15.09.2023

№ 733/1066/21

Постанова

Іменем України

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 733/1066/21

провадження № 61-8175св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі: фермерське господарство «Павленко Агро», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у складі судді Карапиш Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Магнат» до фермерського господарства «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на оренду земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря, визнання права власності на посіви та вироблену господарську продукцію.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ АПК «Магнат») звернулося до суду із позовом до фермерського господарства «Павленко Агро» (далі - ФГ «Павленко Агро»), ОСОБА_1 про визнання переважного права на оренду земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря, визнання права власності на посіви та вироблену господарську продукцію.

Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2020 року між Ічнянською міською радою та ТОВ АПК «Магнат» укладено договір оренди земельної ділянки (невитребувана земельна частка) з кадастровим номером 7421780800:03:000:0534 площею 4,9101 га. 16 жовтня 2020 року право власності на зазначену земельну ділянку як невитребуваний пай зареєстровано за ОСОБА_1 , яка в той же день, отримавши землю у власність, уклала договір оренди землі із ФГ «Павленко Агро» строком до 25 жовтня 2030 року.

Позивач указував на те, що спірна земельна ділянка площею 4,9101 га знаходиться в масиві поля НОМЕР_1, яке тривалий час на підставі договорів оренди обробляється ТОВ АПК «Магнат» та в користуванні якого знаходиться понад 75 % земельних ділянок цього поля, а отже, відповідно до приписів частини четвертої статті 37-1 ЗК України, товариству належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення. Оскільки ТОВ АПК «Магнат» має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , 26 травня 2021 року воно звернулося до неї з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких був укладений договір з ФГ «Павленко Агро», проте отримало відмову.

Вказувало, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом встановлення межових знаків ні ФГ «Павленко Агро», ні ОСОБА_1 не встановлені, а тому без видимих межових знаків неможливо визначити точне місце розташування земельної ділянки в масиві площею 195,3634 га, що в свою чергу призвело до її обробітку позивачем.

Товариство зазначало, що враховуючи наявність укладеного договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2020 року, ТОВ АПК «Магнат» є належним землекористувачем землі, а тому згідно із пунктом «б» частини першої статті 95 ЗК України має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію на спірній ділянці.

Позивач просило суд:

- визнати за ТОВ АПК «Магнат» переважне право на укладення зі ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки 7421780800:03:000:0534 і у зв`язку з цим фактом перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди від 16 жовтня 2020 року земельної ділянки площею 4,9101 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0534, розташованої на території Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, номер запису про інше речове право 39018510 від 02 листопада 2020 року з ФГ «Павленко Агро» на ТОВ АПК «Магнат»;

- визнати за ТОВ АПК «Магнат» право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці 7421780800:03:000:0534;

- стягнути з відповідачів судовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що переважне право позивача, передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не порушено. Сторони не досягли згоди щодо укладення договору оренди на новий строк, орендарем не надано ні пропозиції, ні договору з умовами, які б були погоджені орендодавцем, крім того у власника земельної ділянки був відсутній намір укладати договір оренди належної їй земельної ділянки, про що свідчить існування договірних відносин з іншим орендарем - ФГ «Павленко Агро».

Встановлено, що посаджений ТОВ АПК «Магнат» урожай на спірній земельній ділянці на даний час зібрано. Позивач не навів жодних правових підстав для здійснення посіву сільськогосподарських культур на відповідній земельній ділянці у 2020-2021 роках.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ АПК «Магнат» задоволено частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ АПК «Магнат» до ФГ «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди змінено, викладено мотивувальну частину рішення щодо цих вимог у редакції цієї постанови.

Провадження у справі за позовом ТОВ АПК «Магнат» до ФГ «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та вироблену продукцію закрито.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок місцевого суду про те, що визначене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не порушено, зроблено з помилкових мотивів. Предмет договору оренди від 03 березня 2020 року припинив своє існування, а договір оренди земельної ділянки від 16 жовтня 2020 року укладено ОСОБА_1 з ФГ «Павленко Агро» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, належної орендодавцю на праві власності, тобто щодо зовсім іншого нерухомого майна, яке не є тотожним з тим, стосовно якого позивач укладав договір оренди землі з Ічнянською міською радою Чернігівської області. Районний суд, вирішуючи спір, на наведені обставини уваги не звернув, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв`язку із відсутністю порушення права позивача на переважне укладення договору оренди спірної земельної ділянки, яке передбачене положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», тобто з помилкових мотивів.

На час ухвалення судового рішення увесь врожай в масиві поля НОМЕР_1 позивачем зібрано, заперечень щодо таких дій ТОВ АПК «Магнат» відповідачі не висловлювали.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність вирішення по суті позовних вимог про визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, з огляду на відсутність предмета спору на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, оскільки між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ТОВ АПК «Магнат», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові про визнання переважного права на оренду земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором орендискасувати та прийняти у вказаній частині нове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Ічнянського районного суду Чернігівської області.

09 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 та від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ТОВ АПК «Магнат», як істотний землекористувач орендованого масиву за законом має безперечне переважне право на оренду земельних ділянок у ньому при передачі їх власниками в оренду.

Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання переважного права на оренду земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2022 року ФГ «Павленко Агро» та ОСОБА_1 надіслали відзив на касаційну скаргу у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 03 березня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ АПК «Магнат» було укладено договір оренди земельної ділянки (невитребувана земельна частка) з кадастровим номером 7421780800:03:000:0534 площею 4,9101 га, що розташована на території Бакаївської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області строком на 25 років. Нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки на дату укладення договору становила 49 729,40 грн (а. с. 29-32).

Пунктом 3.1 цього договору визначено, що його укладено терміном на 25 років, з урахуванням ротації культур, або до моменту отримання невитребуваних часток (паїв) їх власниками. За змістом пункту 3.2 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 11.2 правочину визначено, що дія договору припиняється, у тому числі, у разі появи власника-спадкоємця на орендовану ділянку.

Указане речове право зареєстровано 16 березня 2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 33).

З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 4,9101 га з кадастровим номером 7421780800:03:000:0534 на підставі рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 26 травня 2020 року (а. с. 22).

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7421780800:03:000:0534), уклала договір оренди земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро» строком до 25 жовтня 2030 року. Державна реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Ічнянської міської ради Чернігівської області 02 листопада 2020 року (а. с. 22, 168-170).

Відповідно до листа-повідомлення ТОВ АПК «Магнат» від 26 травня 2021 року, направленого ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро», позивач висловив намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, на яких було укладено договір оренди землі між відповідачами (а. с. 23, 24).

У відповіді від 25 червня 2021 року на указану пропозицію ОСОБА_1 зазначила, що доказів того, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки між нею та ФГ «Павленко Агро», ТОВ «Магнат» було особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, а також того, що внаслідок черезсмужжя невикористання її земельної ділянки строювались перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебували в користування ТОВ АПК «Магнат», не подано. На момент укладення договору оренди земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро» їй не було відомо, у чиєму користуванні перебуває масив земель, до складу якого входила належна їй на праві власності земельна ділянка. Чинне законодавство не передбачає права особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, звертатися з вимогами щодо розірвання укладеного раніше договору оренди земельної ділянки (а. с. 25, 26).

Відповідно до списку земельних ділянок масиву поля НОМЕР_1 орендарем земельної ділянки площею 4,9101 га з кадастровим номером 7421780800:03:000:0534, яка належить ОСОБА_1 є ФГ «Павленко Агро». Зазначена інформація підтверджується і листом ФГ «Павленко Агро» від 16 квітня 2021 року, в якому наведено перелік земельних ділянок, якими на підставі укладених договорів оренди господарство володіє і користується (а. с. 27, 35, 36).

За змістом довідки ТОВ АПК «Магнат» від 10 листопада 2021 року у період з жовтня 2020 року по дату видачі довідки на полі НОМЕР_1 ТОВ АПК «Магнат» проведено обробіток землі, а саме: культивація, оранка внесення безводного аміаку, рихлення, посів зерна соняшника, внесення ЗЗР на загальній площі 159,7212 га. При проведенні всіх робіт, пов`язаних з вирощуванням зерна соняшника на полі НОМЕР_1 загальною площею 192,44 га понесено витрат на загальну суму 2 541 073,52 грн (а. с. 92).

На підтвердження проведення обробітку землі позивач надав копії нарядів на виконання робіт та акти про використання насіння і садивного матеріалу та добрив (а. с. 136-163).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною четвертою статті 37-1 ЗК України та частиною третьою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення загальною площею не менш як 75 % усіх земель масиву.

Для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки з листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19 зазначено наступне: «у пункті 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року сторони передбачили, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником.

У цьому випадку цей договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву. Таким чином, предмет договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, земельна частка (пай), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речових, а не майнових прав, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. Крім того, такий договір укладався не з ОСОБА_1, яка стала власником земельної ділянки».

У зазначеній постанові Верховний Суд також погодився з висновком судів про те, що договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року припинено на підставі пункту 34, за умовами якого договір припиняє свою дію у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду. Оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки від 04 квітня 2019 року укладався ОСОБА_1 з ФГ «Птиця А. П.» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, та належної орендодавцю на праві власності, тобто щодо зовсім іншого нерухомого майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого 08 грудня 2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. Доводи касаційної скарги про те, що оформлення права власності на земельну ділянку дію раніше укладеного її власниками договору оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню, є безпідставними, оскільки пунктом 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, укладеного між позивачем та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником.

З матеріалів справи відомо, що 03 березня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ АПК «Магнат» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого підприємству передано в оренду земельну ділянку, площею 4,9101 га (невитребувана земельна частка (пай) строком на 25 років до моменту отримання невитребуваних земельних часток (паїв) їх власниками.

У пункті 11.2 вказаного договору визначено, що дія договору припиняється, у тому числі, у разі появи власника-спадкоємця на орендовану ділянку.

Набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваного земельного паю, її було виділено з єдиного земельного масиву.

Предмет договору оренди земельної ділянки (невитребувана земельна ділянка) від 03 березня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою Чернігівської областіта ТОВ АПК «Магнат», змінився, оскільки спірна земельна ділянка належала до невитребуваних земельних часток (паїв), а не до майнових прав, пунктом 11.2 вказаного договору оренди земельної ділянки передбачено припинення його дії у разі появи власника-спадкоємця на орендовану земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки від 16 жовтня 2020 року укладено між ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер та яка належить орендодавцю на праві власності, тобто щодо індивідуально визначеного нерухомого майна, яке не є тотожним із тим, стосовно якого 03 березня 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ АПК «Магнат».

Отже, дія договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою Чернігівської областіта ТОВ АПК «Магнат», припинена на підставі пункту 11.2 вказаного договору оренди земельної ділянки.

При цьому, ОСОБА_1 , укладаючи договір оренди земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро», як власник спірної земельної ділянки, не порушувала прав ТОВ АПК «Магнат», а скористалася наявним у неї правом на розпорядження своєю власністю, а саме укладення договору оренди землі з вибором особи орендаря.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 рокуу справі № 740/3804/21 та від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 та від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини четвертої статті 37-1 ЗК України, частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», є безпідставним, оскільки є практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, де стороною є позивач, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Магнат» залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в частині відмови у позові про визнання переважного права на оренду земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором орендизалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров