ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2021 року,
м. Київ
справа № 751/2403/17
адміністративне провадження № К/9901/44703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 751/2403/17
за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов`язання призначення пенсії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України
на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Логвіної Т.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1.27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VII,
- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VІІ з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07 березня 2017 року;
- зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VІІ з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07 березня 2017 року;
- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20 травня 2012 по 05 червня 2012 та зарахувати до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії.
2.Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу було неправомірно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VII.
Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VІІ з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07 березня 2017 року.
Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VІІ з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07 березня 2017 року.
Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20 травня 2012 року по 05 червня 2012 року.
Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію тільки з 15 липня 2015 року, а отже посилання відповідача на положення цього нормативно-правового акту у якості відмови позивачу в призначенні пенсії є безпідставними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5.31 жовтня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року - без змін.
6. Суд прийшов до висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. Крім того судом зазначено, що відповідачем безпідставно було не зараховано до прокурорського стажу позивача період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова у відповідності до положень ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 27 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 751/2403/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що з 01 червня 2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 № 213-VІІІ пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 751/2403/17.
9. 14 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу.
10. 22 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 07 липня 2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Тацій Л.В., яка входить до постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, було проведено автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Чернігівської обласної медико-соціальної комісії від 23 березня 2017 позивачу присвоєно другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання на строк з 7 березня 2017 року по 01 квітня 2019 року, що підтверджується довідкою серії АВБ № 044740.
30 березня 2017 позивач звернулася до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Починаючи з 01 березня 2007 року і по теперішній час позивач безперервно працює в органах прокуратури Чернігівської області. Відомості про роботу внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до записів у трудовій книжці стаж роботи в органах прокуратури становить більше 10 років, а саме: з 01 березня 2007 по 09 липня 2009 на посаді в.о. помічника прокурора, помічника прокурора Козелецького району Чернігівської області; з 10 липня 2009 по 05 червня 2012 на посаді помічника, старшого помічника прокурора м. Чернігова Чернігівської області; з 06 червня 2012 по 25 березня 2013 на посаді старшого прокурора прокуратури м. Чернігова Чернігівської області; з 26 березня 2013 і по теперішній час на посаді прокурора відділу прокуратури Чернігівської області.
Наказом прокурора Чернігівської області № 424 від 12 липня 2016 позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 липня 2016 р. по 11 травня 2019 року.
Згідно довідки прокуратури Чернігівської області № 11/1-821вн-17 від
26 квітня 2017 р. трудовий стаж в органах прокуратури станом на 26 квітня 2017 становить 10 років, 1 місяць, 26 днів.
Листом від 21 квітня 2017 Відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії на умовах Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», Про прокуратуру», Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення позивач звернулася за захистом до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Предметом позову у даній справі є відмова відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Відмова відповідача з цього приводу ґрунтується на положеннях пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі - Закон №213-VІІІ) , за якими з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
В той же час, подібні правовідносини вже буди предметом розгляду у Верховному Суді, а саме: у постанові від 10 липня 2018 (справа №727/8035/16-а), у постанові від 25 жовтня 2019 року (справа №676/4071/16-а), у постанові від 03 лютого 2021 року (справа № 674/840/17).
Аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII дає підстави для висновку, що цим Законом скасовано діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.
15 липня 2015 набрав чинності Закон №1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.
Отже, питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється статтею 86 Закону №1697-VIІ.
Відтак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що посилання пенсійного органу у спірних правовідносинах на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки вони виникли після набрання чинності Законом №1697-VIІ.
Згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону №1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
В свою чергу, частиною другою статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 86 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII).
Судами попередніх інстанцій було вірно зроблено висновок, що у цьому випадку, існують певні правові основи, з яким частина дев`ята статті 86 Закону №1697-VII пов`язує наявність підстав для призначення пенсії по інвалідності.
Щодо обчислення пенсійним органом позивачу трудового стажу, з яким пов`язана можливість реалізації його права виходу на пенсію згідно положень частини дев`ятою статті 86 Закону №1697-VII, варто зазначити наступне.
Частиною шостою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Статтею 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Наведені норми свідчать, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, є відмінними від переліку посад, який надає право на пенсію за вислугою років.
В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Тобто, відповідно до вищенаведених положень Закону №1697-VII, посади помічників, прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів, зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.
Подібну правову позицію щодо застосування норм права у спірних правовідносинах було висловлено в постанові Верховного Суду 19 серпня 2020 року у справі № 264/5989/16-а.
Такий самий підхід розмежування часу роботи на прокурорських посадах при визначенні права особи на той чи інший вид пенсії (за вислугою років або по інвалідності) можливо застосувати і до інших випадків, перелічених в частині шостій статті 86 Закону №1697-VII.
Так відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні чи достатній у особи час роботи на прокурорських посадах для призначення йому пенсії за вислугою років.
Відтак перелічені вище підстави не можуть враховуватися пенсійним органом при визначенні трудового стажу роботи на прокурорських посадах особам з інвалідністю І або ІІ групи при застосуванні положень частини дев`ятої статті 86 Закону України №1697-VII.
Як було встановлено судом першої інстанції, трудовий стаж позивача в органах прокуратури станом на 26 квітня 2017 становить 10 років, 1 місяць, 26 днів.
При цьому, судами попередніх інстанцій при визначенні трудового стажу не було враховано положень частини шостої статті 86 Закону №1697-VII та достовірно не визначено які саме періоди праці позивача підлягають зарахуванню до трудового стажу роботи на прокурорських посадах, з наявністю якого пов`язана можливість застосування норми частини дев`ятою статті 86 Закону №1697-VII, а які підлягають зарахуванню безпосередньо до вислуги років, що дає право на пенсію у відповідності до норм частини шостої статті 86 Закону №1697-VII.
Суди виключно обмежилися дослідженням довідки прокуратури Чернігівської області № 11/1-821вн-17 від 26 квітня 2017 року та трудової книжки позивача, не надавши відповідної юридичної оцінки періодам його працевлаштування у розрізі чинного законодавства з метою визначення питання наявності чи відсутності у ОСОБА_1 права на призначенні їй відповідного виду пенсії.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з таким підходом до вирішення справи судами попередніх інстанцій та у свою чергу стверджує, що за його підрахунками стаж позивача на прокурорських посадах становить 9 років 3 місяці 25 днів. Стаж, який залишився (8 місяців 22 дні), відповідач відносить до трудового стажу, котрий враховується при призначенні позивачу пенсії за вислугою років.
Відтак, без встановлення цих обставин у справі не можливо визнати достовірним факт набуття позивачкою права на призначення пенсій по інвалідності у відповідності до положень Закону №1697-VII.
А отже, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є передчасними.
Колегія суддів зазначає, що вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
За змістом частини першої та другої статті 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин, прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 -скасувати.
Справу № 751/2403/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук