№ 750/4692/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 750/4692/17

адміністративне провадження № К/9901/42804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 750/4692/17

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Карапута Л.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року

(постановлено у складі колегії суддів: головуючого судді - Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05 грудня 2016 року.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 11 березня 2003 року до 15 червня 2007 року працював на Чорнобильській АЕС за трудовою угодою від 11 березня 2003 року на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав для цього всі необхідні документи, однак листом від 14 лютого 2017 року №5046/05 позивачу у призначенні пенсії було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 18 серпня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні ді, задовольнити.

Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного Фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку, з дня його звернення за призначенням пенсії, зарахувавши до стажу роботи період роботи в Представництві проекту «Фраматом АНП» (Франція) в Україні з 11.03.2003 по 15.06.2007 в полуторному розмірі до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що період виконання роботи позивача в зоні відчуження за Списком №1 та досягнення відповідного пенсійного віку дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «а» частини першої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 жовтня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 серпня 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що непроведення підприємством, на якому працює позивач, атестації робочих місць у зоні відчуження не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.06 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 750/4692/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій було надано неправильну оцінку довідці, виданої позивачу Компанією «Фраматом АНП» від 10.06.2007 №06-169 та безпідставно визнано правомірним зарахування періоду роботи з 11 березня 2003 року по 15 червня 2007 року до трудового стажу роботи позивача, що у свою чергу вплинуло на результати розгляду цієї справи.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №750/4692/17.

9. 21 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в представництво проекту «Фраматом АНП» (Франція) на посаду сторожа з 11 березня 2003 року.

15 червня 2007 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією представництва.

Згідно копії довідки Компанії «Фраматом АНП» від 10 червня 2007 №06-169 позивач у період з 11 березня 2003 по 15 червня 2007 працював на роботах, передбачених Постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС від 29.12.1987 № 1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05 червня 1986 № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 № 1173 з 11 березня 2003 по 15 червня 2007. Період вказаної роботи до 01 січня 1988 зараховується в стаж при призначенні пенсії в трьохкратному розмірі, а в 1988-2005 роках в полуторному

Вказана інформація також підтверджується архівною довідкою від 09 листопада 2016 №05-04/275, виданою Архівним відділом Славутицької міської ради, згідно якої позивач у період з 11 березня 2003 по 15 червня 2007 працював у Компанії «Фраматом АНП» на посаді сторожа.

У подальшому, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 14 лютого 2017 №5046/05 Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Крім того зазначило, що довідка форми № 122, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи по Списку № 1 не відповідає встановленим вимогам та в наданих до перевірки розрахунково-платіжних відомостях з березня 2003 року по червень 2007 року доплата за роботу в зоні відчуження не значиться.

ОСОБА_1 , вважаючи відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з частиною першою ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

У відповідності до частини першої ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

У відповідності до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У подальшому, Список №1 доповнено позицією 22.1-1 г, якою передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повних робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджений Міністерством надзвичайних ситуацій за погодженням з Міністерством праці та Міністерством охорони здоров`я (постанова KM України № 173 від 24.02.2010). Постанова передбачає, що визначеним цією постановою працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 01 січня 2010 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно пункту 4 Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Крім того, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії, зокрема додається довідка про періоди роботи в зоні відчуження за формою ф. №122.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач наказом №24і від 21 березня 2003 року був прийнятий на роботу в Представництво проекту «Фраматом АНП» (Франція) на посаду сторожа з 11 березня 2003 року, звідки він був звільнений у зв`язку з ліквідацією представництва 15 червня 2007 року.

У відповідності до архівної довідки від 09 листопада 2016 №05-04/275, виданої Архівним відділом Славутицької міської ради, ОСОБА_1 у період з 11 березня 2003 по 15 червня 2007 працював у Компанії «Фраматом АНП» на посаді сторожа на майданчику сховища відпрацьованого ядерного палива - 2 (Чорнобильська атомна електростанція) за трудовою угодою, включаючи всі надбавки за роботу в зоні відчуження.

Зі змісту трудових договорів від 11 березня 2003, від 11 березня 2005, від 11 березня 2006, укладених між Представництво проекту «Фраматом АНП» (Франція) та позивачем вбачається, що позивача було прийнято на роботу на посаду сторожа на ХОЯТ-2 (Чорнобильська АЕС), він отримував заробітну плату за роботу в зоні відчуження, включаючи всі надбавки за роботу в зоні відчуження в доларах США, яка буде виплачуватись згідно діючого законодавства України в українській гривні у відповідності до курсу продажу доларів США у банку «Аваль» м. Славутич.

Крім того судами було досліджено надану позивачем довідку Компанії «Фраматом АНП» від 10.06.2007 №06-169 за змістом якої, позивач у період з 11.03.2003 по 15.06.2007 працював на роботах, передбачених Постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС від 29.12.1987 № 1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 з 11.03.2003 по 15.06.2007 роки.

Також, згідно довідки Представництва проекту «Фраматом АНП» (Франція) за формою №116 позивач за період в зоні відчуження з 2003 по 2007 рік включно отримав відповідні щорічні дози зовнішнього опромінення.

З приводу доводів відповідача, щодо відсутності підстав для врахування трудового стажу позивача підтвердженого довідкою Компанії «Фраматом АНП» від 10.06.2007 №06-169 через допущення компанією технічної помилки у такому реквізиті документа як «дата видачі», судом апеляційної інстанції було вірно зауважено, що цей період роботи підтверджується встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами (записами з трудової книжки), наданими сторонами на їх підтвердження, а отже технічна помилка у вказаному документі не може розцінюватися у якості підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на непроведення Компанією «Фраматом АНП» атестації робочих місць позивача у період його праці на цьому підприємства починаючи з 11.03.2003 року по 15.06.2007 року, як на підставу відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442 не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

На підставі аналізу зазначених норм Велика Палата Верховного Суд дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Таким чином, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць у період з 11.03.2003 року по 15.06.2007 року, на яких він набув пільговий стаж необхідний для призначення пенсії за віком не пільгових умовах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 750/4692/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій