Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 728/2519/21
провадження № 61-7784св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович,
заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, яка подана його представником - адвокатом Коверзневим Дмитром Вадимовичем, на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2021 року у складі судді Пархоменка П. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О., заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).
Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2019 року у справі № 728/1545/19 з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який передано для виконання приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Ковалю В. О.
Зазначала, що постановою приватного виконавця накладено арешт на її грошові кошти. Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 жовтня 2021 року, заборгованості перед вказаним банком вона не має. На адресу приватного виконавця була направлена письмова вимога щодо зняття арешту з її коштів, однак, відповіді не було отримано, а арешт не був знятий. Накладення арешту на рахунок боржника для зарахування заробітної плати унеможливлює отримання належної їй заробітної плати та інших виплат згідно діючого законодавства, що призводить до порушення її конституційних прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту, накладеного на банківську зарплатну картку;
- зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з банківської картки, накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. щодо не зняття арешту, накладеного на банківську зарплатну картку постановою про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року неправомірною.
Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. зняти арешт з банківської картки ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявник не має заборгованості перед банківською установою, арешт коштів боржника застосовується для реального виконання судового рішення, а незняття арешту з коштів боржника за відсутності заборгованості порушує права останнього.
При цьому районний суд врахував добровільне погашення боржником боргу за погодженням зі стягувачем, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. задоволено частково.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2021 року змінено, викладено пункти 2, 3 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:
«Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року неправомірною.
Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О, зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року».
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання судового рішення арешт може бути накладений на грошові кошти, а не на банківську картку.
За таких обставин апеляційний суд вважав, що оскаржувана ухвала підлягає зміні, а саме - зміні формулювання пунктів 2, 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали районного суду.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що спочатку необхідно визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у порядку частини другої статті 432 ЦПК України, а вже потім звертатися до виконавця з відповідним клопотанням, оскільки такі ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В. О., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. мотивована тим, що частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, якщо виконавчий документ було повернуто з підстав, визначених у частині першій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», то постанова про скасування арешту виноситься лише після отримання інформації про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В. О. вказує те, що суди неправильно оцінили наявні у справі докази, не встановили повно обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що спочатку необхідно визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, у порядку частини другої статті 432 ЦПК України, а потім звертатися до виконавця із заявою про зняття арешту з майна. Тому вважає, що правових підстав знімати арешт з коштів боржника у нього не виникло.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що сплата боржником заборгованості стягувачеві після повернення виконавчого листа відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що в подальшому буде підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зняття арештів з майна боржника.
Фактичні обставини, встановлені судами
Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2019 року у справі № 728/1545/19 з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 09 серпня 2011 року в розмірі 13 747,04 грн та 1 194,86 грн судового збору (а. с. 9-12).
У справі було видано виконавчий лист (а. с. 47).
Заявою про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2019 року за № 201912090793 підтверджується звернення представника АТ КБ «ПриватБанк» до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа (а. с. 40).
Згідно із постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. було відкрито виконавче провадження із примусового виконання рішення суду.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. серії ВП № 61168680 від 05 лютого 2020 року накладено арешт на грошові кошти (крім коштів заробітної плати, пенсії та соціальних виплат), що містяться на рахунку(ах) відкритих, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 15421,74 грн (а. с. 13-14, 42).
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 1401304977483 підтверджується вручення особисто ОСОБА_1 07 лютого 2020 року постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника (а. с. 43).
Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 05 лютого 2020 року за № 20.1.0.0.0/7-200205/2549 в АТ КБ «ПриватБанк» відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 , накладено арешт в сумі 15 424,74 грн, на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови приватного виконавця від 05 лютого 2020 року про арешт коштів (а. с. 44).
Платіжним дорученням № 1711 від 04 травня 2020 року підтверджується повернення використаної частини авансового внеску з ОСОБА_1 у сумі 18,01 грн (а.с.45)
Відповідно до акту приватного виконавця Коваля В. О. від 07 грудня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 728/1545/19 від 25 листопада 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу, майна, на яке можна звернути стягнення, у боржника не виявлено (а. с. 46).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. серії ВП № 61168680 від 10 грудня 2020 року виконавчий лист № 728/1545/19 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 48).
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2021 року не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 15).
Заявою боржника від 21 жовтня 2021 року підтверджується звернення до приватного виконавця про зняття арешту з її коштів, який був здійснений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 05 лютого 2020 року (а. с. 16-17).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною третьою статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
У пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Разом з тим повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/35971/15-ц (провадження № 61-23265св18) зазначено, що «суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо ОСОБА_4, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження».
Встановивши, що виконавчий документ № 728/1545/19, виданий 25 листопада 2019 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області, повернуто стягувачу АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та зняття арешту з її грошових коштів, оскільки повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Крім того, у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. не було передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зняття арешту, оскільки частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, і повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, не є такою підставою.
Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Ураховуючи наведене, посилання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В. О. про відсутність підстав для зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 є обґрунтованими.
З огляду на зазначене, права боржника приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В. О. у зазначеному виконавчому проваджені порушені не були, відтак, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що рахунок ОСОБА_1 , на який накладено арешт, призначений для виплати заробітної плати.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О., стягувач - АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Тому судові витрати, які сплатив приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В. О. за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 2 481,00 грн та 2 481,00 грн, відповідно, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, яка подана його представником - адвокатом Коверзневим Дмитром Вадимовичем, задовольнити.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року скасувати та ухвали нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп та касаційної інстанції у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк