Постанова
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 747/612/17
провадження № 51-6106 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 08липня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2021року у кримінальному провадженні № 12017270260000180 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Глибока Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України, не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок суду без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він наприкінці квітня 2014року знайшов неподалік с. Березівка Чернігівської області карабін Маузера моделі К 98, який переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого дозволу. 16 серпня 2017 року під час проведення обшуку у ОСОБА_6 працівниками Талалаївського ВП було вилучено вказаний карабін, який згідно висновку експерта є вогнепальною зброєю, що знаходиться в працездатному стані.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не розглянув його клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, а ухвала суду не відповідає ст. 419 цього Кодексу, оскільки не містить відповідей на усі доводи апеляційної скарги.
Зокрема, залишилися без дослідження його доводи стосовно того, що протокол огляду предмета (зброї) був складений раніше, ніж проведений обшук у його помешканні, а тому цей доказ є недопустимим.
Пострілів з карабіну він не здійснював і не встановлено, чи придатна дана зброя для стрільби, висновок експерта є недостовірним доказом.
Стверджує, що у нього був відсутній умисел на вчинення інкримінованого злочину, оскільки він не розумів, що це є вогнепальна зброя і вважав її сувеніром, судом не встановлено мотив і мету вчинення злочину.
Також вважає, що суд першої інстанції порушив процесуальний закон, оскільки матеріали провадження в судовому засіданні оголошував не прокурор, а суддя, що, на його думку, є порушенням принципу змагальності.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від прокурора, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Засуджений у судовому засіданні підтримав свою скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу частково, вважала що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вищевказаної норми закону, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування або зміни судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено. Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку обставин справи до повноважень касаційного суду законом не віднесено. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ч. 3 с. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відсутності в його діях складу інкримінованого злочину. Крім того, засуджений посилався на недопустимість ряду доказів та порушення передбаченої законом процедури їх дослідження в суді першої інстанції, що, на думку скаржника, перешкодило суду ухвалити законне рішення.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення ст. 349 КПК України, якою передбачено, що після виконання дій, передбачених ст. 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови. У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів. Інші учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Як убачається з матеріалів провадження, суд за клопотанням прокурора ухвалив наступний обсяг та порядок дослідження доказів: допитати обвинуваченого, дослідити речові докази та характеризуючі матеріали. Надалі суд, без прийняття рішення про зміну обсягу та порядку дослідження доказів, прийняв від прокурора письмові матеріали кримінального провадження, які дослідив у судовому засіданні.
Саме на це порушення вимог кримінального процесуального закону вказував засуджений у своїй апеляційній скарзі, проте, апеляційний суд не звернув на нього уваги, натомість послався на відсутність порушення принципу змагальності сторін через те, що докази в судовому засіданні оголошував суддя, а не прокурор.
Статтею 358 КПК України передбачено, що долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні.
Оголошує документи суд або сторона судового провадження, яка подає ці документи.
З огляду на наведене, логічним було би, щоб документи в судовому засіданні оголошувала та сторона, яка їх подає. Проте, якщо учасниками кримінального провадження документи не оголошуються, а лише долучаються, то суд повинен їх оголосити з метою ознайомлення всіх учасників кримінального провадження з їх змістом та надання їм можливості надати свої зауваження.
Тобто, та обставина, що в судовому засіданні матеріали кримінального провадження оголошувалися судом, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, як вважає засуджений.
Натомість, апеляційний суд мав звернути увагу на доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог закону стосовно процедури дослідження доказів судом першої інстанції, що відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України вимагало здійснення повторного дослідження доказів. Крім того, апеляційний суд проігнорував викладене в апеляційній скарзі клопотання засудженого про повторне дослідження доказів, зазначеного клопотання не розглянув, чим також порушив вимоги закону. Отже, ухвала цього суду постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним та відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для її скасування.
Іншим доводом касаційної скарги ОСОБА_6 є те, що він не розумів, що знайдений ним предмет є вогнепальною зброєю, оскільки пострілів із нього не здійснював і взагалі не встановлено, чи придатна дана зброя для стрільби.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд зазначив, що висновком комплексної судової експертизи не дано однозначної відповіді про можливість проведення пострілів у 2017 році з наданого зразка зброї, однак це не є тією обставиною, яка підлягає доказуванню під час розгляду даного кримінального провадження. Суд зауважив, що предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є вогнепальна зброя, а можливість даної зброї здійснювати постріли не є обов`язковою ознакою предмету даного злочину.
Слід зазначити, що предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням.
Тому твердження суду про те, що можливість даної зброї здійснювати постріли не є обов`язковою ознакою предмету даного злочину, є помилковим.
У той же час твердження ОСОБА_6 у касаційній скарзі про те, що судами не було встановлено мотив та мету вчинення ним кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу.
Суб`єктивна сторона кожного злочину характеризує його із внутрішнього боку через систему психічних процесів суб`єкта злочину. Вона обов`язково має виражатися через вину психічне ставлення особи до вчинюваної дії та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Із суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 263 КК України, може бути вчинений тільки з прямим умислом.
До факультативних ознак суб`єктивної сторони загального складу злочину прийнято відносити мотив і мету. Вони не є обов`язковими, оскільки передбачені не у всіх складах злочину. Незважаючи на те, що будь-яка дія, в тому числі й злочинна, виходить з певних мотивів, спрямована на досягнення певної мети і має різну емоційну забарвленість, дані ознаки є обов`язковими лише для тих складів злочинів, в яких вони включені в суб`єктивну сторону складу злочину.
Мотив і мета злочину стають обов`язковими і враховуються при кваліфікації злочинів тільки у випадках, зазначених у законі, тобто в конкретній статті Особливої частини КК. В інших випадках мотив і мета суспільно небезпечного діяння мають значення при індивідуалізації покарання і характеристиці особистості злочинця.
Отже, в даному випадку порушень вимог закону при кваліфікації дій винного не встановлено.
Що стосується інших доводів касаційної скарги засудженого, то вони зводяться до незгоди із оцінкою доказів, даних судом першої інстанції. Проте, зазначені доводи вже були предметом перевірки судів, на них у судових рішеннях дано обґрунтовані відповіді.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду.
З цих підстав суд ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3