження № 61-14949св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Територіальна громада села Грозинці в особі Грозинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади села Грозинці в особі Грозинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ватаманюка Володимира Васильовича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила: визнати незаконним та скасувати рішення Грозинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області (далі - Грозинецька сільська рада) від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасувати в Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201 та 7325081200:01:001:0200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Грозинецької сільської ради від 26 липня 2011 року № 52/05-2011 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Березова» в селі Грозинці Хотинського району Чернівецької області (далі - село Грозинці) із земель запасу сільської ради. Рішенням Грозинецької сільської ради від 15 листопада № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» їй затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,291 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в урочищі «Березова» в селі Грозинці та надано у власність вказану земельну ділянку. Після чого, нею було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 23 квітня 2015 року відділ Держземагенства у Хотинському районі Чернівецької області погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вважав за можливе відвести земельну ділянку у власність, однак 28 грудня 2015 року державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Хотинському районі було прийнято рішення № РВ-7300094312015 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. У жовтні 2016 року вона звернулася до Грозинецької сільської ради із заявою для встановлення причин, які слугували підставою для відмови у реєстрації земельної ділянки. З наслідками розгляду її заяви працівниками сільської ради було складено акт від 19 жовтня 2016 року, з якого встановлено наступне: у 2014 році Грозинецькою сільською радою прийнято рішення від 04 листопада 2014 року № 241/23-2014, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0,35 га ОСОБА_3 та 0,35 га ОСОБА_2 , які знаходяться по АДРЕСА_1 і є суміжними з її земельною ділянкою, однак при розробленні проекту землеустрою була допущена помилка, яка привела до накладки земельної ділянки виділеної ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на земельну ділянку, яку їй раніше було надано. На її думку, рішення Грозинецької сільської ради від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Грозинецька сільська рада, не маючи її заяви про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку, або інших законних підстав фактично припинила право власності останнього передавши земельну ділянку іншим особам, тобто допустила порушення її прав як власника земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хотинський районний суд Чернівецької області рішенням від 13 грудня 2017 року у складі судді Єфтеньєва О. Г. позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Грозинецької сільської ради від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Скасував у Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7325081200:01:001:0201 та 7325081200:01:001:0200. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 володіючи інформацією про наявність рішень Грозинецької сільської ради від 26 липня 2011 року № 52/05-2011 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» та від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» не повідомили проектну організацію, яка виготовляла технічну документацію про наявність власників/користувачів суміжних ділянок і погодили акти приймання-передачі межових знаків на зберігання без погодження з ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що рішення Грозинецької сільської ради від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідає волі територіальної громади села Грозинці, яка делегувала Грозинецькій сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Чернівецький апеляційний суд постановою від 02 липня 2019 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення апеляційний суд відсутністю в матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_1 згідно зі статтями 125 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) здійснила державну реєстрацію свого права власності або користування на земельну ділянку, яка була їй надана за рішенням Грозинецької сільської ради від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011. Тобто, ОСОБА_1 набула тільки приватний інтерес на отримання у власність земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації. При цьому виходив з того, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 28 грудня 2015 року звернулася до відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області з заявою про реєстрацію в Державному земельному кадастрі права власності на земельну ділянку, яка була надана їй за рішенням Грозинецької сільської ради від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011. 28 грудня 2015 року позивачці було відмовлено в такій реєстрації згідно рішення Відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області № РВ-7300094312015, яка у встановленому законом порядку не оскаржувалася. Таким чином, ОСОБА_1 тривалий час, починаючи з листопада 2011 року зволікала з реалізацією наданою їй можливості для набуття права власності на спірну земельну ділянку. Відповідачі, скориставшись своїм правом на отримання встановленим законом порядку земельних ділянок у власність, своєчасно звернулися до Відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області із заявами про проведення державної реєстрації переданих їм у власність земельних ділянок. Крім того, суд виходив з того, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту її порушеного права, оскільки скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування записів про державну реєстрацію не поновить її прав.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ватаманюк В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2019 року і залишити в силі рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 починаючи з листопада 2011 року зволікала з реалізацією наданою їй можливості для набуття права власності на земельну ділянку, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом на отримання встановленим законом порядку земельних ділянок у власність, своєчасно звернулися до Відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області із заявами про проведення державної реєстрації переданих їм у власність земельних ділянок, оскільки законодавством не передбачено будь-якого терміну для реалізації набуття права власності на земельну ділянку. Судом не взято до уваги висновок інженерно-технічної експертизи від 28 травня 2019 року № 135, яка була проведена на стадії апеляційного розгляду. Також апеляційним судом безпідставно залучено до матеріалів справи документи на стадії апеляційного розгляду, оскільки такі документи були в наявності у відповідачів під час розгляду справи в місцевому суді.

У вересні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подаловідзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що воно є законним і обґрунтованим. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. При цьому зазначило, що за позивачкою на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не було зареєстроване право власності на земельну ділянку яка б накладалася (повністю чи частково) на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відсутність акта погодження меж за відсутності суміжних землевласників або землекористувачів не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації та земельні ділянки надані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Також зазначило, що заявлені позивачкою вимоги без оскарження свідоцтв про право власності на земельні ділянки та реєстрації таких прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечить поновлення таких прав.

У вересні 2019 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Курко Андрій Ярославович також подаввідзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що воно є законним і обґрунтованим. При цьому, зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснили всі необхідні дії для реалізації права на отримання земельних ділянок та набули права власності на них провівши державну реєстрацію, а позивачка протягом тривалого терміну не вживала будь-яких заходів направлених на реалізацію свого права власності на землю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 вересня 2019 року справа № 724/1127/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що рішенням V сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 26 липня 2011 року № 52/05-2011 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Березова» села Грозинці із земель запасу сільської ради.

Рішенням VІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в урочищі «Березова» села Грозинці. Земельну ділянку площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Березова» села Грозинці надано позивачці у власність.

Рішенням ХХІІІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 04 листопада 2014 року № 241/23-2014 «Про надання дозволу на розробку та виготовлення проекту землеустрою на земельні ділянки» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,35 га та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,35 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Рішенням ХХVІІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема: ОСОБА_3 площею 0,3500 га з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201 та ОСОБА_2 площею 0,35 га з кадастровим номером 7325081200:01:001:0200 в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 28 грудня 2015 року № РВ-7300094312015 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 квітня 2015 року № 35918359 встановлено, що 01 квітня 2015 року Реєстраційна служба Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області прийняла рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,3500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201, та 03 квітня 2015 року видала останньому свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку за № 35917819.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 квітня 2015 року № 35859287 встановлено, що 31 березня 2015 року Реєстраційна служба Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області прийняла рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7325081200:01:001:0200, та 02 квітня 2015 року видала останньому свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку за № 35858764.

З акта від 19 жовтня 2016 року, затвердженого головою Грозинецької сільської ради встановлено, що при розробці проекту землеустрою була допущена помилка, яка привела до накладення земельної ділянки виділеної ОСОБА_3 на земельну ділянку раніше виділену ОСОБА_1 .

Висновком судової інженерно-технічної експертизи від 24 травня 2019 року № 531 встановлено накладення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_1 згідно з матеріалами технічної документації. Розмір накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 становить 0,2034 га, а земельної ділянки ОСОБА_3 - 0,0037 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ватаманюка В. В. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтями 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 року № 926, від 12 листопада 2008 року № 1019 були змінені форми державного акта на право власності на земельну ділянку.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні виходив з наявності факту порушення відповідачами прав ОСОБА_1 , оскільки їй земельна ділянка була передана у власність раніше ніж відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При цьому зазначені відповідачі не повідомили проектну організацію, яка виготовляла технічну документацію про наявність власників/користувачів суміжних ділянок і погодили акти приймання-передачі межових знаків на зберігання без погодження з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що земельна ділянка була погоджена позивачці у 2011 році для передачі у власність, проте до державного кадастрового реєстратора звернулись тільки 28 грудня 2015 року. Отримавши відмову державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 в установленому законом порядку її не оскаржувала. Відповідачі, скориставшись своїм правом на отримання у встановленому законом порядку земельних ділянок у власність, своєчасно звернулися із заявами про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та доданими до них документами для проведення державної реєстрації переданих їм у власність земельних ділянок. За таких обставин, права позивачки на одержання нею у власність земельної ділянки не порушені.

Верховний Суд не погоджується з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

ОСОБА_1 , отримавши в установленому порядку відповідні рішення, в тому числі і про передачу їй земельної ділянки у власність, 28 грудня 2015 року звернулася до державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області із заявою про внесення відомостей до Державного кадастру про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та отримала відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що передачею у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушено її право власності на земельну ділянку, оскільки частину земельної ділянки було раніше передано їй у власність.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі розроблених Приватним підприємцем «ОСОБА_4» проектів землеустрою зареєстрували земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,3500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201, ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7325081200:01:001:0200.

Частиною дев`ятою статті 59 «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, а пунктом 15 частин першої статті 26 цього ж Закону визначено, що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

За змістом частини четвертої, сімнадцятої, двадцятої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями. Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б)пояснювальну записку; в) рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель; г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); ґ) матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства; д) схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду); е) матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; є) схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки; ж) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; з) відомості про обчислення площі земельної ділянки; и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; ї) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).

Як зазначалося вище, рішення VІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким земельну ділянку площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Березова» села Грозинці надано ОСОБА_1 у власність, не скасовано і незмінено, а тому сільська рада, передаючи відповідачам зайняту позивачкою земельну ділянку (її частину), діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції і зазначеним вище законам України.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував обґрунтоване рішення районного суду про відмову у задоволенні позову через його безпідставність.

Враховуючи наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Також, Верховний Суд визнає помилковим посилання апеляційного суду на те, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту її порушеного права, оскільки скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування записів про державну реєстрацію не поновить її прав, з огляду на таке.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387 388 391 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.

Рішення суб`єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.

Отримавши рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 набула право зареєструвати своє право власності на спірну земельну ділянку, а тому скасування рішення Грозинецької сільської ради від 19 березня 2015 року № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і скасування в Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201 та 7325081200:01:001:0200 дасть їй можливість завершити оформлення права власності на земельну ділянку та поновить її права.

Крім того, в оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходить з того, що отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акта на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).

Апеляційний суд при розгляді справи не врахував, що отримавши право на отримання у власність земельної ділянки позивачка мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме: рішенням VІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 15 листопада 2011 року № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в урочищі «Березова» села Грозинці. Земельну ділянку площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Березова» села Грозинці надано позивачці у власність; на виконання вказаного рішення сільської ради з метою реалізації права власності позивача за її замовлення Приватним підприємством розроблено технічну документацію із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства) щодо встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Та обставина, що на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Відділ Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області прийняв рішення від 28 грудня 2015 року № РВ-7300094312015 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини свідчить про порушення права позивачки на надану сільською радою їй у власність земельну ділянку та обмеження її у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , у неї виникли правомірні очікування мирно володіти майном, які є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 2 560 грн, які підлягають стягненню з відповідачів на її користь.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ватаманюка Володимира Васильовича задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Грозинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 640 (шістсот сорок) грн з кожного судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило