ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 727/9497/23
провадження № 61-10152св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці, в складі судді Калмикової Ю. О., від 14 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
від 06 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Поліщук Ю. В. про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.
2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона з 10 червня 2003 року зареєстрована та постійно проживала в квартирі
АДРЕСА_1 , належній їй на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання АЕА/846632 від 14 червня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Блауш Н. З., зареєстрованого в реєстрі за № 3810.
3. 20 червня 2023 року їй стало відомо, що рішенням державного реєстратора Чернівецької міської ради Поліщук Ю. В. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/4 частини вказаної квартири, а за
ОСОБА_2 - на 1/8 частини.
4. Документами, поданими для державної реєстрації заявником
ОСОБА_2 , є зокрема рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 19 січня 2023 року та постанова Чернівецького апеляційного суду
від 12 квітня 2023 року у справі № 727/8236/22.
5. ОСОБА_1 вказувала, що рішення державного реєстратора
Поліщук Ю. В. є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки:
- подані для державної реєстрації судові рішення є суперечливими, а тому не давали змоги державному реєстратору ОСОБА_4 встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
- реєстрація прав на підставі судових рішень є неможливою з огляду на те, що квартира не була визнана об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак, не є спадковим майном;
- договір, на підставі якого вона є одноосібним власником спірної квартири, не оскаржувався, не визнавався недійсним, не змінювався;
- відсутнє судове рішення, на підставі якого її було позбавлено права власності на спірну квартиру, або витребувано її;
- у спадкодавця на момент смерті не було ні права на поділ квартири, ні права на реєстрацію речових прав в ній, а тому враховуючи, що згідно із законом спадкуються тільки ті права, які були наявні у спадкодавця на момент смерті, відповідачі не могли набути права власності на квартиру;
- спадкоємцям, як і спадкодавцю за його життя, спочатку необхідно було здійснити поділ нерухомого майна, і лише потім здійснювати реєстрацію прав.
6. Таким чином, на думку позивачки, державний реєстратор ОСОБА_4 , приймаючи рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діяла не на підставі закону та не в межах повноважень, визначених законом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірним рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Поліщук Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67937238 від 08 червня 2023 року про реєстрацію права власності на 1/4 частини за ОСОБА_3 та на 1/8 частини за ОСОБА_2 в квартирі
АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Поліщук Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67937238 від 08 червня 2023 року про реєстрацію права власності на
1/4 частини за ОСОБА_3 та на 1/8 частини за ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 червня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 08 лютого 2024 року.
8. Судові рішення мотивовані тим, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.З метою ефективного захисту порушених прав ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації речових прав обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Однак, позивачка, звертаючись до суд з цим позовом, просила лише визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора.
9. Державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.
10. Враховуючи, що державний реєстратор ОСОБА_4 не є належним відповідачем у цій справі, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
11. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що оспорюючи рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 фактично не погоджується з рішенням суду про визнанням права власності на частину квартири за відповідачами, на підставі якого державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав.
12. При цьому позивач не зазначила, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення, ухваливши нове - про задоволення позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У липні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 червня 2024 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 907/726/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 1218 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга мотивована тим, що не є обов`язковим при зверненні з позовом щодо скасування рішення державного реєстратора також заявляти вимоги щодо визнання, зміну або припинення права власності на спірне майно. У той же час саме на суд покладено обов`язок під час розгляду вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора дослідити і встановити, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
19. Наголошує, що при виготовленні рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 січня 2023 року була допущена описка в даті його ухвалення, проте державний реєстратор цього не встановив.
20. Вказує, що повноваження державного реєстратора щодо перевірки даних для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами (пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У вересні 2024 року державний реєстратор Поліщук Ю. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що державна реєстрацію була проведена відповідно до норм діючого законодавства та у порядок, передбачений Законом.
22. У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив державного реєстратора Поліщук Ю. В., в якому вказує, що остання фактично не визнає її чинний правовстановлюючий документ, а також не визнає її право власності, підтверджене державою, закріплене відомостями в державному реєстрі прав власності.
Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
23. Згідно з договором довічного утримання від 14 червня 2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н. З., за реєстром № 3810, ОСОБА_1 приймає у власність квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
24. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 травня 2003 року № 626629, наданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації квартира за адресою: кв.
АДРЕСА_1 , зареєстрована за власником -
ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання АЕА 846632
від 14 червня 2001 року за реєстром № 3810.
25. Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 20 січня 2023 року в цивільній справі № 727/8236/22 позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , до
ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частки в нерухомому майні, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/20 частини квартири
АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частини квартири
АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частини квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, що залишилась після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, що залишилась після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні вимог про визнання квартири
АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (він же ОСОБА_7 ) відмовлено.
26. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 січня 2023 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 , які діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 1/20 частини та 1/10 частини відповідно квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 скасовано, в задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
27. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 червня 2023 року № 336352125, за адресою: кв. АДРЕСА_1 зареєстровано право власності
06 червня 2023 року державним реєстратором Поліщук Ю. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 червня 2023 року № 67937238. Документи, надані для державної реєстрації - рішення суду справа 727/8236/22, провадження 2/727/140/23 від 19 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, Чернівецький апеляційний суд,
1/4 частини - ОСОБА_3 , 1/8 частини - ОСОБА_2 . Відомості про право власності 1/1 ОСОБА_1 від 26 травня 2023 року на підставі договору довічного утримання АЕА846632 від 14 червня 2001 року за реєстром № 3810.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - Закон № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора від 06 червня 2023 року).
33. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).
34. Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV).
35. Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону
№ 1952-IV).
36. За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
37. Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
38. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону № 1952-IV).
39. Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (тут і далі - Порядок № 1127 в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора
06 червня 2023 року) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом
№ 1952-IV, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
40. За правилами абзацу 2 пункту 12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
41. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
42. Пунктом 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
43. При цьому згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 24 Закону
№ 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
44. Частиною третьою статті 26 Закону № 1952-IV визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
45. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
46. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
47. Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
48. Отже, з наведених вище норм матеріального права можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства призводить до незаконність всієї процедури державної реєстрації.
49. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Однак оскарженим рішенням державного реєстратора за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на
1/4 частини, а за ОСОБА_2 - на 1/8 частини вказаної квартири.
50. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
51. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
52. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
53. Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
54. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
55. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
56. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
57. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
58. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
59. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
60. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
61. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
62. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
63. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
64. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки оспорюване рішення державного реєстратора прийнято з дотриманням вимог Закону № 1952-IV, на виконання судових рішень, ухвалених у справі
№ 727/8236/22, які набрали законної сили, а тому у державного реєстратора були відсутні передбачені статтею 24 Закону № 1952-IV підстави для відмови державній реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
65. Посилання заявниці на те, що судові рішення у справі № 727/8236/22 є суперечливими, підлягають відхиленню, оскільки судові рішення, подані реєстратору, набрали законної сили і є обов`язковими до виконання.
ОСОБА_1 брала участь у справі № 727/8236/22 як відповідачка та всі свої заперечення проти вказаних рішень мала наводити в межах справи, в якій вони були ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
66. Верховний Суд у справі № 727/9497/23 не уповноважений надавати оцінку законності і обґрунтованості судових рішень у справі № 727/8236/22, які набрали законної сили.
67. Доводи заявниці про те, що частки співвласників квартири після прийняття оспореного рішення державного реєстратора перевищують 100% є помилковими, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи Витяги, містять відомості з двох реєстрів - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (який діє із 01 січня 2013 року) та Реєстру прав власності на нерухоме майно (ведення якого здійснювалось до 01 січня 2013 року).
68. Описка в даті рішення суду першої інстанції у справі № 727/8236/22 виправлена ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 03 березня 2023 року та не свідчить про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора.
69. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 907/726/20, на яку заявниця посилалась у касаційній скарзі.
70. Доводи заявниці про необхідність формулювання у розглядуваній справі висновків щодо застосування положень статті 1218 ЦК України, яка визначає склад спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки питання спадкування
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 , зокрема щодо спірної квартири, вирішено у справі № 727/8236/22 судовими рішеннями, які набрали законної сили.
71. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
72. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містить висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
73. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
74. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
75. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников