Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 727/7401/18
провадження № 61-5854св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Чернівціобленерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2018 року у складі судді Смотрицького В. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» (далі - АТ «Чернівціобленерго», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 05 квітня 2018 року між товариством та ОСОБА_1 укладений договір № 156 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, відповідно до умов якого споживач (відповідач) продає енергопостачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктом електроенергетики (генеруючою установкою) приватного домогосподарства, а саме, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності.
Посилаючись на те, що за зазначеною адресою зареєстровано не житловий будинок, а об`єкт незавершеного будівництва, що відповідно до Закону України «Про джерела альтернативної енергії» не дає права на укладення договору про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання, позивач просив визнати недійсним договір від 05 квітня
2018 року № 156 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, укладений між ним та ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада
2018 року в задоволенні позову АТ «Чернівціобленерго» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Посилання позивача на положення статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», суд визнав безпідставними, оскільки норма зазначеної статті не вимагає від споживача підтвердження введення в експлуатацію житлового будинку.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 14 грудня 2018 року стягнуто з АТ «Чернівціобленерго» на користь
ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 15 листопада
2018 року в судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 усно повідомив суд про бажання надати докази щодо витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Урахувавши розмір виконаних представниками відповідача робіт по наданню правничої допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих ним послуг та виконаних робіт, фактичну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з АТ «Чернівціобленерго» на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі
7 000,00 грн. Відмовляючи у відшкодуванні витрат пов`язаних із ознайомленням із матеріалами справи в суді, їх вивчення та аналіз, на які було витрачено дві години, суд визнав їх необгрунтованими, оскільки ні особисто відповідач, ні її представники з матеріалами справи не ознайомлювалися. Суд відхилив доводи представника відповідача про те, що представник позивача не мав права подавати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки чинним процесуальним законодавством не обмежені строки подання такого клопотання, при цьому зауважив, що клопотання про розподіл судових витрат та докази на підтвердження їх понесення представником відповідача були поданні після ухвалення рішення судом.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги АТ «Чернівціобленерго» та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 16 листопада 2018 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Чернівціобленерго», у якій заявник просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову товариства, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неправильно розтлумачили норми ЦК України та Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 27 лютого 2014 року № 170. У порушення вимог статті 191 ЦПК України, суд першої інстанції прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, поданий з порушенням, визначеного судом строку, апеляційний суд на зазначені процесуальні порушення увагу не звернув та їх не усунув.
Відповідно до Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, договір купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства - це правочин, який спрямований на врегулювання цивільних прав та обов`язків між побутовим споживачем та електропостачальником, що здійснює постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства. Приватне домогосподарство це об`єкт побутового споживача, на якому електрична енергія використовується відповідно до укладеного договору про користування електричною енергією, а об`єкт побутового споживача, в свою чергу, це житловий будинок (частина будинку), квартира, будівля, що знаходиться за однією адресою та належить одній фізичній особі або декільком фізичним особам на праві власності або користування. Суди залишили поза увагою той факт, що договір про купівлю-продаж електричної енергії був укладений на підставі договору про користування електричною енергією від 28 березня
2018 року на будівельний майданчик, а не на житловий будинок, у той час як законодавством передбачено, що після завершення будівництва та введення житлового будівництва в експлуатацію, змінюються істотні умови договору про користування електричною енергією, зокрема, укладається договір про користування електричною енергією на житловий будинок. Таким чином, укладення договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом можливе лише в межах приватного домогосподарства за умови наявності укладеного договору про користування електричною енергією на житловий будинок, який введений в експлуатацію, а тому суди дійшли помилкового висновку про необгрунтованість заявлених вимог.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - Поляк М . В . на касаційну скаргу, мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. За змістом пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП)
від 14 березня 2018 року № 312 побутові потреби - це споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну) територію, у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності. Об`єкт незавершеного будівництва - це нерухома річ особливого роду, її фізичне створення розпочато, однак не завершено, щодо неї можливе становлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадку та порядку, визначених актами цивільного законодавства, а отже об`єктом побутового споживача на якому використовується електрична енергія на підставі оспорюваного договору може бути і об`єкт незавершеного будівництва. Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 та на підставі договору про користування електричною енергією від 28 березня 2018 року є споживачем електроенергії, суди дійшли правильного висновку, що оспорюваний договір відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила стягнути з позивача на користь відповідача 4 800,00 грн на відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 19 квітня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 квітня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та ОСОБА_1 укладений договір № 156 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства споживача.
Відповідно до пункту 1.1 договору споживач продає енергопостачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктом електроенергетики (генеруючою установкою) приватного домогосподарства, а саме, житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
25 квітня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» змінило назву на АТ «Чернівціобленерго».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 травня 2018 року № 125296164 за ОСОБА_1 зареєстровано незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Чернівціобленерго» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Правовою підставою визнання недійсним договору № 156 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства споживача АТ «Чернівціобленерго» зазначало недодержання сторонами у момент вчинення правочину вимог Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, оскільки об`єктом побутового споживача може бути лише зданий в експлуатацію житловий будинок, а не об`єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визнанні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відносини між побутовим споживачем електричної енергії та електропостачальником, які пов`язані з продажом та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються Порядком продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27 лютого 2014 року № 170.
За змістом пункту 2 розділу І Порядку продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, договір купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства - це правочин, який спрямований на врегулювання цивільних прав та обов`язків між побутовим споживачем та електропостачальником, що здійснює постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства.
Побутовий споживач електричної енергії - це фізична особа, яка використовує в приватному домогосподарстві електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та комерційну діяльність.
Побутовий споживач має право: 1) встановлювати у своєму приватному домогосподарстві генеруючу установку (генеруючі установки), загальна величина встановленої потужності якої (яких) не перевищує 30 кВт, але не більше потужності, дозволеної до споживання за договором про користування електричною енергією; 2) продавати електропостачальнику електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії його приватним домогосподарством.
Побутовий споживач продає, а електропостачальник купує електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії генеруючою установкою приватного домогосподарства, згідно з умовами договору купівлі-продажу, укладеного відповідно до розділу ІІ цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств).
Сторонами не заперечується, що оспорюваний договір купівлі-продажу електричної енергії від 05 квітня 2018 року укладений на підставі раніше укладеного договору про користування електричною енергією від 28 березня 2018 року.
Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, укладений між АТ «Чернівціобленерго» та ОСОБА_1 оспорюваний договір відповідає нормам ЦК України та іншим нормативно-правовим актам. ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії та відповідно до умов оспорюваного договору встановила у своєму приватному домогосподарстві генеруючу установку, загальна величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання АТ «Чернівціобленерго» на не введення приватного домогосподарства (житлового будинку) в експлуатацію, як на підставу недійсності правочину є необгрунтованими, оскільки судами встановлено, що оспорюваний договір укладений на підставі договору про користування електричною енергією, відповідач є побутовим споживачем електричної енергії та встановила у своєму приватному домогосподарстві генеруючу установку, загальна величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, що відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, під час укладення оспорюваного договору позивачеві було відомо про те, що житловий будинок відповідача не зданий в експлуатацію.
Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову АТ «Чернівціобленерго».
Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Щодо клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила стягнути з АТ «Чернівціобленерго» на користь відповідача 4 800,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом у зв`язку з переглядом справи у касаційному суді. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, представник відповідача надав акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 червня 2018 року № 99/18, опис виконаних робіт (наданих послуг), розрахунок суми та копію квитанції на суму 4 800,00 грн.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ураховуючи надані представником відповідача докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката для розгляду справи в суді касаційної інстанції, докази відправлення відповідачем на адресу АТ «Чернівціобленерго» копії відзиву на касаційну скаргу у якому містилося клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується приєднаним до відзиву чеку, та відсутність поданого позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з АТ «Чернівціобленерго» на користь ОСОБА_1 4 800,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» (код ЄДРПОУ 00130760) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4 800,00 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак