Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 751/3656/16-ц
провадження № 61-7234св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький Олег Анатолійович, та ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2017 року
у складі судді Цибенко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В.,
Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якого позивач звернулась до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо, що за життя її чоловік
ОСОБА_5 залишив заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 все своє майно в рівних частинах кожному.
Позивач вважала, що вказаний заповіт не відповідає чинному законодавству, оскільки не міг бути підписаний її чоловіком
ОСОБА_5 , підпис у заповіті не відповідає підпису останнього. Крім того, за життя спадкодавець зазначав, що не має жодного заповіту та майно повинно було перейти до позивача та їх спільної доньки, про що спадкодавець неодноразово вказував.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт, який складений ОСОБА_5 15 квітня 1981 року, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заходи забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусам Другої Чернігівської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вжиті відповідно до ухвали Новозаводського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2016 року, скасовано.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що волевиявлення заповідача при складанні заповіту не було вільним або написання заповіту було здійснено під тиском. Оскільки в межах спірних правовідносин волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі, тому підстави для визнання заповіту недійсним відсутні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що складений
ОСОБА_5 заповіт повністю відповідав волевиявленню заповідача, а позивач не довела належними та допустимими доказами наявність передбачених статтею 1257 ЦК України підстав, за яких заповіт має бути визнаний недійсним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький О. А., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Ясинецький О. А., мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються лише на висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи, що є порушенням права позивача на повний та всебічний судовий розгляд справи, оскільки судовий експерт Романенко Н. В., яка брала участь у проведенні експертизи, не значилась у державному реєстрі атестованих судових експертів, а тому висновок експертизи не можна вважати належним доказом у даній справі.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що вона як спадкоємець першої черги за законом звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що було встановлено судом першої інстанції. Проте, не була залучена до участі у справі та прийняте рішення про права та обов`язки як спадкоємця на отримання спадщини, яким позбавлено права на спадщину (усунуто від спадкування).
Доводи інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Ясинецький О. А., вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Ясинецький О. А., подала відповідь на відзив ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , вказуючи на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький О. А. підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду - скасуванню.
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 , вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзиви на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький О. А., у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_4 у вказаній справі.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народились двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
15 квітня 1981 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на те, що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах кожному. Заповіт посвідчено в. о. державного нотаріуса Другої Чернігівської нотаріальної контори Сіліченко Е. І.
15 лютого 1985 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано.
З 17 жовтня 1987 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого народилась дочка ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Відповідно до копії спадкової справи до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого спадкодавця ОСОБА_5 звернулись дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого спадкодавця ОСОБА_5 .
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою, в якій зазначила, що подану 15 січня 2016 року заяву про відмову від спадщини за законом вона відкликає.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 липня
2016 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено.
Відповідно до висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Чернігівський НДЕКЦ МВС України) за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 18 листопада 2016 року № 2257 не представляється можливим визначити, чи виконаний підпис саме ОСОБА_5 в оригіналі першого примірника заповіту та в оригіналі реєстру для реєстрації нотаріальних дій, оскільки на дослідження була надана електрофотографічна копія документа, а також був відсутній оригінал документа, що унеможливлює встановлення факту наявності чи відсутності технічної підробки чи монтажу досліджуваного підпису.
Не погоджуючись з вказаним висновком експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 18 листопада 2016 року № 2257, у січні 2017 року
ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Чернігівське відділення КНДІСЕ) за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 22 червня 2017 року № 1002/1003/17-24 підписи від імені ОСОБА_5 в оригіналі першого примірника заповіту та в оригіналі реєстру для реєстрації нотаріальних дій виконані рукописним способом, виконані самими ОСОБА_5 .
Листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 24 червня 2016 року повідомлено, що наказом начальника відділу юстиції Чернігівського обласного виконавчого комітету від 03 квітня 1981 року № 36 з 29 березня 1981 року ОСОБА_9 була звільнена від тимчасового виконання обов`язків старшого державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори та тимчасово призначена нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори. Наказом начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому від 05 травня
1981 року № 47 з 01 травня 1981 року ОСОБА_9 була звільнена від тимчасового виконання обов`язків нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтями 15 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Спір у справі виник щодо оскарження заповіту від 15 квітня 1981 року.
Отже, на момент складення заповіту діяли норми ЦК Української РСР
від 18 липня 1963 року, оскільки ЦК України набув чинності з 01 січня
2004 року.
Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час складення заповіту) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з пунктами 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (у редакції, чинній на час складення заповіту) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Стаття 48 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час складення заповіту) застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Разом з тим, суди попередніх інстанцій всупереч вказаній нормі права помилково розглянули спір за нормами, які набрали чинності після складення заповіту, тобто перевіряли відповідність заповіту від 15 квітня 1981 року, за нормами, які почали діяти після його складення.
Отже, оскільки правовідносини виникли до набрання ЦК України чинності і не мають продовжувального характеру, то суди повинні при розгляді справи керуватися положеннями ЦК Української РСР (у редакції Закону 1963 року).
Частинами першою, другою статті 524 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час складення заповіту) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтею 534 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час складення заповіту) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Статтею 541 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час складення заповіту) передбачено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним складений ОСОБА_5 заповіт від 15 квітня 1981 року та як на підставу заявлених позовних вимог посилалась на те, що підпис в заповіті не відповідає підпису ОСОБА_5 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши, що волевиявлення заповідача при складанні заповіту було вільним, та врахувавши висновок експерта Чернігівського відділення КНДІСЕ за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 22 червня 2017 року № 1002/1003/17-24, дійшов по суті правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, однак ухвалив рішення без застосування норми права, що підлягала застосуванню.
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставою позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (рішення у справі «Броньовські проти Польщі», заява
№ 31443/96, від 22 червня 2004 року).
Отже, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналогічну правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04 грудня 2019 року у справі
№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, яким суди надали належну оцінку у сукупності, встановлено, що спірна угода (заповіт) відповідає вимогам статті 541 ЦК Української РСР щодо змісту, форми її укладення та волевиявлення спадкодавця, а також порядку і форми посвідчення її нотаріально повноважним нотаріусом. За вказаних обставин заповіт відповідає вимогам закону, тому підстави для визнання заповіту недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР відсутні.
Отже, колегія суддів, встановивши, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, дійшла висновку про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій у справі із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький О. А., про те, що судовий експерт Романенко Н. І., яка брала участь у проведенні експертизи, не значилась у державному реєстрі атестованих судових експертів, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у реєстрі атестованих судових експертів вона значиться за прізвищем ОСОБА_10 , яке було нею змінено у зв`язку з одруженням (а. с. 113, 114, т. 2).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що її не було залучено до участі у справі та прийнято рішення про її права та обов`язки, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи,
ОСОБА_4 була допита в суді першої інстанції як свідок у судовому засіданні 13 червня 2016 року та надавала пояснення щодо суті спору та відомих їй фактів. Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі
№ 751/8117/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 ,
ОСОБА_2 , треті особи: Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним. Розгляд вказаної справи в суді першої інстанції триває, що свідчить про те, що ОСОБА_4 скористалася своїм правом на захист порушеного права самостійно у визначеному законом порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи, встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький Олег Анатолійович, та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська