Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 751/11106/14
провадження № 61-17884св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступники - ОСОБА_4 ),
представник відповідача - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 24 травня 1996 року до 29 серпня 2014 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі вона та ОСОБА_4 придбали майно, яке відповідно до статей 69-72 СК України підлягає поділу.
Після уточнень позовних вимог просила суд: виділити їй майно на суму 159 564,49 грн, у тому числі речі домашнього вжитку (меблі і побутова техніка) та торговий павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1», визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на її користь 89 496,37 грн грошової компенсації за збільшення його частки у спільному майні та судові витрати.
Відповідачу позивач просила виділити спільного майна на загальну суму 249 060,86 грн, у тому числі автомобіль «Ford Transit», 1995 року випуску, автомобіль марки «Opel Astra», 2006 року випуску, автомобіль «Volkswagen Golf» - вартістю 12 247,74 грн.
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Зустрічний позов мотивований тим, що майно придбане ним та ОСОБА_1 у шлюбі є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
Після уточнення позовних вимог просив суд: поділити спільне майно шляхом виділення ОСОБА_1 речей домашнього вжитку (меблів і побутової техніки) та автомобіль «FordTransit», 1995 року випуску на загальну суму 186 508,94 грн.
Короткий зміст судових рішень у справі
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Розподілено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виділивши ОСОБА_1 : меблевий комплект «Спальня» (ліжко та 4-х дверна шафа) вартістю 63 297,29 грн, меблевий комплект «Вітальня» (стінка, журнальний столик, тумбочка) вартістю 16 357,80 грн, телевізор марки Samsung, модель LE40R81BX вартістю 6 500,00 грн, телевізор марки Samsung, модель LE20S81B вартістю 3 350,00 грн, телевізор марки Panasonic вартістю 350,00 грн, пральна машина марки Gorenje вартістю 2 500,00 грн, мікрохвильова піч марки Panasonic вартістю 1 200,00 грн, меблевий комплект «Столова» (буфет з дзеркалом та шафа вітрина 4-х дверна вартістю 34 171,90 грн, торгівельний павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 27 647,00 грн, холодильник марки LG вартістю 2 500,00 грн, автомобіль марки Ford Transit, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 82 383,75 грн. Загальна вартість 240 257,74 грн;
виділивши ОСОБА_4 : меблевий комплект «Передпокій» (шафа 3-х дверна на розсувній системі з дзеркалом на два відділення та відкрита шафа для одягу) вартістю 5 436,60 грн, стіл зі скляною стільницею та шість стільців для кухні вартістю 2 997,50 грн, меблевий комплект для кухні (шість навісних та три напільні шафи) вартістю 6 635,20 грн, диван та два крісла комбіновані вартістю 5 133,50 грн, кондиціонер марки Samsung вартістю 1 690,50 грн, телевізор марки LG вартістю 800,00 грн, електрична духова шафа марки Zanussi вартістю 3 000,00 грн, газова варочна поверхня марки Zanussi вартістю 1 050,00 грн, кухонна витяжка марки ARDO вартістю 2 421,00 грн, автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 126 955,57 грн, поліпшення житла квартири АДРЕСА_1 вартістю 257 371,00 грн. Загальна вартість 413 490,67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 86 616,47 грн грошової компенсації за переотриману частку у спільному майні.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 827,00 грн та витрати за проведення експертизи у розмірі 462,35 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи характер спірного майна, у тому числі і приналежність його до основної речі, згоду позивача на отримання грошової компенсації, професійну діяльність сторін, обставини справи є правові підстави для поділу спільного майна подружжя загальною вартістю 653 748,41 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01 березня 2016 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2015 року скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 березня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя щодо поділу поліпшення квартири АДРЕСА_1 скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не зазначив, за рахунок яких коштів ОСОБА_1 , фінансових витрат та трудових затрат вартість спірної квартири збільшилась, що зазначене поліпшення виникло не за рахунок тенденції до загального подорожчання об`єктів нерухомості, при цьому, сам по собі розмір грошових затрат подружжя або одного з них, a також і певна на час розгляду справи ринкова вартість будинку, не є тим фактором, який безумовно свідчить про істотне збільшення вартості майна; не звернув уваги на те, що проведені поліпшення спірної квартири, які були здійснення сторонами під час ремонту, не можуть бути відокремлені, оскільки є складовою частиною спірної квартири і не є речами в розумінні закону, а тому не можуть бути предметом поділу між колишнім подружжям. Такі поліпшення житла не можуть бути поділеними між подружжям, вони не мають окремо визначеної вартості, окремо визначених споживчих характеристик і їх неможливо окремо використовувати; передчасно виділив як окремий об`єкт майна спільної сумісної власності подружжя - поліпшення квартири АДРЕСА_1 , вартістю 275 371,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2017 року, з урахуванням висновків та міркувань суду касаційної інстанції, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2015 року в частині поділу поліпшення житла за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 257 371,00 грн та у частині стягнення компенсації за переотриману частку у спільному майні скасовано.
Виключено з переліку майна, яке виділено ОСОБА_4 рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2015 року поліпшення житла за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 257 371,00 грн, зменшивши загальну вартість виділеного ОСОБА_4 майна з 413 490,67 грн до 156 119,67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 42 069,04 грн грошової компенсації за переотриману частку у спільному майні.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що наявні після проведеного сторонами ремонту поліпшення спірної квартири не можуть бути відокремлені, оскільки є складовою частиною цієї квартири і не є речами в розумінні матеріального закону, а тому не можуть бути предметом поділу між сторонами у цій справі. Такі поліпшення житла не можуть бути поділеними між подружжям, вони не мають окремо визначеної вартості, окремо визначених споживчих характеристик і їх неможливо окремо використовувати.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , звертаючись до суду у своїх позовних заявах вимоги про розподіл поліпшення спірного житла не заявляли, у зв`язку з чим суд першої інстанції усупереч положень частини першої статті 11 ЦПК України дійшов помилкового висновку про поділ між колишнім подружжям поліпшення квартири АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції передчасно виділив як окремий об`єкт майна спільної сумісної власності подружжя - поліпшення квартири АДРЕСА_1 вартістю 275 371,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд та суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення 01 березня 2016 року не допустили порушень норм матеріального права, визнавши поліпшення житла об`єктом права спільної сумісної власності, вважає, що така позиція повністю узгоджується із частиною першою статті 62 СК України.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних безпідставно скасувала рішення суду апеляційної інстанції від 01 березня 2016 року у частині поділу поліпшення спірного житла. Указана ухвала стала підставою для прийняття рішення Апеляційним судом Чернігівської області від 09 лютого 2017 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 24 травня 1996 року до 28 серпня 2014 року, під час якого сторони набули майно, з вимогами про поділ якого й звернулись до суду.
ОСОБА_1 мала у власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яку продала 07 травня 1996 року.
02 серпня 1996 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали у спільну часткову власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , яка відчужена за договором купівлі-продажу від 07 травня 2008 року. Згідно із договором ціна продажу становить 201 444,00 грн.
29 березня 2007 року ОСОБА_4 продав належні йому на праві особистої власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 за 85 850,00 грн.
Одноособовим власником квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_4 став у червні 2006 року, набувши право власності на підставі договору дарування частини квартири і свідоцтва про право на спадщину. У 2007 році виконаний ремонт цієї квартири, на які витрачені кошти.
Відповідно до висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 06 травня 2015 року № 03-15С у квартирі АДРЕСА_1 проведено перепланування квартири, замінені вікна, двері, батареї, підлога, сантехнічні прибори, у квартирі виконані високоякісні оздоблювальні роботи, детальний опис робіт в дослідницькій частині та в локальному кошторису. Вартість ремонтно-будівельних робіт з приводу поліпшення житла, які були виконані у квартирі складає 91 842,00 грн. Вартість житлової квартири квартирі АДРЕСА_1 внаслідок проведення поліпшення житла збільшилась на 1/3 частину. Вартість квартири після ремонту збільшилась на 257 371,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 345 ЦПК України (у редакції 2004 року) передбачено, що у разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду в ухвалі суду касаційної інстанції має бути зазначено, які порушення права були допущені судом першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 338 ЦПК України (у редакції 2004 року) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу поліпшення житла, зменшуючи загальну вартість виділеного ОСОБА_4 майна та стягуючи на його користь із ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 42069,04 грн за частку у спільному майні, суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що звертаючись до суду у своїх позовних заявах вимоги про розподіл поліпшення спірного житла не заявляли, у зв`язку з чим суд першої інстанції усупереч положень частини першої статті 11 ЦПК України дійшов помилкового висновку про поділ між колишнім подружжям вартості поліпшення квартири АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції передчасно виділив як окремий об`єкт майна спільної сумісної власності подружжя - поліпшення квартири АДРЕСА_1 вартістю 275 371,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи таке.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об`єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об`єкту.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності за рішенням суду з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статті 70 СК України передбачає, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно із частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених зазначеною нормою правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, зокрема незалежно від загального подорожчання конкретного майна, і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що не можна вважати об`єктивним і безспірним висновок судово-будівельної експертизи про істотне, на 1/3 частину, збільшення вартості спірної квартири внаслідок проведення поліпшення житла. При цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкту.
Позивач надала доказів за рахунок яких коштів, фінансових витрат та трудових затрат вартість спірної квартири збільшилась, що зазначене поліпшення виникло не за рахунок тенденції до загального подорожчання об`єктів нерухомості.
Наявні після проведеного сторонами ремонту поліпшення спірної квартири не можуть бути відокремлені, оскільки є складовою частиною цієї квартири і не є речами в розумінні матеріального закону, а тому не можуть бути предметом поділу між сторонами у цій справі. Такі поліпшення житла не можуть бути поділеними між подружжям, вони не мають окремо визначеної вартості, окремо визначених споживчих характеристик і їх неможливо окремо використовувати.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , звертаючись до суду у своїх позовних заявах вимоги про розподіл поліпшення спірного житла не заявляли, у зв`язку з чим, суд першої інстанції усупереч частини першої статті 11 ЦПК України дійшов помилкового висновку про поділ між колишнім подружжям поліпшення квартири АДРЕСА_1 та виділив його, як окремий об`єкт майна спільної сумісної власності подружжя.
Доводи касаційної скарги є необгрунтованими, зводяться до незгоди із судовим рішенням, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року).
При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко