№ 727/7731/22

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 727/7731/22

провадження № 61-10610св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд»,

відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Єфтемій Роман Флорович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б. та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (далі - ТОВ «Гіпербуд») звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» (далі - ОК «ЖБК «Проспект»), ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Н. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого кооператив (продавець) передав за плату, а ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір порушує права позивача, тому має бути визнаний недійсним.

ТОВ «Гіпербуд» на підставі договору оренди землі від 04 травня 2012 року № 7800 є орендарем земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області (далі - Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області) видано ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом.

Після завершення будівництва ТОВ «Гіпербуд» звернулося до Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради із заявою про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, проте отримало відмову через недостовірні відомості щодо земельної ділянки.

Надалі Чернівецька міська рада в односторонньому порядку розірвала договір оренди землі з ТОВ «Гіпербуд» та уклала такий договір з ОК «ЖБК «Проспект».

ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво об`єкта нікому не передавало та про такі зміни органи ДАБК не повідомляло, а при укладені оспорюваного договору порушено право позивача як забудовника.

Із урахування наведених обставин, ТОВ «Гіпербуд» просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) від 01 червня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2798.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 березня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Гіпербуд» відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 вересня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення його права власності оспорюваним правочином та не вказав у чому саме полягає порушення його прав відповідачами. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2023 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ТОВ «Гіпербуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Гіпербуд» про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Гіпербуд» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 березня 2023 року та додаткові рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову. Позов ТОВ «Гіпербуд» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 38,50 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 01 червня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК«ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В., що зареєстрований в реєстрі за № 2798.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Заяву ТОВ «Гіпербуд» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. ТОВ «Гіпербуд» на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 загальною площею 38,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна чи з позовом про визнання права власності на таке майно.

ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торгівельний комплекс, який знаходиться на АДРЕСА_1 , у тому числі і на приміщення, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, що порушило права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, в тому числі на майно, що було предметом оспореного правочину й оформлення права власності на нього.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року заяву ТОВ «Гіпербуд» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОК «ЖБК «Проспект» на користь ТОВ «Гіпербуд» по 5 000,00 грн з кожного на відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «Гіпербуд» документально доведено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Єфтемій Р. Ф., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткові рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявниця зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 362/3810/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц.

У вересні 2023 року ТОВ «Гіпербуд» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що судами вже розглядалися аналогічні справи та поставами Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 727/7137/17 та від 01 липня 2020 року у справі № 727/7763/17залишено без змін постанови апеляційного суду про задоволення позовів про визнання недійсним договорів купівлі-продажу. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 362/3810/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16, які, на думку заявника, не враховані апеляційним судом, не є релевантними для застосування у спірних правовідносинах, зазначені постанови суду касаційної інстанції винесені у правовідносинах, які не є подібними тим, які виникли між сторонами спору у справі, яка є предметом касаційного перегляду. Враховуючи наведене, ТОВ «Гіпербуд» просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Єфтемій Р. Ф., на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки № 7800, за умовами якого на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року № 457 Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, що знаходиться на пр-ті Незалежності, 131 у м. Чернівцях.

29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області видано ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ11412152339 на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру).

05 січня 2017 року Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради відмовлено у видачі сертифікату ТОВ «Гіпербуд».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі № 926/4124/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2017 року, визнано недійсним договір оренди землі від 24 жовтня 2016 року № 10303, укладений між Чернівецькою міською радою та ОК «ЖБК «Проспект». Цим рішенням встановлено, що замовником будівництва, яке знаходиться на пр-т Незалежності, 131 у м. Чернівцях, є позивач ТОВ «Гіпербуд», а не відповідач ЖБК «Проспект».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі № 926/1574/18 скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2019 року та прийнято нове рішення. Визнано незаконними дії Чернівецької міської ради щодо видачі ОК «ЖБК «Проспект» сертифікату від 22 лютого 2017 року серії ЧВ №164170531809. Визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 926/1574/18 касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року в частині задоволення вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №64170531809, виданого 22 лютого 2017 року, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року в частині вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, залишено без змін.

01 червня 2022 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОК «ЖБК «Проспект» передав за плату, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № 161 загальною площею 38,50 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .

Правове обґрунтування

Щодо вирішення спору по суті

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину визначається статтями 203 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України).

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового правата інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо вирішення спору по суті

Встановивши, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог статей 203 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 926/4124/16, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 червня 2022 року, оскільки внаслідок укладення цього договору порушено права ТОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.

Доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої права.

Аналогічний висновки у подібних правовідносинах сформульовані Верховним Судом у постановах від 25 липня 2019 року у справі № 727/7137/17, від 01 липня 2020 року у справі № 727/7763/17.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції стороною позивача надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ «Гіпербуд» та Адвокатським бюро «Стороженка Ю. В.» (а. с. 2 т. 2);

- копію опису наданих послуг (а. с. 3 т. 2);

- копію квитанцій від 16 червня 2023 року на суму 10 000,00 грн (а. с. 4 т. 2).

Оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених нею витрат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув із відповідачів на користь позивача по 5 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі заявниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 362/3810/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц.

У справі № 362/3810/16-ц спір виник щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка перебувала у спільній частковій власності, з підстав порушення переважного права співвласника.

У справі № 522/11532/15-ц суди встановили, що відповідач відчужив на користь іншої особи об`єкт нерухомого майна, право власності на яке виникло на підставі судового рішення, яке надалі скасоване, а тому оскільки позивач не був стороною такого договору, тому його права можуть бути захищенні шляхом задоволення віндикаційного позову.

У справі № 182/2214/16-ц спір виник щодо визнання недійсними договору дарування нерухомого майна та купівлі-продажу нерухомого майна з тих підстав, що такі правочини укладені в період дії заборони на відчуження нерухомого майна. Суд касаційної інстанцій дійшов висновку про те, що суди помилково вважали, що належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом до добросовісного набувача із віндикаційним позовом, оскільки позивач не є власником спірного майна.

Отже, у справах, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, установлено інші фактичні обставини.

Таким чином, доводи заявниці, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявницею у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання ТОВ «Гіпербуд» про закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Єфтемій Р. Ф., на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року, посилаючись на те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 362/3810/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16, які, на думку заявника, не враховані апеляційним судом, не є релевантними для застосування у спірних правовідносинах.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого клопотання, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Вище наведено мотиви, виходячи з яких Верховний Суд дійшов висновку, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які є подібними до спірних правовідносин, проте у кожній із наведених заявницею справ суд виходили із конкретних встановлених обставин.

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 400 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Єфтемій Роман Флорович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Єфтемій Роман Флорович, залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний