28.04.2024

№ 725/3707/18

Постанова

Іменем України

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3707/18

провадження № 61-6763св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Обласна комунальна установа «Лікарня швидкої медичної допомоги», Міністерство охорони здоров`я,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року у складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги», Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» (далі - ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги»), Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок ненадання кваліфікованої медичної допомоги лікарем ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її вагітна донька - ОСОБА_3 .

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права займатись лікарською діяльністю на строк один рік. Цим же вироком суду ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного і додаткового покарання на підставі пункту «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_2 працював на посаді завідуючого дитячим травматологічним відділенням для дітей ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» та за сумісництвом - лікарем-травматологом, ОСОБА_1 вважає, що вказаний заклад охорони здоров`я повинен нести відповідальність за шкоду, завдану його діями.

Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що відповідальність за завдану шкоду слід також покласти на Міністерство охорони здоров`я України.

ОСОБА_1 зазначила, що понесла витрати на поховання доньки, які складаються із: витрат на зберігання тіла в морзі в розмірі 1 950 грн.; витрат на церковне таїнство - обряд поховання в розмірі 50 грн; витрат на придбання одягу для поховання - 2 930 грн; витрат на придбання продуктів харчування та організацію поминального обіду - 9 730 грн, всього на загальну суму 14 660 грн.

ОСОБА_1 планує встановити на могилі доньки надгробний пам`ятник, вартість якого згідно інформаційного сайту з мережі інтернет буде становити 116 543 грн.

Посилалась на те, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 професійних обов`язків вона втратила доньку, яка була на п`ятому місяці вагітності. Смерть доньки спричинила їй моральні страждання, розмір яких вона оцінює в сумі 3 000 000 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів на її користь 131 203 грн витрат у рахунок відшкодування майнової шкоди та 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 14 660 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачці лікарем ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тому саме ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» повинна відшкодовувати завдану позивачці шкоду. Судом не встановлено будь-яких підстав для покладення юридичної відповідальності за завдану позивачці шкоду на Міністерство охорони здоров`я України.

Вимоги про відшкодування витрат на влаштування надгробного пам`ятника не підлягають задоволенню, оскільки стаття 1201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає відшкодування тих витрат на спорудження надгробного пам`ятника, які вже понесені, а не спрямовані на майбутнє.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував душевні страждання позивачки у зв`язку зі смертю вагітної доньки та втратою її ненародженої дитини, а також принцип справедливості та розумності, і ступінь вини відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року в частині стягнення витрат на проведення поминального обіду в розмірі 9 730 грн скасовано, в цій частині ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Визначено, що загальна сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» на користь ОСОБА_1 , становить 4 930 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 4 930 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн саме з ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги».

Скасування рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на проведення поминального обіду в розмірі 9 730 грн обґрунтовано неправильним застосуванням судом статті 1167 ЦК України до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги статей 1167 1173 1174 ЦК України, а також не врахували при визначенні розміру моральної шкоди глибину і тривалість її страждань.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» та Міністерство охорони здоров`я України зазначили, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення у справі, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року і витребувано із Першотравневого районного суду м. Чернівці цивільну справу № 725/3707/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 березня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КК України, і призначено йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права займатись лікарською діяльністю на строк один рік. Цим же вироком суду ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного і додаткового покарання на підставі пункту «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду завідувача завідуючого травматологічного відділення для дітей ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» та за сумісництвом - лікаря-травматолога, всупереч встановлених правил лікувального процесу, під час лікування хворої ОСОБА_3 , з 29 квітня 2012 року до 04 травня 2012 року неналежно виконував свої професійні обов`язки, допустив ряд недоліків, які призвели до тяжких наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_3 , тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 140 КК України.

Матеріалами справи підтверджені витрати ОСОБА_1 на поховання доньки, які складаються з витрат на зберігання тіла в морзі в розмірі 1 950 грн, витрат на церковне таїнство - обряд поховання в розмірі 50 грн; витрат на придбання одягу для поховання - 2 930 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, визначеної трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК Україниє необхідною як наявність загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальної умови (виконання трудових (службових) обов`язків працівником).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що позивачка є матір`ю покійної ОСОБА_3 , яка померла внаслідок злочину, вчиненого працівником ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги», тому з урахуванням положень статей 1167 1168 1172 1201 ЦК України має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, а також витрат на поховання за рахунок юридичної особи, внаслідок дій працівника якої їй було завдано такої шкоди.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до статті 2 Закону України від 10 липня 2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Виходячи зі змісту цієї норми права, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання. Тому висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині вимоги про відшкодування витрат на проведення поминального обіду є правильним.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення моральної шкоди, суди виходили з положення статей 23 1167 1168 ЦК України, встановили, що позивач зазнала душевних страждань у зв`язку із смертю вагітної доньки та втратою її ненародженої дитини, врахували принцип справедливості та розумності, ступінь вини відповідача.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 761/24076/15-ц (провадження № 61-26051св18). Вказана постанова Верховного Суду стосується інших фактичних обставин, а саме відповідальності Міністерства охорони здоров`я України за забезпечення створення нормативно-правової бази, яка регулює діяльність в сфері донорства крові та її інфекційної безпеки.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року в його незміненій частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець