Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 742/2825/17
провадження № 61-44630св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (судді-доповідача),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрнафта», структурний підрозділ нафтогазовидобувне управління «Чернігівнафотогаз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня
2018 року, ухвалене у складі судді Зарічної Л. А., та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 16 серпня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»), структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління Чернігівнафотогаз» (далі - НГВУ Чернігівнафотогаз») про визнання незаконним наказу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом НГВУ «Чернігівнафтогаз» № 509 від 21 червня 2017 року «Про перевірку КРС СНРП ПАТ «Укрнафта» встановлено, що з 10 травня 2017 року по 14 червня
2017 року на БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» на виконання доручення менеджера з КРР департаменту функціонального контролінгу
ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_3 була проведена перевірка обліку та правильності списання паливно-мастильних матеріалів на автозаправній станції БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз». Вказаною перевіркою встановлено нестачу паливно-мастильних матеріалів на суму 14 067,83 грн, а саме: бензину А-92 у кількості 471 літрів на суму 9 693,18 грн, дизельного палива в кількості 218 літрів на суму 4 311,17 грн та мастила в кількості
3 літри на суму 63,48 грн, а також 24 випадки відпуску дизельного палива на автотранспортні засоби, передані в користування Державному пожежно-рятувальному загону 5 в кількості значно більшій, ніж було списано, а саме 11 335,18 літрів на суму 214 098,88 грн.
Пунктом 3 вказаного наказу визначено, що оскільки з операторами автозаправної станції (далі - АЗС) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договори про повну особисту матеріальну відповідальність від 25 листопада 2010 року, від 30 листопада 2006 року та від 25 грудня 2006 року, а також укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 25 листопада 2010 року в особі керівника (бригадира) колективу ОСОБА_2 , для визначення розміру прямої дійсної шкоди кожного члена бригади вирішено користуватись розрахунком з моменту останньої інвентаризації (01 квітня 2017 року) до виявлення нестачі (21 квітня 2017 року). Розрахунок майнової шкоди проведено пропорційно відпрацьованому часу, згідно статті 135-2 КЗпП України, а саме ОСОБА_2 - сума нестачі 6 203,91 грн, ОСОБА_1 - 6 654,08 грн, ОСОБА_4 - 1 209,84 грн.
Позивачі вказували, що пунктом 5 оскаржуваного наказу визначено керівнику групи з обліку заробітної плати та розрахунків з підзвітними особами бухгалтерії ОСОБА_5 , з метою відшкодування прямої дійсної шкоди, із застосуванням обмеженої матеріальної відповідальності (в межах середнього заробітку), утримати кошти із заробітної плати операторів АЗС.
Зазначали про незаконність пункту 3 та 5 оскаржуваного наказу, а саме, що до відповідальності притягнуто ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 .
На думку позивачів, оскаржуваний наказ не можна вважати наказом про покладення на працівників матеріальної відповідальності, а тому проведення відрахувань із заробітної плати є незаконним.
В оскаржуваному наказі та акті № 06.2.1-09/18.Ч від 14 червня 2017 року не встановлено вину позивачів та прямий причинний зв`язок їх дій з виявленою нестачею.
Позивачі вказують, що на них покладено колективну відповідальність, відповідно до договору про колективну (бригадну) відповідальність, який не було погоджено із профспілковим комітетом, та наказ про запровадження колективної матеріальної відповідальності відсутній.
Вважаючи відсутніми підстави для застосування відповідачем колективної (бригадної) відповідальності позивачі просили визнати незаконним та скасувати наказ № 509 від 21 червня 2017 року «Про перевірку КРС СНПР ПАТ «Укрнафта» в частині пункту 3 щодо розрахунку матеріальної шкоди та пункту 5 щодо утримання із заробітної плати оператора автозаправної станції ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 6 203,91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на позивачів законно було покладено обов`язок відшкодувати шкоду, завдану недостачею паливно-мастильних матеріалів, а зазначені ними в позовній заяві підстави для скасування відповідного наказу спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі правильно застосованих норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 16 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
У березні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
20 червня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В., справу
№ 742/2825/17 передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій статті 130 КЗпП України, оскільки в оскаржуваному наказі не зазначено, які трудові обов`язки порушені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чи заподіяна шкода цими працівниками та які протиправні дії вчинені ними.
Заявники вказують на неврахування судами попередніх інстанції того, що наказ ПАТ НГВУ «Чернігівнафтогаз» № 509 від 21 червня 2017 року «Про перевірку КРС СНРП ПАТ «Укрнафта» був виданий на підставі акту контрольно-ревізійної служби східного нафтопромислового району департаменту функціонального контролінгу № 06.2.1-09/18.4.Ч
від 14 червня 2017 року. При цьому контрольно-ревізійна служба визначила акт контрольного заміру на АЗС № 1 від 27 квітня 2017 року як документ, який підтверджує проведення інвентаризації.
На думку заявників, акт контрольного заміру на АЗС № 1 від 27 квітня
2017 року не може вважатися актом інвентаризації, оскільки контрольний замір проведено в порушення договору про колективну матеріальну відповідальність, укладеного 25 листопада 2010 року між базою
НГВУ «Чернігівнафтогаз» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 і нормативно-правовим актам, що регулюють порядок здійснення інвентаризації в сфері нафтової промисловості.
Заявники також вказують про те, що вказавши про дотримання відповідачем строків покладення матеріальної відповідальності на працівників на підставі наказу роботодавця, суди попередніх інстанцій не навели в судових рішеннях мотивів, за яких вони дійшли таких висновків.
На думку заявників, судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не надано належної оцінки доказам поданим сторонами. Суд першої інстанції помилково послався на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня
2017 року у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки такий доказ відсутній в матеріалах справи.
Заявники вважають, що апеляційним судом було протиправно допущено до судового розгляду в якості представника відповідача особу, яка не є адвокатом.
Крім того, судами попередніх інстанцій не мотивовано підстави відхилення дослідженої копії доповідної записки операторів АЗС від 24 березня
2017 року, що була подана керівництву на виконання пункту 8 договору про колективну матеріальну відповідальність. Вказаний доказ мав на меті доведення факту своєчасного інформування керівництва про стан справ на АЗС, за умови, що розмір нестачі паливно-мастильних матеріалів станом на березень 2017 року не виходив за межі допустимих похибок вимірювань.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому в лютому 2019 року відзиві на касаційну скаргу представник
ПАТ «Укрнафта» - адвокат Чередниченко А. М. посилався на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Вважав, що судами до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 30 листопада 2006 року було прийнято до НГВУ «Чернігівнафтогаз» відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Укрнафта» за строковим трудовим договором оператором
АЗС 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення, а 19 грудня
2006 року ОСОБА_1 на вказану посаду переведено постійно.
Наказом № 43 від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України.
Відповідно до наказу № 155 від 24 листопада 2010 року ОСОБА_2 було прийнято оператором АЗС 3 розряду на базу матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта».
Найменування ВАТ «Укрнафта» із 23 березня 2011 року змінено на ПАТ «Укрнафта».
30 листопада 2006 року між оператором АЗС 3 розряду ОСОБА_1 та НГВУ «Чернігівнафтогаз» було укладено договір про повну особисту матеріальну відповідальність, який продовжував діяти і після переведення ОСОБА_1 у грудні 2006 року на постійне місце роботи на вказану посаду.
25 листопада 2010 року між оператором АЗС 3 розряду ОСОБА_2 та НГВУ «Чернігівнафтогаз» було укладено договір про повну особисту матеріальну відповідальність.
Із наказу від 25 листопада 2010 року №52 «Про встановлення колективної матеріальної відповідальності на складах та АЗС бази МТЗ» суди встановили, що з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей та у зв`язку з виробничою необхідністю, з 25 листопада 2010 року на складах та АЗС бази МТЗ запроваджено колективну матеріальну відповідальність. Вказаний наказ підписано начальником НГВУ «Чернігівнафтогаз», а також та погоджено головою профкому НГВУ «Чернігівнафтогаз».
25 листопада 2010 року було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між НГВУ «Чернігівнафтогаз» і членами колективу бригади АЗС № 1 міста Прилуки в особі керівника колективу (бригадира) ОСОБА_2 .
Зі змісту цього договору суди встановили, що членами бригади є:
ОСОБА_2 (керівник бригади), ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Згідно з наказом № 509 від 21 червня 2017 року «Про перевірку КРС СНПР ПАТ «Укрнафта», з 10 травня 2017 року по 14 червня 2017 року на БМТЗ
НГВУ «Чернігівнафтогаз» на виконання доручення менеджера з КРР департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта»
ОСОБА_3 була проведена перевірка обліку та правильності списання паливно-мастильних матеріалів на АЗС БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз».
Вказаною перевіркою встановлено нестачу паливно-мастильних матеріалів на суму 14 067,83 грн, а саме: бензину А-92 в кількості 471 літрів на суму
9 693,18 грн, дизельного палива в кількості 218 літрів на суму 4 311,17 грн, мастила в кількості 3 літри на суму 63,48 грн, а також 24 випадки відпуску дизельного палива на транспортні засоби, передані в користування Державному пожежно-рятувальному загону № 5 в кількості значно більшій, ніж на них було списано, а саме - 11 335,18 літрів на суму 214 098,88 грн.
Зі змісту пункту 3 даного наказу суди встановили, що у зв`язку з тим, що з операторами АЗС - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладені договори про повну особисту матеріальну відповідальність
від 25 листопада 2010 року, від 30 листопада 2006 року, від 25 листопада 2006 року відповідно, а також укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 25 листопада 2010 року в особі керівника (бригадира) колективу - ОСОБА_2 , для обрахунку прямої дійсної шкоди кожного члена бригади використано розрахунок з моменту останньої інвентаризації (01 квітня 2017 року) до виявлення нестачі (21 квітня
2017 року). Розрахунок матеріальної шкоди проведено пропорційно відпрацьованому часу, згідно статті 135-2 КЗпП України, а саме:
ОСОБА_2 відпрацьовано 112,75 годин (процент співвідношення 44,1), сума нестачі 6 203,91 грн; ОСОБА_1 відпрацьовано 121 година (процент співвідношення 47,3), сума нестачі 6 654,08 грн; ОСОБА_4 відпрацьовано 22 годин (процент співвідношення 8,6), сума нестачі
1 209,84 грн.
Судами встановлено, що пунктом 5 даного наказу визначено керівнику групи з обліку заробітної плати та розрахунків з підзвітними особами бухгалтерії ОСОБА_5 , згідно зі статтею 130, частиною другою статті 131,
статтею 139, статтею 132 КЗпП України з метою відшкодування прямої дійсної шкоди із застосуванням обмеженої матеріальної відповідальності (в межах середнього заробітку) утримано із зарплати операторів АЗС ОСОБА_2 6 203,91 грн, ОСОБА_4 1 209,84 грн.
Також суди встановили, що актом № 06.2.1-09/18.Ч від 14 червня
2017 року, на який міститься посилання в наказі № 509 від 21 червня
2017 року, зафіксовані результати проведеної перевірки обліку правильності списання паливно-мастильних матеріалів на АЗС № 1 БМТЗ
НГВУ «Чернігвнафтогаз» та виключені можливі описки, рахункові помилки, технічні несправності у роботі обладнання, інші причини нестачі паливно-мастильних матеріалів не з вини операторів. А саме, в ході перевірки було здійснено звірку щоденних відомостей видачі паливно-мастильних матеріалів на відповідність показникам лічильників пально-роздавальних колонок, шляховим листам, та звітам системи управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів за період з 01 січня
2017 року по 30 квітня 2017 року та повторно перевірено технічне обладнання АЗС № 1.
У розділі 1 даного акту зазначено, що комісією НГВУ «Чернігівнафтогаз» за участю служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району станом на 27 квітня 2017 року проведена інвентаризація паливно-мастильних матеріалів у підзвіті операторів АЗС № 1 БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз». За результатами проведеної інвентаризації встановлена нестача паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 14 067,83 грн (з ПДВ) бензину А-92 в кількості 471 літрів на суму 9 693,18 грн (з ПДВ), дизельного палива в кількості 218 літрів на суму 4 311,17 грн (з ПДВ) та мастила М10Г2К в кількості 3 літрів на суму 63,48 грн (з ПДВ).
У період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року відпуск паливно-мастильних матеріалів на АЗС № 1 здійснювався операторами
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Суди встановили, що інвентаризація паливно-мастильних матеріалів проведена під час перебування на зміні оператора ОСОБА_1 , якого в подальшому було звільнено згідно наказу НГВУ «Чернігівнафтогаз»
№ 43-к від 28 квітня 2017 року, за втрату довір`я, тому була відсутня можливість отримати від нього пояснення щодо встановлених нестач. Щодо виявлених нестач оператор АЗС № 1 ОСОБА_2 письмово пояснила, що нестачі на АЗС виявилися з березня 2017 року, оператори про нестачі писали доповідні на ім`я заступника начальника БМТЗ та начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз», нестачу мастила пояснила тим, що при малій його кількості не видно чіткого рівня.
Крім того, суди встановили, що в ході проведення перевірки обліку та правильності списання паливно-мастильних матеріалів на АЗС БМТЗ
НГВУ «Чернігівнафтогаз» було виявлено неналежне виконання трудових обов`язків операторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, згідно наказів відповідача від 12 травня 2017 року,
від 30 червня 2017 року, із оголошенням доган та позбавленням премії за квітень та червень 2017 року.
Наказом № 43-к від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади оператора заправних станцій 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення з 28 квітня 2017 року за втрату довір`я, згідно пункту 2
Суди також встановили, що згідно наказу відповідача № 739 від 28 вересня 2017 року «Про внесення змін до наказу № 509 від 21 червня 2017 року», у зв`язку із допущеною опискою під час написання прізвища оператора АЗС
№ 1 бази матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 , прізвище оператора АЗС № 1 БМТЗ « ОСОБА_6 » у пунктах 3, 4, 5, 12 наказу зазначено, як ОСОБА_2 .
Крім того, наказом відповідача від 31 жовтня 2017 року «Про внесення змін до наказу № 509 від 21 червня 2017 року» у зв`язку із допущеною опискою та помилкою обрахунку прямої дійсної шкоди кожного члена бригади, враховуючи те, що наказ № 509 від 21 червня 2017 року видано в межах строку, передбаченого статтею 136 КЗпП України, визначено внести зміни до пунктів 3, 5, 7 даного наказу. Визначено розрахунок матеріальної шкоди: ОСОБА_2 - 6 768,76 грн, ОСОБА_1 - 7 153,04 грн, ОСОБА_4 - 146,03 грн (пункт 3 наказу). Пункт 5 вказаного наказу викладено у редакції: «Керівнику групи з обліку зарплати та розрахунків з підзвітними особами бухгалтерії ОСОБА_5 , згідно статті 130, частини другої статті 131,
статті 139, статті 132 КЗпП України, з метою відшкодування прямої дійсної шкоди із застосуванням обмеженої матеріальної відповідальності, продовжувати утримання із заробітної плати оператора АЗС № 1
ОСОБА_2 , в межах середнього місячного заробітку - 4 488, 36 грн та провести перерахунок сум відшкодування з оператора АЗС № 1
ОСОБА_4 і повернути надміру утримані кошти в сумі 1 063,81 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, у редакції Кодексу чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За змістом статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і в порядку , передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальної відповідальності може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Такими є випадки, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Відповідно до вимог статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
Встановивши, що на позивачів законно було покладено обов`язок провести відшкодування шкоди, заподіяної недостачею паливно-мастильних матеріалів, а зазначені ними у позовній заяві підстави для скасування відповідного наказу спростовані дослідженими доказами, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваному наказі не зазначено, які трудові обов`язки порушені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чим заподіяна шкода цими працівниками та які протиправні дії вчинені позивачами, підлягають відхиленню оскільки в наказі вказано на нестачу паливно-мастильних матеріалів, розмір такої нестачі та зроблено посилання на результати перевірки за результатами якої складено акт департаменту функціонального контролінгу контрольно-ревізійної служби східного нафтопромислового району від 14 червня 2017 року № 06.2.1-09/18.Ч
Факт нестачі, виявленої на АЗС № 1 БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз»
ПАТ «Укрнафта», зафіксовано актом контрольних замірів від 27 квітня
2017 року, який складено відповідно до вимог та за формою, що визначені приписами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496). Зазначений акт містить в собі всі необхідні дані щодо марки та видів паливно-мастильних матеріалів, їх залишків у ємностях та залишків відповідно до документів бухгалтерського обліку. Судами встановлено, що проведеною 27 квітня 2017 року перевіркою залишків паливно-мастильних матеріалів на АЗС № 1 встановлено: фактичну наявність нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; проведено зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; перевірено дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС. Результати проведених на АЗС замірів засвідчені підписом оператора АЗС ОСОБА_1 . Щодо можливих причин виявленої нестачі у операторів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як матеріально-відповідальних осіб, були відібрані пояснення.
Доводи касаційної скарги про порушення відповідачем строків покладення матеріальної відповідальності на працівників на підставі наказу роботодавця є безпідставними, оскільки розмір завданої відповідачами шкоди виявлено внаслідок проведення перевірки, яка зафіксована актом
№ 06.2.1-09/18.Ч від 14 червня 2017 року, а наказ про покладення працівників матеріальної відповідальності видано відповідачем 21 червня 2017 року, тобто з дотримання строків, визначених статтею 136 КЗпП України.
Посилання заявників на те, що апеляційним судом безпідставно допущено до участі у справі в якості представника відповідача особу, яка не є адвокатом відхиляються касаційним судом, оскільки частиною другою статті 60 ЦПК України визначено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Врахувавши, що між сторонами виник трудовий спір, суд апеляційної інстанції правомірно допустив до участі в справі представника відповідача ОСОБА_7 , яка не є адвокатом, що не суперечить вказаним нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення дослідженої копії доповідної записки операторів АЗС від 24 березня 2017 року зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення нових обставин, що згідно статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Доводи заявників про безпідставне посилання суду першої інстанції на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 грудня 2017 року у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі, підлягають відхиленню, оскільки не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанції, а такі дії суду не суперечать частині третій
статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Доводи касаційної скарги про невідповідність положенням закону актів, на підставі яких видано оскаржуваний наказ аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, обґрунтовано відхилено ці доводи заявників та наведено мотиви на їх спростування, з якими погоджується і касаційний суд.
За змістом статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі
Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської
області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович