ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 725/2176/17
касаційне провадження № К/9901/2338/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивача Семенюка Руслана Дмитровича в інтересах позивача ОСОБА_1 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21.08.2017 (суддя - Стоцька Л.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області (далі - відповідач, Митниця, контролюючий орган), у якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 28.04.2017 №0242/408020301/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 507531,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає протиправним його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки у позивача наявне громадянство як України, так і Румунії, і для митного оформлення ним пред`явлено паспорт громадянина Румунії, про необхідність сплати будь-яких митних платежів митний орган його не повідомляв. Також вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за межами строків, встановлених частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, оскільки дане правопорушення не є триваючим, строк притягнення його до адміністративної відповідальності закінчився у 2016 році.
Першотравневий районний суд міста Чернівці постановою від 21.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, а оскаржувану постанову митного органу прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Позивач, не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами, що контролюючим органом пропущено строк притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що оскільки він перетинав кордон у 2016 році, то відповідач повинен його був повідомити про порушення ним митного контролю під час перетину кордону і повідомити про необхідність сплати митних платежів, що не було здійснено митним органом. Зазначає, що за правилами статті 485 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачено наявність протиправної вини позивача, водночас, скаржник наполягає на тому, що ним до Митного органу були надані всі необхідні документи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.10.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 18.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 14.02.2017 контролюючим органом відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0242/408020301/17.
Як вбачається із змісту протоколу, інспектором було виявлено порушення: в процесі проведення аналізу перетину митного кордону України було встановлено, що згідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" ЕАІС ДМСУ, 19.03.2016 громадянин ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через пропускний пункт "Порубне-Сірет" Чернівецької митниці ДФС легковий автомобіль марки "Фольксваген Шаран", реєстраційний номер НОМЕР_1 в режимі тимчасового ввезення в термін до одного року з використанням паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 . Маючи статус "резидента" для перетину митного кордону, ОСОБА_1 використовував паспортний документ громадянина Румунії ОСОБА_1 .
Згідно поданого до митного контролю паспорта № НОМЕР_2 громадянина Румунії ОСОБА_1 та пред`явленого до митного контролю паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.
Під час переміщення транспортного засобу через митний кордон України позивач надавав документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи статус "резидента".
Оскаржуваною постановою по справі про порушення митних правил позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до статті 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, у сумі 507531,75 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною другою статті 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються положеннями Митного кодексу України.
Так, статтею 377 Митного кодексу України визначено, що товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов`язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні.
Ввезені громадянами на митну територію України для вільного обігу товари, зазначені у частині першій цієї статті, що підлягають державній реєстрації уповноваженими органами України, забороняється відчужувати або передавати у володіння, користування чи розпорядження іншим особам до здійснення державної реєстрації цих товарів.
З метою запобігання незаконному обігу транспортних засобів на території України між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та державними органами з безпеки дорожнього руху здійснюється автоматизований обмін інформацією про транспортні засоби, що перетинають державний кордон України, стосовно митного оформлення та державної реєстрації таких транспортних засобів.
Стаття 485 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
Як правильно констатовано судами попередніх інстанцій, при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) позивач свідомо подав саме паспорт громадянина Румунії як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів були спрямовані дії позивача, а тому обґрунтованими є висновки судів про наявність у діях позивача умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений статтею 485 Митного кодексу України.
Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі)
Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Провадження у справах про порушення митних правил, згідно положень статті 487 Митного кодексу України здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За змістом статті 530 Митного кодексу України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Статтею 531 Митного кодексу України передбачені підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення. Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Положеннями статті 531 Митного кодексу України встановлені підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Статтею 526 Митного кодексу України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Судами встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Таким чином, при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з`ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення.
Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи з`ясовано, що вчинене позивачем правопорушення, посадовим особам Чернівецької митниці ДФС стало відомо із листа Оперативного-розшукового управління Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.11.2016, протокол про порушення митних правил відносно позивача було складено 14.02.2017. З матеріалів справи слідує, що постанову про адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, та визначене цим Кодексом як триваюче правопорушення (стаття 467 Митного кодексу України) прийнято 28.04.2017, тобто в межах встановлено законодавством шестимісячного строку.
За таких обставин, судами попередніх при винесенні судових рішень виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Позивач касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника позивача Семенюка Руслана Дмитровича в інтересах позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21.08.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк