27.09.2023

№ 725/5051/17

Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 725/5051/17

провадження № 61-5469св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 березня 2018 року у складі судді Войтуна О. Б. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Кулянди М. І., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . На сусідній земельній ділянці відповідачка ОСОБА_2 з порушенням встановлених державних норм і стандартів здійснює будівництво п`яти житлових будинків, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2016 року №439.

Вона неодноразово зверталася з відповідними заявами до органів державного будівельного контролю, однак порушення її прав не усунуто.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 липня 2016 року у справі № 725/6305/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, відмовлено у задоволенні її вимог про знесення самочинного будівництва з посиланням на те, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки не використано усі інші передбачені законом способи для усунення виявлених порушень та відсутні докази, що відповідачка відмовляється здійснювати перебудову самочинно зведених житлових будинків по

АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що внаслідок самочинного будівництва, що здійснюється відповідачкою на сусідній земельній ділянці з порушенням будівельних норм, у неї існують суттєві перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, вона не може належним чином обслуговувати належну їй будівлю, оскільки створено вузький та закритий з усіх боків прохід, відсутня нормальна вентиляція і вільний доступ повітря до її будинку, що має наслідком виникнення сирості та падіння снігу з даху самочинно збудованих будинків на її земельну ділянку, у зв`язку з порушенням вимог щодо дотримання відстані відносно сусідніх будинків, належне їй будинковолодіння позбавлене природнього освітлення, а вона - права на недоторканість приватного життя, та, що порушення відповідачкою вимог протипожежної безпеки викликають у неї постійну тривогу, просила зобов`язати ОСОБА_2 :

- привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку відповідачки щодо дотримання відстані від будинку, таким чином щоб мінімально допустима відстань від об`єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1 м від більш відступної конструкції стіни;

- привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку щодо дотримання відстані від капітальної стіни будинку до земельної ділянки позивачки таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м;

- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідність до ДБН 360-92* щодо дотримання протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком позивачки;

- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92* таким чином, щоб мінімальна відстань до межі земельної ділянки позивачки від найбільше відступної конструкції стіни будинку відповідачки становила не менше 1 м;

- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92* шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель відповідача на територію суміжної ділянки позивачки;

- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92* шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку позивачки.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо дотримання відстані від будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від об`єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1 м від найбільш відступної конструкції стіни.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради в частині дотримання відстані від капітальної стіни будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком ОСОБА_1 , який розташований на земельній ділянці за адресою:

АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімальна допустима відстань між кожним будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становила 8 м.

Зобов`язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» таким чином, щоб мінімальна відстань до межі ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , від найбільшої виступної конструкції стіни будинків ОСОБА_2 становила не менше 1 м.

ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель ОСОБА_2 на територію суміжної ділянки ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку ОСОБА_1 , який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що здійснюване ОСОБА_2 будівництво індивідуальних житлових будинків є самочинним, здійснюється з відступом від будівельного паспорта та з порушенням ДБН та прав суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки розташування будівель спірного будівництва спричиняє стікання атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки позивачки, у результаті чого збільшується її зволоженість та погіршуються умови господарювання на ній, наявність віконних прорізів в будинках, що виходять в бік ділянки позивачки, порушують її право на приватне життя. Ураховуючи, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб, а також з істотним порушенням будівельник норм і правил, можливе лише за умови, що неможлива перебудова спірної нерухомості, або якщо особа, яка здійснила будівництво відмовляється від такої перебудови, суд першої інстанцій вважав, що наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне будівництво ОСОБА_2 житлових будинків є самочинним, оскільки здійснюється з відхиленням від проектних рішень та вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, в результаті чого порушені права сусіднього землекористувача ОСОБА_1 . З метою усунення порушення прав позивачки були використані усі передбачені законодавством заходи реагування, а саме притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності та надання строку для усунення існуючих порушень, які відповідачка не виконала, а тому обґрунтованими є висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), апеляційний суд зазначив, що предмет позову та суб`єктний склад у цій справі та справі № 725/6305/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва, є різними.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , у якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року, закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статями 255 257 ЦПК України, а у разі відсутності таких підстав - ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не урахували, що існує судове рішення, що набрало законної сили, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від

20 липня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2016 року у справі № 725/6305/15-ц. У зазначеній справі

та у справі № 725/6305/15-ц позивачка також зверталась з позовом до

ОСОБА_2 , суди мотивували свої рішення одними і тими ж доводами, з приводу одних і тих самих об`єктів будівництва. Зазначене узгоджується з мотивами ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 листопада 2017 року у цій справі про самовідвід судді Галичанського О. І., який ухвалював судове рішення у справі № 725/6305/15-ц відносно тих же сторін та щодо того ж самого предмету позову.

У справі № 725/6305/15-ц, розгляд якої продовжується, однією з вимог позивачки є знесення спірних будинків, судове рішення про задоволення якої буде суперечити оскаржуваним рішенням у цій справі.

Також зазначала, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що земельна ділянка на якій ведеться будівництво, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий № 7310136600:33:002:1031, має площу 0,0267 га, що фізично унеможливлює будівництво на її території декількох будинків.

Зобов`язуючи її привести об`єкт будівництва у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, суди залишили поза увагою, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт скасовано, у зв`язку з чим відсутні підстави для приведення будівництва у відповідність до будівельного паспорта.

Суди також не урахували, що для встановлення відстаней між будинками необхідно з`ясувати з яких матеріалів вони виготовлені, якого ступеню та де знаходиться протипожежна стіна. Натомість, при встановленні зазначених обставин суди посилалися на висновок експертизи, яка не призначалась та не проводилась у цій справі, оригінал висновку експертизи не досліджувався судами попередніх інстанцій. Більш того, указаний висновок наданий у 2016 році, тоді як справа розглядалась судами у 2018 році, а тому зазначений доказ не підтверджує фактів реального будівництва станом на час подачі позову та розгляду справи у судах.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу, у якому заявник просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований посиланням на те, що предмет, підстави та зміст позовних вимог у цій справі та справі № 725/6305/15-ц є різними. Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 липня 2016 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2016 року, якими відмовлено у задоволенні її позовних вимог про захист права власності та знесення самочинного будівництва, залишено без змін. Підставою відмови у задоволенні її вимог про знесення самочинного будівництва суди вказали їх передчасність, оскільки позивачем не використано усі інші передбачені законом способи для усунення виявлених порушень, та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідачка відмовляється здійснювати перебудову самочинно зведених житлових будинків, а самі вимоги про захист права власності шляхом приведення у відповідність будівництва, суди вважали не конкретизованими.

Посилання ОСОБА_2 на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2016 року № 439 не є належним доказом у справі безпідставні, оскільки зазначений висновок був наданий за наслідками проведеної судової експертизи, призначеної у справі № 725/6305/15-ц. 13 червня 2016 року відповідачка ознайомилась з ним, а отже з того часу знала про те, що здійснюване нею самочинне будівництво порушує права ОСОБА_1 та завдає їй збитків, однак не здійснила жодних дій на усунення порушення шляхом його перебудови.

Представник відповідачки заявляв у судовому засіданні про необхідність призначення ще однієї експертизи, однак у подальшому у судове засідання сторона відповідача не з`явилася, клопотання про призначення експертизи не подавала, а тому суд правильно вирішив справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначене позивачкою будівництво не може здійснюватися на земельній ділянці, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , оскільки площа зазначеної земельної ділянки становить лише 0,0267 га є неправдивими, такими, що направлені на введення суду та інших учасників справи в оману щодо фактичних обставин справи. У будівельному паспорті та повідомленні про початок будівельних робіт указано, що відповідачка є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,100 га, що належить їй на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого

17 жовтня 2001 року, серія ІІ-ЧВ № 002764. Земельна ділянка, кадастровий

№ 7310136600:33:002:1031, площею 0,0267 га, на яку посилається відповідачка, була сформована у зв`язку з поділом земельної ділянки, площею 0,1000 га, на чотири окремі земельні ділянки, площею 0,0302 га, 0,0222 га, 0,0267 га та

0,0209 га, право власності на які було зареєстровано за відповідачкою 13 березня 2018 року, тобто після відкриття провадження у цій справі.

З 2014 року відповідачка здійснює забудову земельної ділянки на підставі будівельного паспорта від 17 липня 2014 року, зміни до якого не вносились. Скасування будівельного паспорта, який визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку є неможливим. Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 02 березня 2018 року

№ 9/1-18 СП скасовано лише повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку на

АДРЕСА_1 ».

Відповідачка не заперечувала факт порушення будівельних норм і правил при здійсненні будівництва, зокрема щодо кількості будинків, відстані від найбільш виступної конструкції стіни будинку, а також від капітальної стіни об`єкта, який передбачений проектною документацією до межі земельної ділянки позивачки, порушень нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості сусідньої земельної ділянки, а також не вчинила жодних дій, направлених на виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 березня 2018 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від

06 травня 2019 року.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі, як помилково відкритого.

На обґрунтування поданого клопотання заявник зазначав, що відсутні належні та достовірні докази, які б підтверджували факт подання касаційної скарги відповідачкою 07 вересня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2019 року, з поштового штемпеля на конверті неможливо встановити дату подання касаційної скарги, що стало підставою для відкриття касаційного провадження. Однак, суд не урахував, що касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції через вісім місяців після ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення та через сім місяців з дня, коли, за твердженнями відповідачки, вона була надіслана.

З урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, передбачених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від

28 листопада 2013 року № 958, якщо датою відправки касаційної скарги є

07 вересня 2018 року, датою доставки поштової кореспонденції до Верховного Суду мало бути 10 вересня 2018 року. З огляду на зазначене, об`єктивно неможливим є надходження до Верховного Суду касаційної скарги зі спливом семи місяців після її направлення. У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом місяця з дня їх надходження, а повернуті невручені поштові відправлення - до закінчення шестимісячного строку з дня їх прийняття для пересилання.

Відповідачка штучно збільшила встановлений законом строк на подання касаційної скарги до восьми місяців з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Крім того, відповідачка не надала доказів на підтвердження того, що вона зверталась до Верховного Суду із заявою про розшук скарги, або ж до поштового відділення - про перевірку зберігання повернутих чи не відправлених листів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу з місцевого суду.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 26 вересня 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. ЄСПЛ зауважує, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Верховний Суд в ухвалі від 19 серпня 2019 року про відкриття касаційного провадження, у межах наданих законодавством дискреційних повноважень, перевірив дотримання заявницею строків на подання касаційної скарги, надав оцінку доводам ОСОБА_4 щодо дати подання нею касаційної скарги, умов направлення її засобами поштового зв`язку та ураховуючи принцип верховенства права, з метою забезпечення доступу до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою, дійшов висновку про те, що заявниця не пропустила строк на касаційне оскарження, встановлений статтею 390 ЦПК України.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про неможливість направлення касаційної скарги ОСОБА_4 07 вересня 2018 року, ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України, а також загальним принципам цивільного процесуального законодавства, а саме забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення (пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки за указаною адресою, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

17 липня 2014 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради відповідачці ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що на належній відповідачці земельній ділянці будується група житлових будинків.

За результатами розгляду звернень позивачки, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, а також Державної архітектурно-будівельна інспекція у жовтні, листопаді, грудні 2015 року, липні 2016 року, повідомляли, що будівництво за адресою:

АДРЕСА_1 , здійснюється з порушенням вимог будівельного паспорта від

17 липня 2014 року № 486/14, зокрема будівельний паспорт виданий на будівництво індивідуального житлового будинку, але на земельній ділянці здійснюється будівництво групи житлових будинків (що встановлено виходом на місце шляхом зовнішнього спостереження земельної ділянки по

АДРЕСА_1 ). Дозвільні документи на будівництво групи житлових будинків за указаною адресою не зареєстровані, вжиття будь-яких заходів реагування на таке будівництво можливе лише за сприяння правоохоронних органів у зв`язку з відсутністю доступу до земельної ділянки.

З листа Державної архітектурно-будівельної інспекції від 19 липня 2016 року

№ 40-211-(90-9)/7026 убачається, що 09 грудня 2015 року посадовими особами управління складено протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який не був виконаний відповідачкою.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2016 року №439 (проведеної у справі № 725/6305/15-ц), обстеженням будинковолодіння АДРЕСА_1 та проектної документації на будівництво індивідуального житлового будинку по

АДРЕСА_1 , встановлено наступне: будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проведене з відхиленням від проектних рішень. Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням

АДРЕСА_1 . Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по

АДРЕСА_1 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолоднінням.

Згідно з пунктом 3.25* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до пункту 2.17 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», дахи слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-14. У разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння полою.

При обстеженні виявлено, що відстань від будинку на території ділянки АДРЕСА_3 (з віконними прорізами), що розташований навпроти будинку АДРЕСА_1 (з віконними прорізами) становить 2,5 м. Згідно ДБН 360-92* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (додаток 3.1 «Протипожежні вимоги») відстані між будинками мають бути: між будинками III ступенів вогнестійкості -

8 м; між будинками І, II та III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та І, II ступенів вогнестійкості - 6 м.

Будівництво, яке здійснюється по АДРЕСА_3 порушує права ОСОБА_1 , як суміжного власника земельної ділянки по

АДРЕСА_1 , наступним чином:

- розташування будівель будинковолодіння АДРЕСА_3 на відстані 0,6 м -0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння АДРЕСА_1 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . В холодні пори року відбувається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

- щільність забудови на ділянці АДРЕСА_3 сприяє затіненню ділянки № АДРЕСА_1 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку АДРЕСА_1 сприяє зволоженості земельної ділянки та погіршує умови господарювання на зазначеній земельній ділянці;

- наявність віконних прорізів в будинках, що виходять у бік суміжної ділянки АДРЕСА_1 .

Встановлено, що будівництво усіх п`яти житлових будинків по АДРЕСА_3 відноситься до самочинного.

08 серпня 2017 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради повторно винесла відповідачці припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також склала протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частино другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 22 серпня 2017 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 КУпАП.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада

2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у справі № 725/6305/15-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах (власник, користувач земельної ділянки, відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування), можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

За змістом зазначених норм у поєднанні з положеннями статей 386 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Таким чином, інші особи можуть заявляти вимоги про проведення перебудови чи знесення самочинного будівництва за умови доведеності факту порушення їх прав самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3 15 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від

19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада

2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 61-40353св18), від 27 січня 2021 року у справі № 308/8116/13-ц.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка зверталась до суду із позовом про знесення відповідачкою самочинного будівництва. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у справі

№ 725/6305/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва, з підстав передчасності звернення до суду з такими вимогами, оскільки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи усунути порушення будівельних норм можливо шляхом корегування проекту даху та влаштування відповідних інженерно-технічних заходів, а також відсутності доказів на підтвердження того, що відповідач відмовляється від такої перебудови.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що незавершене будівництво по АДРЕСА_3 є самочинним, не відповідає численним вимогам ДБН щодо дотримання необхідної відстані до межі суміжного будинковолодіння ОСОБА_1 , чим порушуються її права.

Зокрема, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №439 від 19 травня 2018 року, будівництво індивідуального житлового будинку по

АДРЕСА_3 проведене з відхиленням від проектних рішень.

Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 . Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по

АДРЕСА_3 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолоднінням.

При обстеженні виявлено, що відстань від будинку на території ділянки АДРЕСА_3 (з віконними прорізами), що розташований навпроти будинку АДРЕСА_1 (з віконними прорізами) становить 2,5 м, тоді як згідно ДБН 360-92* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (додаток 3.1 «Протипожежні вимоги») відстані між будинками мають бути: між будинками III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та І, II ступенів вогнестійкості - 6 м.

Встановлено, що будівництво, яке здійснюється по

АДРЕСА_3 порушує права ОСОБА_1 , як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наступним чином:

- розташування будівель будинковолодіння АДРЕСА_3 на відстані 0,6 м -0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння АДРЕСА_1 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . В холодні пори року стається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

- щільність забудови на ділянці АДРЕСА_3 сприяє затіненню ділянки № АДРЕСА_1 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку АДРЕСА_1 сприяє зволоженості земельної ділянки та , погіршує умови господарювання на власній земельній ділянці;

- наявність віконних прорізів в будинках, що виходять у бік суміжної ділянки АДРЕСА_1 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, правильно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, урахували преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 725/6305/15-ц, обґрунтовано вважали, що права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки та будинковолодіння

АДРЕСА_1 порушуються внаслідок самочинного будівництва, здійсненого ОСОБА_2 на сусідній земельній ділянці. Судами ураховано, видані 09 грудня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області та 08 серпня 2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, ОСОБА_2 не виконала.

Урахувавши наведе, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачки привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, що відповідає положенням статей 376 386 391 ЦК України.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості здійснення будівництва декількох будинків на земельній ділянці площею 0,0267 га, а також не встановлення з яких матеріалів виготовлені будинки, якого ступеню та де знаходиться протипожежна стіна є необґрунтованими, з огляду на встановлені судами обставини, що ґрунтуються на наявних у справі доказах, та обставини, встановлені рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року (справа

№ 725/6305/15-ц), яке набрало законної сили.

Посилання ОСОБА_2 на те, що у зазначеній справі не проводилася судова будівельно-технічна експертиза, оригінал висновку експертизи не досліджувався судами попередніх інстанцій є неспроможними, оскільки зазначена експертиза була проведена у справі № 725/6305/15-ц, а тому є допустимим письмовим доказом у справі, що переглядається. Зазначеному доказу суди надали належну оцінку при ухваленні судових рішень, а тому встановлені у зазначених судових рішеннях обставини мають преюдиційне значення.

Відповідачка не надала доказів на підтвердження того, що встановлені рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року обставини на час звернення позивачки ОСОБА_1 із зазначеним позовом до суду змінилися, тобто, що вона з урахуванням встановлених зазначеним судовим рішенням порушень державних будівельних норм і правил та санітарних норм, що порушують права позивачки та завдають їй шкоди, усунула їх шляхом перебудови об`єкту нерухомого майна.

Безпідставними є також посилання відповідачки на неможливість приведення спірного будівництва у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня

2014 року № 486/14, оскільки скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, з огляду на те, що підставою для скасування указаного повідомлення було саме невідповідність спірного будівництва умовам затвердженого будівельного паспорта. За умови дотримання відповідачкою вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, а також проектної документації на будівництво такого об`єкта, вимог будівельних норм, стандартів і правил, виконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, вона не позбавлена права право повторно надіслати повідомлення згідно з вимогами, встановленими пунктом 13 цього Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року

№ 466.

Щодо підстав для закриття провадження чи залишення позову без розгляду

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просила закрити провадження у справі, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність судового рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зокрема рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 липня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2016 року, у справі

№ 725/6305/15-ц.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Застосування указаної норми зумовлено по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівців перебувала справа № 725/6305/15-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від

28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від

22 травня 2019 року, у справі № 725/6305/15-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підставі їх передчасності, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, зокрема відсутні докази щодо неможливості здійснення перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту, державних будівельних норм і правил, санітарних норм, а також відмови відповідачки від здійснення такої перебудови.

У справі, що переглядається позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про захист порушеного права у інший обраний нею спосіб, а саме - про усунення перешкод у користуванні належним їй на праві власності майном шляхом приведення його у відповідність до виданого відповідачці будівельного паспорта на будівництво житлового будинку, у спосіб перебудови об`єкта будівництва з метою дотриманням державних будівельних норм та правил, а також санітарних норм, а тому предмет позову, як певна матеріально-правова вимога у зазначеній справі, є відмінним від предмету позову, заявленого у справі № 725/6305/15-ц.

Ураховуючи, що предмет позову у справі № 725/6305/15-ц (знесення самочинного будівництва на підставі абзацу 2 частини сьомої статті 376 ЦК України) є відмінними від предмету позову у справі, яка переглядається (проведення перебудови на підставі абзацу 1 частини сьомої статті 376 ЦК України, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України чи залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_2 .

Щодо поновлення виконання судових рішень

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року зупинено виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи, виконання рішення суду першої інстанції, залишеного без змін за наслідками апеляційного перегляду справи, підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 415 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від

29 березня 2018 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак