Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 725/7028/19
провадження № 61-15998св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Чернівецька міська рада,
треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду
м. Чернівців від 01 червня 2021 року у складі судді Вольської-Тонієвич О. В.
та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші, про визнання незаконним
та скасування рішення Чернівецької міської ради від 02 квітня 2009 року № 888, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником квартири за адресою:
АДРЕСА_1 . Біля цього будинку розташований будинок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
З часу зведення житлових будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 у їх мешканців та мешканців будинку АДРЕСА_3 в загальному користуванні була спільна прибудинкова територія, на якій був заїзд до будинків, дитячий майданчик, лавочки та столики, де всі проводили дозвілля.
Наприкінці 2018 року мешканці будинку АДРЕСА_3 навколо земельної ділянки загального користування встановили паркан.
Рішенням Чернівецької міської ради від 02 квітня 2009 року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передано безоплатно у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельну ділянку на АДРЕСА_3 30 червня 2009 року видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Вважає, що рішення Чернівецької міської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку видані відповідачам незаконно, його та інших мешканців позбавлено можливості використовувати земельну ділянку для задоволення своїх житлових, соціальних потреб. Також позбавлено їх права
на безоплатне отримання у спільну сумісну власність цієї земельної ділянки.
Позивач просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Чернівецької міської ради від 2 квітня 2009 року № 888 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині безоплатного передання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0,0488 га на АДРЕСА_3 ;
2) визнати недійсним державний акт на право власності, серії ЯЕ № 342877 від 30 червня 2009 року на земельну ділянку на
АДРЕСА_3 площею 0,0488 га, виданий на ім`я ОСОБА_5 .
У травні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися
до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші, про визнання права власності
на земельну ділянку.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були співвласниками земельної ділянки площею 0,0488 га
на АДРЕСА_3 .
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 квітня 2019 року право спільної сумісної власності на цю земельну ділянку припинено
та визначено, що частки кожного із співвласників є рівними і становлять
по 1/7.
Після смерті ОСОБА_5 її частку у спірній земельній ділянці у рівних частинах успадкували ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яким 06 грудня 2019 року державний нотаріус Першої чернівецької державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом.
03 квітня 2020 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подарували свої частки земельної ділянки ОСОБА_4 .
Права ОСОБА_1 не порушені, оскільки він жодного відношення до цієї земельної ділянки не має.
Позивачі за зустрічним позовом просили:
1) визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/14 ідеальні частки земельної ділянки площею 0,0488 га на АДРЕСА_3 ,
з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
2) визнати за ОСОБА_3 , право власності на 3/14 ідеальні частки земельної ділянки площею 0,0488 га на АДРЕСА_3 ,
з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
3) визнати за ОСОБА_4 право власності на 4/7 ідеальні частки земельної ділянки площею 0,0488 га на АДРЕСА_3
з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 01 червня 2021 року в задоволенні позову та зустрічного позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи немає доказів визначення генеральним планом м. Чернівців та планом земельно-господарського устрою земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , і що до складу земельної ділянки, переданої їм у власність, увійшла частина земель загального користування, а саме проїзду.
Будь-яких інших доказів, які свідчили б про порушення права ОСОБА_1
на користування землями загального користування у зв`язку із зменшенням розміру проїзду, позивач за первісним позовом не надав.
Невизнання ОСОБА_1 права власності відповідачів на спірну земельну ділянку не може бути підставою для задоволення зустрічного позову, адже вказане право власності зареєстроване за відповідачами у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим не потребує додаткового підтвердження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується, змінено, та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскарження пункту 1 рішення Чернівецької міської ради від 2 квітня 2009 року № 888 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині безоплатної передачі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель
і споруд спірної земельної ділянки, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 342877 від 30 червня 2009 року без оскарження рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 вересня 2019 року, договору дарування від 03 квітня 2020 року, свідоцтва про право на спадщину
за законом від 06 грудня 2019 року, які є підставою набуття спірної ділянки
у володіння ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не відновить ймовірно порушене право позивача, а тому є неефективним способом захисту.
Враховуючи те, що позивач за первісним позовом обрав неефективний спосіб захисту, суд першої інстанції не мав підстав робити висновки щодо обґрунтованості та доведеності позову.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що нормами цивільного законодавства визначено цілісність об`єкта нерухомості
із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Отже, з моменту набуття права власності на квартиру у багатоквартирному будинку позивач фактично набув право користування спірною земельною ділянкою.
Зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 468/1375/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/7353/13-ц, від 17 березня 2020 року у справі
№ 274/4841/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
Судові рішення оскаржено в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 02 квітня
2009 року № 888, визнання недійсним державного акта на право власності
на земельну ділянку, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України оскаржувані рішення в частині зустрічного позову не є предметом касаційного перегляду.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали
до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначали, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.
У грудні 2021 року Чернівецька міська рада подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 725/7028/19, витребувано справу з Чернівецького апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_6 .
Цей будинок з`єднаний із житловим будинком АДРЕСА_5 , у зв`язку з чим вони фактично розташовані на одній земельній ділянці.
Рішенням Чернівецької міської ради від 02 квітня 2009 року № 888 передано безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 земельну ділянку, на АДРЕСА_3 .
Відповідно до державного акта серії ЯК № 342877 від 30 червня 2009 року
на право власності земельна ділянка площею 0,0488 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7310136600:07:005:0112, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, на АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 вересня
2019 року право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку було припинено та визнано за кожним із співвласників право власності на 1/7 частку такої земельної ділянки.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали співвласниками по 1/14 частки цієї земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_5 .
За договором дарування від 03 квітня 2020 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подарували ОСОБА_4 3/7 часток земельної ділянки площею 0,0488 га
в межах згідно з планом, кадастровий номер 7310136600:07:005:0112.
На даний час спірна земельна ділянка належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які
не суперечать закону (частина перша статті 317, частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню
в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).
Згідно із статтями 91 96 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав
на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Передумовами та підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування
з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Разом з тим, позивач не є землекористувачем чи власником суміжної земельної ділянки, а тому він не довів факт порушення свого суб`єктивного цивільного права або законного інтересу позивача, не встановлено, яким чином відповідачі порушують його право. Разом з тим право власності чи право користування, як абсолютне право, має захищатися лише за умови доведення самого факту порушення.
Крім того, в матеріалах справи немає доказів визначення генеральним планом м. Чернівців та планом земельно-господарського устрою земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , зокрема земель загального користування - проїзду.
Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та підстав позову, який не спрямований на захист реального майнового права чи інтересу, доводи заявника про порушення судами норм матеріального права є необґрунтованими.
Вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, яким надано належну оцінку, та відповідає обставинам справи, повно встановленим судом.
На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та безпідставно змінив мотивувальну частину законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає
в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року скасувати.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 01 червня 2021 року
в оскаржуваній частині залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун