Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 750/2689/18-ц
провадження № 61-17414св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харченко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 серпня 2000 року він уклав шлюб із ОСОБА_2 , від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обидві дочки народилися в Ірландії.
ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте більшість часу проживала в Ірландії. Через необхідність проживати у різних країнах (відповідач - то в Росії, то в Ірландії, він - то в Україні, то в Ірландії) сторони з літа 2014 року фактично припинили шлюбні відносини та жили окремо, спільне життя не склалося, між ними остаточно втрачені почуття поваги та взаємопорозуміння внаслідок різних поглядів на спільне подружнє життя та виховання дітей.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати, укладений між ним та ОСОБА_2 шлюб, зареєстрований 19 серпня 2000 року Міщанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Москві, актовий запис № 1385.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 19 серпня 2000 року Мещанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Москві, актовий запис № 1385.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, у жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк для звернення із заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2019 року задоволено. Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2019 року та призначено справу № 750/2689/18-ц до судового розгляду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2021 року у складі судді Карапута Л. В. закрито провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у суді округу м. Корк (Ірландія) на розгляді перебуває справа № М72/2019 «Світлани Храмцової проти ОСОБА_6 в розумінні закону про сім`ю (розлучення)» з 04 грудня 2019 року та на зазначену дату не було постановлене судове рішення про розірвання шлюбу між сторонами, а позивачем не повідомлено про наявність громадянства Ірландії у сторін цього спору при подачі позову до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2021 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач є громадянином України, має зареєстроване місце проживання в Україні, тому його особистим законом є право України. Звернувшись у березні 2018 року до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про розірвання шлюбу він першим реалізував своє право вибору підсудності, оскільки ОСОБА_2 позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 до сімейного суду графства Корк (Ірландія) було подано пізніше - у 2019 році, у зв`язку із цим у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не перевірив наявність між Україною та державою, громадянами якої є сторони у справі, двостороннього договору про правову допомогу у сімейних та цивільних справах.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає, що оскільки між державою Україна та Ірландією двосторонній договір про правову допомогу у сімейних та цивільних справах не укладався, тому під час вирішення питання про розлучення з іноземним громадянином слід керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».
Заявник зазначає, що 19 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримав сертифікат про натуралізацію, згідно з яким він вважається громадянином Ірландії із вказаної дати. 05 вересня 2008 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина Ірландії. ОСОБА_2 , зберігаючи громадянство Російської Федерації, 21 червня 2011 року отримала громадянство Ірландії.
Також зазначає, що доведено належними доказами постійне проживання з 2009 року ОСОБА_2 у м. Крок (Ірландія).
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає, що ухвала суду першої інстанції, якою закрито провадження у справі № 750/2689/18-ц є законною.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 750/2689/18-ц із Деснянського районного суду м. Чернігова.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 серпня 2000 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 було укладено шлюб у Міщанському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Москви (а. с. 8, т. 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які народилися в Університетському пологовому будинку м. Корк (Ірландія) (а. с. 9-12, т. 1).
19 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримав сертифікат про натуралізацію, згідно із яким він із зазначеної дати є громадянином Ірландії, а 05 вересня 2008 року отримав паспорт громадянина Ірландії серії НОМЕР_1 (а. с. 160, 173, 174, т. 1).
Сторони не заперечували під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 також отримала громадянство Ірландії.
27 березня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 , що підтверджується поштовим конвертом (а. с. 18, т. 1).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України й надано строк для усунення недоліків (а. с. 22, 23, т. 1).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а. с. 32, 33, т. 1).
Після усунення недоліків позовної заяви, визнавши зазначені позивачем причини поважними, Деснянський районний суд м.Чернігова ухвалою від 23 квітня 2018 року відкрив провадження у справі.
У 2019 році ОСОБА_2 звернулась до сімейного суду графства Корк (Ірландія) з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а. с. 241-243, т. 1).
Під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 було надано копію його паспорту, відповідно до якого він є громадянином України (а. с. 14, 15, т.1).
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України у формі картки (а. с. 203, т. 1).
Згідно із довідкою Управління адміністративних послуг ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 18 грудня 2003 року по день видачі довідки (а. с. 206, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Встановивши, що ОСОБА_2 не перебуває у громадянстві України і є громадянкою іншої держави, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що цивільна справа № 750/2689/18 є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
При цьому суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач із позовом про розірвання шлюбу звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова у березні 2018 року, а відповідач із таким же позовом до сімейного суду графства Корк (Ірландія) у 2019 році й ураховуючи те, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається саме на момент відкриття провадження у справі, правильно вважав, що ОСОБА_1 першим реалізував своє право вибору підсудності розгляду справи про розірвання шлюбу, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження у справі.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що наявність у позивача громадянства Ірландії не впливає на його право на вирішення спору в судах України.
Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Одним із принципів законодавства України про громадянство є принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України»).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 20 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.
Встановивши, що позивач є громадянином України, має зареєстроване місце проживання в Україні та ураховуючи те, що матеріали справи не містять відомості про вихід позивача з громадянства України, його втрату або інші підстави для припинення ним громадянства України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що особистим законом позивача є право України, у зв`язку із цим у цьому випадку підлягає застосуванню законодавство України, а судом першої інстанції закрито провадження у цій справі за відсутності правових підстав.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
О. В. Білоконь
О. М. Осіян