Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 751/5350/17-ц
провадження № 61-612св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватне акціонерне товариство «Комбінат громадського харчування «Новий Чернігів», приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Ромекс-Інвест», спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2019 року у складі судді
Овсієнка Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 25 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І.,
Євстафіїва О. К., Харенко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Комбінат громадського харчування «Новий Чернігів» (далі -
ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів»), приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Ромекс-Інвест» (далі - ПрАТ «ІК «Ромекс-Інвест» та спільне товариство з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал» (далі -
СП ТОВ «Драгон Капітал»), про звернення стягнення на предмет застави
за договором застави цінних паперів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 вересня 2015 року між нею
та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 434 280,00 грн зі строком повернення її до 01 січня 2016 року. 03 грудня 2015 року між ними також було укладено договір застави для забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним договором позики, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Паракудою І. М. та зареєстровано в реєстрі за номером 1565.
ОСОБА_1 зазначала, що згідно пункту 1.3 зазначеного договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме: іменні, прості,
в бездокументарній формі акції, у кількості 43 428 шт., код цінних паперів UA4000136535, депозитарний код рахунку 403352-UA10305207, номінальною вартістю 10 000,00 грн, що складали частку у розмірі 9,9750 % у статутному капіталі емітента ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів» (код ЄДРПОУ 03565642). Відповідач зобов`язувався повернути позику у визначений строк, проте своє зобов`язання не виконав та не дотримався вимог укладених між ними правочинів. Згідно розрахунку заборгованість відповідача, ураховуючи штрафні санкції та інфляційні втрати становила 753 343,06 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд на виконання договору застави від 03 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. М.
та зареєстрованого у реєстрі за номером 1565 й часткового задоволення майнових вимог, звернути стягнення за заставною вартістю в сумі
434 280,00 грн на предмет застави, яким є пакет цінних паперів у кількості
43 428 шт., код цінних паперів UA4000136535, що складають частку у розмірі 9,9750 % у статутному капіталі емітента ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів»
(код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності
ОСОБА_2 , шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_1 депозитарної установи
ПрАТ «ІК «Ромекс-Інвест» (код ЄДРПОУ 23725243) та зарахування цих цінних паперів на рахунок НОМЕР_2 в депозитарній установі
СП ТОВ «Драгон Капітал» (код ЄДРПОУ 30965875), який належить їй.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики і застави недійсними.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що в грудні 2015 року він підписав договори позики та застави у присутності нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. М., проте за відсутності ОСОБА_1 , яка у той день була у відрядженні. Пізніше між ним та ОСОБА_1 було підписано інший договір, який підлягав до виконання.
ОСОБА_2 зазначав, що оскільки договір позики від 01 вересня
2015 року було вчинено під впливом обману, тому, на його думку, в силу вимог статті 230 ЦК України, такий правочин визнається судом недійсним.
Вважав, що оскільки, договір позики є недійсним, тому і договір від 03 грудня 2015 року про заставу простих іменних акції ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів»
у кількості 43 428 шт. номінальною вартістю 10 000,00 грн кожна, які належать йому на праві власності, є також недійсним і повинен бути визнаний судом недійсним.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив суд визнати договір позики, укладений 01 вересня 2015 року між ним та ОСОБА_1 та договір застави простих іменних акцій ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів»
у кількості 43 428 шт. номінальною вартістю 10 шт. кожна, які належать йому на праві власності, укладений 03 грудня 2015 року між ним
та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. М. та зареєстрований у реєстрі
за номером 1565, недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня
2017 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики та застави недійсними.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 червня
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
На виконання договору застави від 03 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Паракудою І. М. та зареєстрованого у реєстрі за номером 1565 й часткового задоволення майнових вимог, звернуто стягнення за заставною вартістю
в сумі 434 280,00 грн на предмет застави, яким є пакет цінних паперів, а саме: іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43 428 шт, код цінних паперів UA4000136535, що складають частку у розмірі 9,9750 %
у статутному капіталі емітента ПрАТ «КГХ «НОВИЙ ЧЕРНІГІВ»
(код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності
ОСОБА_2 , шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_1 депозитарної установи
ПрАТ «ІК «Ромекс-Інвест» та зарахування цих цінних паперів на рахунок НОМЕР_2 у депозитарній установі СП ТОВ «Драгон Капітал», який належить ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право
на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу
з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Проте у змісті укладеного договору застави сторони не передбачили зазначений порядок, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що підписуючи оспорювані договори, ОСОБА_2 діяв як особа, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, мав вільне волевиявлення, діяв у відповідності до внутрішньої волі і повністю погодився з умовами договору як у момент підписання, так у подальшому, не висловлюючи своєї незгоди з умовами договорів. ОСОБА_2 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ОСОБА_1 контрагентом та про вступ із нею у договірні відносини прийняв на власний розсуд. Належних доказів на підтвердження укладених договорів позики
та застави під впливом обману останнім не було надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2019 року залишено без змін.
Поновлено дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 20 червня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову
у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,
що оскільки сторони, спірного договору застави, передбачили можливість застосування способів звернення стягнення на предмет застави передбачених законом, то обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених прав є належним та таким що узгоджується з приписами
статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства». Крім того, оскільки сторони договору застави від 03 грудня 2015 року не встановили в договорі таку можливість та не погодили порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами), тому висновок суду першої інстанції щодо розміру вартості відчужуваних цінних паперів, визначених відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору застави у розмірі 434 280,00 грн є вірним та не спростованим ОСОБА_2 .
Разом із тим суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що оскільки ОСОБА_1 обрала спосіб захисту звернення стягнення шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача
та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери за цінними паперами) на її відповідний рахунок у цінних паперах на підставі судового рішення, тому надіслання письмового повідомлення боржнику,
як це передбачено вимогами статті 33 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є необов`язковим, у зв`язку із тим, що дотримання такого порядку застосовується при позасудовому зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги надані ОСОБА_1 розрахунки заборгованості, оскільки матеріали справи не містять заперечень та спростувань ОСОБА_2 щодо розміру заборгованості по договору позики, у тому числі щодо розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 751/5350/17-ц
із Новозаводського районного суду м. Чернігова.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_2 вважає, що у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у обраний нею спосіб, оскільки задовольняючи позовні вимоги останньої суд фактично зобов`язав вчинити певні дії не відповідача, а третіх осіб, зокрема:
ПрАТ «ІК «Ромекс-Інвест» списати акції з рахунку ОСОБА_2 ,
а СП ТОВ «Драгон Капітал» зарахувати ці акції на рахунок ОСОБА_1 , проте остання таких вимог не заявляла. При цьому вважає, що треті особи мають бути відповідачами.
Разом із тим вважає, що ним були надані належні та допустимі докази
на підтвердження укладених договорів позики та застави під впливом обману.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 434 280,00 грн із строком повернення
її до 01 січня 2016 року (а. с. 14, 15).
03 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави для забезпечення виконання зобов`язання
за договором позики, укладеним 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. М. та зареєстровано в реєстрі
за номером 1565 (а. с. 16-18).
Згідно пункту 1.3 зазначеного договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме: іменні, прості, в бездокументарній формі акції,
в кількості 43 428 шт., код цінних паперів UA4000136535, депозитарний код рахунку 403352-UA10305207, номінальною вартістю 10,00 грн, що складають частку у розмірі 9,9750 % у статутному капіталі емітента ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів» (код ЄДРПОУ 03565642), загальною номінальною вартістю
434 280,00 грн.
Предмет застави сторонами оцінено відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору застави у розмірі 434 280,00 грн.
Грошове зобов`язання ОСОБА_2 в обумовлений договором строк не виконане, сума боргу складає 753 343,06 грн, із яких: 434 280,00 грн - розмір основного боргу позики, 19 810,30 грн - сума 3 % річних,
84 171,43 грн - сума інфляційних втрат, 215 081,63 грн - сума пені.
Відповідно до договору застави від 03 грудня 2015 року, а саме:
розділу 4 «Звернення стягнення на предмет застави» передбачено, право звернення на предмет застави заставодержатель набуває у разі невиконання заставодавцем буд-якого зобов`язання за договором позики та/або цим договором застави. За рахунок предмету застави вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі на момент фактичного задоволення. Звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається способом. Визначеним заставодержателем, у тому числі але не виключно: на підставі рішення суду або третейського суду; на підставі виконавчого напису;
у позасудовому порядку. Позасудовий порядок звернення стягнення
на предмет застави може бути здійснено: шляхом передачі у власність заставодержателю предмету застави в рахунок погашення заборгованості
за договором позики; шляхом продажу предмету застави заставодержателем третій особі. У такому випадку договір купівлі-продажу предмету застави укладається заставодержателем від імені заставодавця
і є правовою підставою для набуття покупцем права власності на предмет застави. У разі реалізації позасудового способу звернення стягнення
на предмет застави вартість предмету застави визначається за рішенням заставодержателя у розмірі, зазначеному в пункті 1.5 договору застави,
або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Згідно із випискою про стан рахунку в цінних паперах на день укладення договору застави, а саме: на 03 грудня 2015 року та станом на 10 травня
2017 року маються відомості про депонента ОСОБА_2 , на ім`я якого відкрито депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 в депозитарній установі ПрАТ «Ромекс- Інвест». Його частка в іменних простих акціях ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів» становить 9,9750 %.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Положеннями статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу
Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Згідно із частиною першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати
в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Положеннями статей 203 215 229 230 ЦК України передбачена недійсність правочинів з вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину
не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалась неправильно під впливом обману. Суд враховує, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій не було встановлено обставини, стосовно яких, за доводами позивача за зустрічним позовом, його введено
в оману, і які мають істотне значення для укладення оспорюваних договорів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_2 не вважав положення договорів позики
та застави неправомірними та незаконними, такими, що порушують його права, та міг від підписання цих договорів відмовитися або здійснити інші заходи, направлені на недопущення порушення власних прав та інтересів. ОСОБА_2 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ОСОБА_1 контрагентом та про вступ із нею у договірні відносини прийняв на власний розсуд.
Загальне правило щодо набуття права звернення стягнення на заставлене майно законодавчо закріплено як можливість задовольнити свої законні вимоги за рахунок заставленого майна, що надається на підставі рішення суду. Інше може бути встановлено законом або договором.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги, якщо інше
не встановлено договором.
Частинами першою та другою статті 560 ЦК України встановлено,
що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше
не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності визначено звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави
в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень саме рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань.
Отже в силу застави обтяжувач має право ініціювати звернення стягнення
на предмет забезпечувального обтяження у судовому порядку, з посиланням на обставини щодо невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, або у позасудовому порядку, внаслідок чого право власності заставодавця на майно може бути припинено в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів
та реєстрацію обтяжень».
Згідно зі статтею 33 Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів
та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери за цінними паперами) на її відповідний рахунок у цінних паперах у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є пайові цінні папери, боргові цінні папери, строк платежу за якими не настав, та/або похідні цінні папери бездокументарної форми існування (права на них та права за ними), задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) на рахунок
у цінних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу цінних паперів (прав
на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника на рахунок у цінних паперах обтяжувача в кількості, достатній для повного задоволення вимоги обтяжувача, на підставі вимоги обтяжувача, та/або шляхом проведення інших аналогічних операцій відповідно
до законодавства про депозитарну систему України. З цією метою
у правочині, на підставі якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцій сторони повинні встановити таку можливість
та погодити порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення
на такий предмет обтяження, зобов`язаний надіслати повідомлення про
це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів
у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони договору застави
від 03 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1
та ОСОБА_2 передбачили, що визначені у розділі 4 «Звернення стягнення на предмет застави» способи забезпечення вимог заставодержателя не перешкоджають застосовувати інші, встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет застави
й ураховуючи те, що сторони зазначеного договору передбачили можливість застосування способів звернення стягнення на предмет застави, визначених законом, обґрунтовано вважав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених прав є належним та таким, що узгоджується з приписами
статті 7 Закону України « Про акціонерні товариства».
Крім того, оскільки сторони договору застави від 03 грудня 2015 року не встановити в договорі таку можливість та не погодили порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами), тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо розміру вартості відчужуваних цінних паперів, визначених відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору застави у розмірі
434 280,00 грн є правильним та не спростованим ОСОБА_2 .
При цьому, оскільки ОСОБА_1 обрала спосіб захисту звернення стягнення шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав
за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери за цінними паперами)
на її відповідний рахунок у цінних паперах на підставі судового рішення, тому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що надіслання письмового повідомлення боржнику, як це передбачено вимогами статті 33 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»
не є обов`язковим, оскільки дотримання такого порядку необхідно при позасудовому зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Встановивши, що матеріали справи не містять заперечень та спростувань ОСОБА_2 щодо розміру заборгованості за договором позики у тому числі щодо розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно взяв
до уваги розрахунки заборгованості, надані ОСОБА_1 .
Посилання у касаційній скарзі щодо не залучення до участі у справі
ПрАТ «ІК «Ромекс-Інвест» та СП ТОВ «Драгон Капітал», на яких фактично покладено обов`язок по виконанню судового рішення, є необґрунтованими, оскільки виконання зазначеного судового рішення покладено на зазначені депозитарні установи в силу Закону України «Про депозитарну систему України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою
до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 червня
2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович