Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/10682/17
провадження № 61-36804св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року, ухвалене суддею Требух Н. В., та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року,ухвалене в складі колегії суддів Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є., та касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради на постанову Апеляційного суду Чернігівської областівід 24 квітня 2018 року, ухвалене в складі колегії суддів Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є., та
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Чернігівської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 була надана її чоловікові, у якій згодом був зареєстрований його батько. У зв`язку зі зміною місця роботи чоловіка, їх сім`я переїхала мешкати до м. Харкова. Через деякий час вона повернулась до м. Чернігова, щоб здійснювати догляд за свекром, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Оскільки вона постійно проживала у спірній квартирі, у тому числі і як член сім`ї померлого, вважає, що, на підставі приписів статей 9 64 65 106 ЖК УРСР має право на користування даним помешканням.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2017 року, занесеною до журналу судового засідання, замінено відповідача Чернігівську міську раду на належного відповідача - виконавчий комітет Чернігівської міської ради.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела належними доказами факт її постійного проживання та ведення з померлим ОСОБА_2 спільного господарства протягом 2016-2017 років.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернувшись до суду з вимогою про визнання права користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 визначила відповідачем у справі Чернігівську міську раду, однак під час розгляду справи було замінено первісного відповідача у справі - Чернігівську міську раду на виконавчий комітет Чернігівської міської ради. Разом з цим, Чернігівська міська рада та її виконавчий комітет є двома різними юридичними особами. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у цій справі має виступати саме Чернігівська міська рада, як розпорядник державного житлового фонду, а не її виконавчий орган. Проте, вказані обставини залишилась поза увагою місцевого суду, у зв`язку з чим суд вирішив справу та прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У травні 2018 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, не надав належної оцінки поданим доказам на підтвердження її проживання у спірній квартирі. Апеляційним судом не було взято до уваги той факт, що позов було пред`явлено до Чернігівської міської ради, яка була визнана неналежним відповідачем.
Касаційна скарга виконавчого комітету Чернігівської міської ради мотивована тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з`ясував обставини справи. Змінюючи рішення у справі, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що Чернігівська міська рада є належним відповідачем у цій справі.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
27 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
08 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою виконавчого комітету Чернігівської міської ради.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» у справі № 750/10682/17 (провадження № 61-36804св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.
16 квітня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
02 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзивів на касаційні скарги не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 21 лютого 2005 року виконком Чернігівської міської ради на підставі рішення № 20 від 21 лютого 2005 року ОСОБА_3 з сім`єю на чотирьох осіб видав ордер № 547 на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
До складу сім`ї входили: дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4
За зазначеною адресою позивач разом з чоловіком були зареєстровані з 05 квітня 2005 року, про що свідчать відомості поквартирної карточки ОСББ «Єськова» (а.с. 70).
Також з наявних у карточці даних вбачається, що 30 травня 2006 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а 09 січня 2007 року з реєстраційного обліку також були зняті ОСОБА_3 та їхні неповнолітні діти.
ОСОБА_3 разом з членами сім`ї (4 особи) переїхав мешкати до м. Харкова. Станом на 16 листопада 2017 року вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживали у квартирі, яку винаймали, за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 25).
07 грудня 2006 року на АДРЕСА_2 був зареєстрований батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , на якого був переведений особовий рахунок (а.с. 69, 68). Інші зареєстровані особи за вищевказаною адресою не значились.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у м. Харкові, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8).
Квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду.
У судовому засіданні допитані свідки показали, що дійсно бачили позивача за адресою: АДРЕСА_2 , однак достовірно підтвердити факт, що ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років постійно мешкала з ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство не змогли.
З наданих квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги вбачається, що платником у них зазначено ОСОБА_2 або ОСОБА_3 .
На підтвердження своїх вимог позивачем надано акт підтвердження фактичного місця проживання та довідку, видану ОСББ «Єськова» (а.с. 74, 75).
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 з 2009 року по 2015 рік працювала у ПАТ «Укрсоцбанк» (м. Харків) та ПАТ «ПУМБ» (м. Харків).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів справи відомо, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання права користування житловим приміщенням.
ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, не надали належної оцінки поданим доказам на підтвердження її проживання у спірній квартирі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Статтею 400 ЦПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно у межах заявлених у суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції у судовому засіданні 22 листопада 2017 року за клопотанням позивача та його представника було замінено відповідача у справі, з Чернігівської міської ради на виконавчий комітет Чернігівської міської ради, а також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради (а.с. 42).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
За положеннями статті 33 ЦПК України (у редакції станом на час вирішення питання про заміну відповідача в суді першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
Заміна неналежного відповідача або притягнення другого відповідача допускається лише до постановлення рішення суду і це питання вирішується ухвалою суду.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі.
Апеляційний суд, переглядаючи справудійшов висновку про те, що належним відповідачем у цій справі має бути саме Чернігівська міська рада, як розпорядник державного житлового фонду, а не її виконавчий орган.
Виконавчий комітет Чернігівської міської радиу поданій касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд, змінюючи рішення у справі, дійшов безпідставного висновку про те, що Чернігівська міська рада є належним відповідачем у цій справі.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(частина друга статті 410 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ні місцевим, ні апеляційним судом на виконавчий комітет Чернігівської міської ради або Чернігівську міську раду не покладалось жодних обов`язків, доводи касаційної скарги відповідача не можуть вважатись достатньо обґрунтованими для скасування правильного по суті судового рішення.
Колегія суддів, перевіряючи доводи виконавчого комітету Чернігівської міської ради, бере до уваги й ту обставину, що у розгляді справи у місцевому та апеляційному судах участь брав ОСОБА_6 , який згідно наданої довіреності був уповноважений представляти інтереси Чернігівської міської ради, її виконавчого комітету та міського голови (а. с. 23, 72, 141).
Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не доведено наявність недоліків чи порушень апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, а доводи касаційної скарги не впливають на суть ухваленого рішення.
Таким чином, наведені у касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С.П. Штелик