08.05.2025

№ 752/11870/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 752/11870/21

провадження № 61-585св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Коваль і партнери»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Молодіжний-15», комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», публічне акціонерне товариство «Київенерго», публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (далі - ТОВ «Водоканал-сервіс»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Коваль і партнери» (далі - ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року в складі судді Кордюкової Ж. І. клопотання ОСОБА_1 про поновлення абсолютно усіх процесуальних строків для подання процесуальних документів під час великої війни у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України залишено без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви залишено без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Призначено її розгляд у підготовчому засіданні.

Клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України», залишено без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Відмовлено в прийнятті та об`єднанні в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Водоканал-сервіс», правонаступником якого є ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери», зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Водоканал-сервіс», треті особи: ПАТ «Київенерго», КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго», НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Київводоканал», ОСББ «Молодіжний-15», про визнання протиправною, незаконною та недійсною господарської діяльності, нарахування будь-якої плати з надання житлово-комунальних послуг.

Повернуто ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, вона може звернутися до суду для самостійного розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

У грудні 2024 року на виконання вимог ухвали, заявники подали заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просили долучити до матеріалів справи та розглянути по суті уточнену редакцію касаційної скарги.

УхвалоюКиївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд керувався тим, що уточнена апеляційна скарга також не відповідає вимогам офіційно-ділового стилю, встановленого до процесуальних документів, оскільки викладена у формі коментарів дій суддів з додаванням таких слів як: «жах», «нажаль», «увага», «дуже важливо», «репліка», «чомусь», «з якогось дива» тощо, що обтяжує і так важкий для сприйняття текст апеляційної скарги, викладений на 49 аркушах різним шрифтом, з підкресленням кожного речення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

13 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, в якій заявники просять її скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Основні аргументи касаційної скарги зводяться до того, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року, заявники подали заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просили долучити до матеріалів справи та розглянути по суті уточнену редакцію касаційної скарги, яка, на їх переконання, у повній мірі відповідала вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту, проте апеляційний суд безпідставно її повернув заявникам.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року та відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2021 року ТОВ «Водоканал-сервіс», правонаступником якого є ТОВ «Юридична компанія «Коваль і партнери», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви залишено без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Повернуто відповідачу ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву.

Роз`яснено відповідачу ОСОБА_1 , що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, вона може звернутися до суду для самостійного розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення від 23 січня 2024 року, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявникам скласти апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 356 ЦПК України та з дотриманням загальних вимог до мови документа, надавши її копії відповідно кількості учасників справи. Вказано, що у тексті документа відсутня лаконічність, об`єктивність змісту, повнота інформації, максимальна стислість, переконливість, послідовно структурований зміст та зрозумілість для його сприйняття.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.

Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зі змісту статей 185 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України, а саме недотриманням загальних вимог до мови документа. Вказано, що у тексті документа відсутня лаконічність, об`єктивність змісту, повнота інформації, максимальна стислість, переконливість, послідовно структурований зміст та зрозумілість для його сприйняття.

Колегія суддів цей висновок суду таким, що не відповідає нормам процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Diya 97 проти України», справа № 19164/04).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без руху, суд апеляційної інстанції вказав про необхідність заявникам скласти апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, а саме з дотриманням загальних вимог до мови документа, та звернув увагу на те, що у тексті документа відсутня лаконічність, об'єктивність змісту, повнота інформації, максимальна стислість, переконливість, послідовно структурований зміст та зрозумілість для його сприйняття.

Стаття 356 ЦПК України встановлює правила викладення змісту апеляційної скарги.

Зокрема, пунктами 5, 6 наведеної статті ЦПК України встановлено, що в апеляційній скарзі має бути зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Вимог щодо лаконічності, об`єктивність змісту, повноти інформації, максимальної стислості, переконливості, послідовно структурованого змісту та зрозумілості для його сприйняття положення статті 356 ЦПК України не містять.

Таким чином, колегія суддів вважає, що залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без руху із вказаних вище підстав, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм.

Разом із тим у справі, що переглядається, зі змісту поданої заявниками уточненої апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року вбачається, що останніми дійсно під час складання цього документа були вжиті такі слова як: «жах», «нажаль», «увага», «дуже важливо», «репліка», «чомусь», «з якогось дива» тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року в справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19) зроблено висновок про те, що «… нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України».

У постанові від 04 листопада 2024 року в справі № 545/5307/22 (провадження № 61-6724св24) Верховний Суд висловив аналогічний правовий висновок, вказавши, що «використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».

Аналіз змісту уточненої апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року свідчить, що цей документ не містить ані нецензурної лексики, ані образливих і лайливих слів чи символів.

Вжиті у скарзі такі слова як: «жах», «нажаль», «увага», «дуже важливо», «репліка», «чомусь», «з якогось дива», а також великий обсяг письмових заяв з підкресленням словосполучень, тощо, дійсно надають емоційного забарвлення документу, проте таке її викладення не заборонено вимогами до змісту апеляційної скарги, визначеними нормами статті 356 ЦПК України.

Верховний Суд послідовно підкреслює, що:

- незначні процесуальні недоліки, які можуть бути усунуті, не повинні бути підставою для повернення апеляційної скарги;

- надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм порушує право особи на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- суди повинні надавати заявникам можливість усунути недоліки апеляційних скарг, а не відмовляти у їх розгляді через формальні підстави.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд через надто формальний підхід утруднив заявникам доступ до гарантованої Конституцією України стадії апеляційного перегляду судового рішення та під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі помилково визнав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неподаною й повернув її.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року - постановленою з порушенням норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 рокускасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович