№ 727/7282/15

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 727/7282/15-ц

провадження № 61-9671св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 року в складі колегії суддів: Владичан А. І., Литвинюк І. М., Височанської Н. К. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом знесення самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1 . Іншим співвласником цього будинку, якому належать 35/300 частин, є ОСОБА_2

29 грудня 1998 року головою Чернівецької міської ради народних депутатів ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею на АДРЕСА_1 площею 0,0182 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Вказували, що ОСОБА_2 розпочала самочинне будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 , без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проєктних рішень архітектурно-будівельної частини щодо збільшення габаритних розмірів об`єкта будівництва, влаштування віконних прорізів, передачі генеральним проєктувальником приватним підприємством «Археотектос» тільки архітектурно-будівельної частини та генплану, скасування на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року реєстрації декларації ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року, з порушенням вимог додатка 3.1 Державних будівельних норм 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання мінімально допустимої відстані до існуючих об`єктів, інсоляції та освітлення їх частини будинку на

АДРЕСА_1 , у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На підставі вказаного ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у травні 2018 року, просили суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їм перешкоди у користуванні будинком на АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2015 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин, Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Чернівецькій області, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом знесення самочинного будівництва зобов?язано ОСОБА_2 не проводити будь-яких дій щодо будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 , з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, до вирішення справи в суді по суті і виконання рішення суду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 (мирному володінні), як співвласником будинку на АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинного будівництва нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 8 047,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи здійснення

ОСОБА_2 самочинного будівництва без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проєктних рішень, за відсутності дозвільних документів, скасування реєстрації декларації ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287 на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, із порушенням вимог додатка 3.1 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання відстані до існуючого будинку третього ступеню вогнестійкості, нового будівництва, яке не відноситься до виняткових випадків, із порушенням прав ОСОБА_1 у сфері охорони культурної спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 у обраний спосіб шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні (мирному володінні) будинком на

АДРЕСА_1 , а саме - знесення самочинного будівництва.

Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не було сплачено судовий збір, то їх позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом при ухваленні рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 не вирішено питання про стягнення судових витрат, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за проведення експертизи у розмірі 8 047,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2018 року і додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня

2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що здійсненням ОСОБА_2 самочинного будівництва без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проєктних рішень, за обставин передачі генеральним проєктувальником приватним підприємством «Археотектос» тільки архітектурно-будівельної частини та генплану, скасування реєстрації декларації ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня

2017 року, у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, саме по собі не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 таким будівництвом. Крім того, вказане будівництво здійснюється відповідачем на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

З огляду на недоведеність порушення прав позивача на користування належним їй майном самочинним будівництвом, яке здійснено ОСОБА_2 на наданій у постійне користування земельній ділянці, та з урахуванням того, що уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності або власник земельної ділянки, на якій здійснено таке самочинне будівництво, із таким позовом до суду не звертався, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня

2019 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 8 730,80 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 з неї на підставі статті 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 730,80 грн і витрати на оплату експертного висновку у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року і додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, не дослідивши правового статусу житлового будинку

АДРЕСА_1 , надав перевагу одному висновку експерта над іншим й дійшов передчасного висновку про відсутність порушень права на користування (мирне володіння) будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_1 самочинним будівництвом, яке здійснює ОСОБА_2 на наданій їй у постійне користування земельній ділянці на АДРЕСА_1 ,

площею 0,0182 га.

Повторний апеляційний перегляд справи

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє Рендюк Н. В. , про призначення повторної будівельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у цій справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр».

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до статей 384 385 КК України.

Апеляційне провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 квітня 2021 року поновлено апеляційне провадження у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2018 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 січня

2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 вересня 2015 року в порядку забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не проводити будь-яких дій щодо будівництва житлового будинку на

АДРЕСА_1 , з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, до вирішення справи в суді по суті і виконання рішення суду, скасовано.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснити перебудову об`єкта незавершеного будівництвом житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, що розміщений на земельній ділянці на АДРЕСА_1 площею 0,0182 га кадастровий номер 7310136300:05:002:0069 відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами можливо,

ОСОБА_2 , яка здійснила будівництво, не відмовляється від такої перебудови, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування крайньої міри знесення самочинного будівництва всупереч нормам матеріального права.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд відповідно до правил частини сьомої статті 157 ЦПК України скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 вересня 2015 року про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 21 грудня 2018 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 23 січня 2019 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 09 вересня 2015 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

05 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно трактував висновок судової експертизи № 38, зокрема, щодо можливості перебудови самочинного об?єкта та проігнорував вказівки, які надані Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 725/5630/15 та у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 822/2149/18.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд апеляційної інстанції встановив, що житловий будинок літ. «А» на АДРЕСА_1 , не є багатоквартирним.

ОСОБА_1 набуто право власності на 35/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Підгорною С. П. 24 жовтня 1984 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-1056.

ОСОБА_2 є власником 35/300 частин житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі договору пожиттєвого утримання, укладеного між

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І. І. 20 січня 1993 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-102.

ОСОБА_2 отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0182 га, виданий головою Чернівецької міської ради народних депутатів 29 грудня

1998 року № 1002.

Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 22 липня 2014 року № 736/14, замовник ОСОБА_2 .

До матеріалів справи приєднано робочий проєкт будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на

АДРЕСА_1 , виконаний приватним підприємством «Археотектос».

Державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи»

ДП «Укрдержбудекспертиза» у Чернівецькій області надано експертний звіт щодо робочого проєкту на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1

29 жовтня 2014 року № 26-1350-14.

17 листопада 2014 року управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, здійснено реєстрацію декларації ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 . Згідно з актом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 03 лютого 2015 року не виявлено наведення ОСОБА_2 недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відділом охорони культурної спадщини міської ради погоджено історико-містобудівне обґрунтування на будівництво споруди торгового призначення на

АДРЕСА_1 за умови погодження історико-містобудівного обґрунтування з Міністерством культури України, 26 листопада 2013 року.

Міністерством культури України погоджено історико-містобудівне обґрунтування на будівництво з подальшою інформацією до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, містобудівного розрахунку та робочого проекту на будівництво об`єкта 28 квітня 2014 року, відкориговане історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом нак АДРЕСА_1 15 грудня 2016 року, розроблений приватним підприємством «Архіотектос» робочий проєкт на об`єкт будівництва 11 січня 2017 року.

Міністерством культури України листом № 163/10/14-17 від 25 січня 2017 року проінформовано Секретаріат Національної комісії України у справах ЮНЕСКО про наміри будівництва ОСОБА_2 .

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня

2017 року визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року за № ЧВ 082143210287 забудовника ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, що розташований на земельній ділянці розміром 0,0182 га на АДРЕСА_1 .

13 листопада 2017 року актом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради позапланової перевірки будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом на АДРЕСА_1 виявлено відхилення від проєктних рішень, збільшено габаритні розміри об`єкта будівництва, в результаті чого площа забудови земельної ділянки складає 99,7 кв. м, а за проектом 89 кв. м, що перевищує максимальний відсоток забудови земельної ділянки (54,8 % при максимально допустимому 50 %).

Між осями А-В по осі 3 в рівні першого поверху влаштовано два віконних прорізи (за проєктом чотири) та в доступному для огляді місці не встановлено стенд з інформацією про об`єкт будівництва.

На час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від

17 листопада 2014 року ЧВ № 082143210287 генеральним проєктувальником приватним підприємством «Археотектос», ОСОБА_2 відповідно до акта

від 20 жовтня 2014 року № 5-2014 було передано тільки архітектурно-будівельну частину та генплан, інженерні рішення.

Відповідно, у ОСОБА_2 була відсутня проєктна документація в повному обсязі, технологічні рішення, рішення з інженерного обладнання, у тому числі технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, організація будівництва.

На час затвердження проєктної документації ОСОБА_2 30 жовтня 2017 року та на час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт 17 листопада 2014 року проєктна документація на об`єкт будівництва не була погоджена центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

На час розгляду справи в суді першої інстанції погодження та дозвіл Міністерства культури України ОСОБА_2 було отримано.

Приписом Інспекції архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13 листопада 2017 року зобов`язано ОСОБА_2 привести об`єкт будівництва на АДРЕСА_1 у відповідність із вимогами чинного містобудівного законодавства, встановлено термін виконання 13 грудня 2017 року.

Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради продовжено термін виконання вимог припису до 13 червня 2018 року.

Приписом Інспекції архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25 липня 2018 року зобов`язано

ОСОБА_2 привести об`єкт будівництва на АДРЕСА_1 у відповідність із вимогами чинного містобудівного законодавства шляхом добровільного знесення, встановлено термін виконання 25 вересня 2018 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління культури Чернівецької ОДА, Міністерства культури України, третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності Управління культури Чернівецької ОДА щодо невжиття заходів охорони культурної спадщини для припинення будівельних робіт на АДРЕСА_1 , визнання протиправним та скасування погодження Міністерства культури України робочого проєкту «Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» відмовлено.

Земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, передана ОСОБА_2 рішенням Чернівецького міськвиконкому від 20 жовтня 1998 року № 481/14 у постійне користування з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Право користування земельною ділянкою зареєстроване у встановленому законом порядку управлінням Держземагентства у м. Чернівці Чернівецької області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7310136300:05:002:0069, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , відноситься до земель житлової та громадської забудови та згідно з класифікацією видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, віднесена до підрозділу 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до висновку експерта від 22 червня 2018 року № ЕС-6604-1-1033.18, який виконаний на замовлення позивача, відстань між житловим будинком, розташованим на АДРЕСА_1 , і об`єктом незавершеного будівництва (житловим будинком з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом), що зводиться за цією ж адресою, на земельній ділянці площею 0,0182 га, не відповідає вимогам додатка 3.1 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме фактична мінімальна відстань між об`єктами становить 4,5 м при мінімальній необхідній 8 м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лещишину В. В.

Ухвала Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року не виконана.

Судовий експерт Лещишин В. В. , повертаючи справу до суду апеляційної інстанції, зазначив, що позивачами відмовлено експерту у проведенні дослідження об`єкта.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року прийнято висновок судового експерта Лещишина В. В. від 28 червня 2019 року № 19041, виконаний на замовлення відповідача.

В указаному висновку зазначено, що відповідно до примітки 8, табл. 1 додатка 3.1 до ДБН 360-92* відстані між житловими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів за винятком будинків індивідуальної забудови. Для будівель III ступеню вогнестійкості будинку найбільша площа поверху (в межах протипожежного відсіку) таблицею 2 ДБН В.2.2-15-2005 передбачена 1 800,00 кв. м. Нормована найбільша площа поверху (у межах протипожежного відсіку) 1 400,00 кв. м перевищує сумарну площу 531 кв. м земельних ділянок, на яких розташовані житловий будинок літ. А та об`єкт незавершений будівництвом «Житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» на

АДРЕСА_1 .

У цьому разі відстані між житловими будівлями не нормуються за винятком будинків індивідуальної забудови.

Об`єкт експертизи житловий будинок літ. А на АДРЕСА_1 - двоквартирний будинок.

Протипожежні відстані між житловим будинком літ. А на

АДРЕСА_1 та об`єктом незавершеним будівництвом «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» за цією ж адресою, що розміщений на земельній ділянці площею 0,0182 га, відповідно до додатка 3.1 ДБН 360-92* не нормуються.

ОСОБА_2 звернулась до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

ОСОБА_2 вживаються заходи щодо виконання припису Інспекції архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13 листопада 2017 року.

Припис Інспекції архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 25 липня 2018 року скасований рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року.

На виконання вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 01 квітня

2020 року, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє Рендюк Н. В. , про призначення повторної будівельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом знесення самочинного будівництва, повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр».

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

1. Чи дотримані протипожежні відстані між житловим будинком літ. «А» на

АДРЕСА_1 та об`єктом незавершеного будівництва «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» за цією ж адресою, що розміщений на земельній ділянці площею 0,0182 га, кадастровий номер «7310136300:05:002:0069» відповідно до додатку 3.1. ДБН 360-92 *;

2. Чи можливо проведення перебудови об`єкта незавершеного будівництва «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» на АДРЕСА_1 , відповідно до норм ДБН.

Згідно з висновком експерта № 38 від 26 лютого-09 квітня 2021 року відстань між житловим будинком літ. «А» на АДРЕСА_1 та об`єктом незавершеного будівництва «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» за цією ж адресою, що розміщений на земельній ділянці площею 0,0182 га, кадастровий номер «7310136300:05:002:0069» не відповідає вимогам державних будівельних норм, а саме додатка 3.1. до ДБН 360-92*, оскільки відповідно до таблиці 1 вищезазначеного додатка для житлових і громадських будинків/будівель ІІІ ступеню вогнестійкості, протипожежні відстані мають бути не менше 8 м, а фактично найменша відстань між житловим будинком літ. «А» та об`єктом незавершеного будівництва «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» на АДРЕСА_1 становить 4,5 м.

Проведення перебудови об`єкта незавершеного будівництва «житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом» на АДРЕСА_1 , відповідно до норм ДБН, можливе після виконання відповідної проєктної та дозвільної документації, відповідно до вимог ДБН А.2.2.-3:2014 та нормативних актів у сфері містобудування, організаціями та кваліфікованими робітниками, що мають право проводити діяльність в сферах проєктування та будівництва, з ретельним дотриманням будівельних технологій та техніки безпеки, за умови узгодження площі земельної ділянки, що надається для будівництва з нормативними вимогами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року

№ 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня

2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом знесення самочинного будівництва.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення

у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376

ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише

за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

На вказаному судам наголошено у пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» і до аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні належної їй на праві власності земельною ділянкою і розташованим на ній домоволодінням внаслідок самовільної побудованої будівлі в безпосередній близькості до належного їй житлового будинку, чим порушуються протипожежні та санітарні норми.

Суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку висновку експерта від 26 лютого-09 квітня 2021 року № 38, де вказано про можливість проведення перебудови об`єкта незавершеного будівництва.

Крім того, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 не заперечує проти проведення робіт з перебудови, а навпаки, позбавлена такої можливості у зв?язку із наявністю ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 вересня

2015 року про забезпечення позову.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а ОСОБА_2 не заперечує, проте позбавлена можливості виконати роботи по приведенню об`єкта будівництва у відповідність із проєктною документацією шляхом перебудови.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах: від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17; від 06 вересня 2017 року у справі

№ 6-1721цс16.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовляється провести перебудову об`єкта самочинного будівництва, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України, а ОСОБА_1 таких доказів не подано, що в силу положень статей 12 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Аргументи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц та у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, є безпідставними, оскільки у вказаних справах суди дійшли висновку про те, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

У справі, яка переглядається, експертом встановлена можливість здійснення перебудови, від якої відповідачка не ухиляється.

За таких обставин, слід зробити висновок про те, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук