Постанова
Іменем України
28 березня 2022року
м. Київ
справа № 729/252/21
провадження № 61-96св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Олександрівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бобровицької міської ради, відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лугин Олексій Володимирович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Олександрівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бобровицької міської ради (далі - Олександрівський ЗЗСО), відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач працювала прибиральницею в Олександрівському ЗЗСО. 11 грудня 2020 року Бобровицькою міською радою прийнято рішення № 43-2/VIII про призупинення діяльності цього закладу. Листом від 16 грудня 2020 року відділ освіти Бобровицької міської ради попередив її про те, що у зв`язку з призупиненням діяльності Олександрівського ЗЗСО на підставі вказаного рішення ради вона підлягає звільненню не раніше 17 лютого 2021 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Наказом Олександрівського ЗЗСО від 17 лютого 2021 року позивача вільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки пунктом 1 статті 40 КЗпП України не передбачено такої підстави звільнення як призупинення діяльності юридичної особи; позивача попереджено про наступне вивільнення відділом освіти Бобровицької міської ради, а не керівником Олександрівського ЗЗСО; вищевказане попередження здійснене листом, а не наказом; позивач є членом профспілки працівників освіти і науки України, проте згоди останньої на її звільнення не було надано.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 лютого 2021 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року у складі судді Булиги Н. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці Олександрівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Бобровицької міської ради з дати її звільнення.
Стягнуто з відділу освіти Бобровицької міської ради на користь позивача 13 968,08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого по 12 травня 2021 року та 6 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, оскільки на дату звільнення в штатному розписі Олександрівського ЗЗСО малася посада, на якій працювала позивач, пропозицій про влаштування на іншу роботу в закладі позивач не отримувала. Крім того, рішення відділу освіти Бобровицької міської ради про скорочення одиниць у штатному розписі вказаного закладу і наказ цього ж відділу від 15 грудня 2020 року № 81 «Про попередження про звільнення в зв`язку з призупиненням» не узгоджуються зі статтею 60 Закону України «Про освіту», а отже попередження позивача про звільнення від 16 грудня 2020 року без зазначення підстав звільнення є неналежним. Крім того, зі згаданим наказом від 15 грудня 2020 року позивача не ознайомлено. Також позивача звільнено без згоди первинної профспілкової організації , членом якої вона є.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року апеляційну скаргу відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області задоволено. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача з ініціативи роботодавця у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося із дотриманням вимог законодавства, оскільки позивач була попереджена про майбутнє звільнення за два місяці, вакантних місць для працевлаштування немає, а відмова профспілки у наданні згоди на звільнення позивача є необгрунтованою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що її звільнено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки підставою для такого звільнення було не скорочення чисельності працівників, а призупинення діяльності відповідача. Крім того, їй не було запропоновано іншу посаду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 36 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 серпня 2001 року позивача прийнято на роботу прибиральницею Олександрівського ЗЗСО.
З копії штатного розпису Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів на 2020 рік, введеного в дію з 01 вересня 2020 року, вбачається, що в цьому закладі малося 3 штатні одиниці прибиральника приміщень; всього штат закладу складався з 11,9 одиниць (крім прибиральниць, до нього входили: зав. господарством - 0,5 одиниці, робітник - 1 одиниця, сторож - 1 одиниця, кочегар котельні - 1 одиниця, машиніст по пранню спецодягу - 0,25 одиниці, кухар - 1,5 одиниці, підсобний робітник - 0,5 одиниці, помічник вихователя - 1,15 одиниць, сезонний кочегар - 2 одиниці). Цей штатний розпис підписано економістом, головним бухгалтером і начальником відділу освіти Бобровицької міської ради, погоджено Бобровицькою районною організацією профспілки працівників освіти і науки України та затверджено Бобровицьким міським головою.
Рішенням Бобровицької міської ради від 11 грудня 2020 року призупинено діяльність Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів.
Наказом відділу освіти Бобровицької міської ради від 15 грудня 2020 року «Про попередження про звільнення у зв`язку з призупиненням» уповноважено головного спеціаліста цього відділу ОСОБА_2 письмово попередити працівників Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів та Бобровицьку районну організацію профспілки працівників освіти і науки України про заплановане звільнення із займаних посад не раніше 16 лютого 2021 року у зв`язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (стаття 44 КЗпП України).
Вказаним наказом виключено 17 лютого 2021 року із штатного розпису всі наявні у ньому посади, зокрема й три посади прибиральниці, крім посади кочегара, на якій працює ОСОБА_3 і яку ухвалено виключити з штатного розпису за закінченням опалювального сезону.
Відділом освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району видано ОСОБА_1 попередження від 16 грудня 2020 року, підписане начальником цього відділу, яке ОСОБА_1 отримала під розписку того ж дня. У цьому попередженні зазначено, що ОСОБА_1 у зв`язку з призупиненням діяльності Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів на підставі рішення Бобровицької міської ради другої сесії восьмого скликання від 11 грудня
2020 року підлягає звільненню не раніше 17 лютого 2021 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Згідно з витягом з наказу Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів від 17 лютого 2021 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади прибиральниці у зв`язку зі скороченням штату працівників 17 лютого 2021 року.
Постановою профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Бобровицької територіальної громади Профспілки працівників освіти і науки України від 30 березня 2021 року, прийнятою на виконання ухвали суду першої інстанції, відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів. Ця постанова мотивована тим, що: підставою видання наказу про звільнення позивача є не скорочення одиниць у штатному розписі, а рішення засновника, а також повідомлення про звільнення від 16 грудня 2020 року, в якому підставою попередження вказано призупинення діяльності Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів; лист (повідомлення про звільнення) відділу освіти Бобровицької міської ради від 16 грудня 2020 року не можна вважати належним попередженням позивача про звільнення, тому що він написаний органом, не уповноваженим звільняти працівників закладу з роботи, він не є наказом, у цьому листі не зазначено підставу звільнення; всупереч статті 43 КЗпП України до профспілкової організації не надходило ні повідомлення про наступне вивільнення працівників за скороченням чисельності або штату працівників, ні подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівників, які є членами Профспілки працівників освіти і науки України; Олександрівський ЗЗСО І-ІІ ступенів не попереджав працівників про наступне вивільнення у порядку статті 49-2 КЗпП України у строк не пізніш ніж 2 місяці і не пропонував іншу роботу в закладі.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 Господарського кодексу України.
Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Установлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, у тому числі і посади позивача. 16 грудня 2020 року, тобто більше ніж за два місяці до звільнення як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, позивача було повідомлено відповідачем про звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 17 лютого 2021 року.
При цьому установлено, що у штатному розписі Олександрівського ЗЗСО І-ІІ ступенів на дату звільнення позивача малася тільки посада кочегара, на якій працював ОСОБА_3 , у зв`язку з чим її неможливо було працевлаштувати на іншу посаду.
Установивши вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням трудового законодавства.
Доводи касаційної скарги про те, що попередження про звільнення позивача вручив не роботодавець, а інша юридична особа - відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки попередження, отримане
ОСОБА_1 у такій формі, що у неї не виникло сумніву, що таке попередження винесено від особи, яка має право найму та звільнення. Протилежного позивачем не доведено.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 308/604/18.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуванесудове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лугин Олексій Володимирович, залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара