04.02.2023

№ 752/13375/19

Постанова

Іменем України

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 752/13375/19

провадження № 61-3047св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПАТ «СК «Уніка») про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

На обґрунтування позову посилався на таке. 02 вересня 2017 року о 16:30 год на автодорозі Київ-Ковель, 33 км + 300 м у смт. Ворзель відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Хонда Пілот», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року у справі № 367/9162/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.

На момент ДТП відповідальність водія автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «Уніка», яке було повідомлено сторонами про зазначену подію.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 15 березня 2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хонда Пілот», державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 623 183,34 грн.

ПАТ «СК «Уніка» позивачу було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн, однак решта суми в розмірі 1 000,00 грн в межах суми, визначеної страховим полісом позивачу виплачена не була.

Страхова компанія має доплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 1 000,00 грн, а також решту майнового збитку: витрат на евакуатор - 800,00 грн, витрат, пов`язаних із перебуванням автомобіля на автостоянці, - 240,00 грн та суми, сплаченої за проведення оцінки, - 1 500,00 грн, за вирахуванням вже виплаченого страхового відшкодування - 99 000,00 грн. 525 723,34 грн має бути відшкодовано ОСОБА_2 , як особою, яка винна у вчиненні зазначеної ДТП.

Крім того, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала в отриманні стресу після ДТП та тривалого розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 . Позивач докладав додаткові зусилля для організації своєї життєдіяльності, а тому оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 77 000,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 525 723,34 грн на відшкодування майнової шкоди та 77 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; з ПАТ «СК «Уніка» на свою користь 1 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 524 223,34 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що судовим рішенням ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, а тому обставини його вини в цій справі не встановлюються. Взявши до уваги доведеність вини ОСОБА_2 в ДТП, та докази завдання майнової шкоди у розмірі 623 183,34 грн, а також розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачу в сумі 99 000,00 грн, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума на відшкодування майнової шкоди в розмірі 524 183,34 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц у якому зазначено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. У результаті відступлення від зазначеного правового висновку є необхідність у формулюванні нового правового висновку, зокрема, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути встановлена в результаті повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин ДТП, на підставі належних, достатніх та достовірних доказів, а не лише на підставі постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої щодо цієї особи, якою провадження у справі було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Крім того, належними та достатніми доказами підтверджується, що фактично пошкодження автомобіля марки «Хонда Пілот» відбулося внаслідок обставин, що мають ознаки невідворотності, тобто внаслідок непереборної сили, а не внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 чи порушення останнім Правил дорожнього руху. Зазначені обставини також є самостійною підставою касаційного оскарження, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 1187 ЦК України у подібних правовідносинах.

Для з`ясування істотних для справи обставин, а саме щодо наявності вини ОСОБА_2 у пошкодженні автомобіля марки «Хонда Пілот», його представником у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у цій справі судової автотехнічної експертизи, у задоволенні якого судом відмовлено, а отже, він не мав можливості довести свої доводи та аргументи у цій справі.

Також він не вчиняв ніяких неправомірних дій та не допускав неправомірної бездіяльності, внаслідок яких було заподіяно моральної шкоди ОСОБА_1 .

Судові рішення оскаржуються з підстав необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив та пояснення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву та пояснень посилався на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, а отже, у завданні майнової та моральної шкоди ОСОБА_1 , є доведеною, визначений судом розмір майнової та моральної шкоди є співмірним та підтверджений належними і допустимими доказами, дослідженими при розгляді цієї справи. Скаржником безпідставно зазначено посилання на правовий висновок Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц та можливість відступлення від зазначеного висновку. Наявні у справі матеріали (докази, процесуальні рішення та висновки суду) свідчать про законність, оскаржуваних відповідачем судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Хонда Пілот», державний номерний знак НОМЕР_2 .

02 вересня 2017 року о 16:30 год на автодорозі Київ-Ковель, 33 км + 300 м у смт. Ворзель відбулася ДТП за участю автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Хонда Пілот», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 12.1, 12.3, 11.3 Правил дорожнього руху України відбулась зазначена ДТП та транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року у справі № 367/9162/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та провадження було закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

ОСОБА_2 був присутнім під час розгляду справи та був обізнаний про прийняту постанову суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року в поновленні строку ОСОБА_2 на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року відмовлено.

Постанова набрала законної сили та на час розгляду спору є чинною.

На час ДТП відповідальність водія автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «СК «Уніка», відповідно до поліса АК/2019313, за яким визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за завдану шкоду майну в розмірі 100 000,00 грн, розмір франшизи 1000,00 грн.

Відповідно до звіту фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про оцінку колісного транспортного засобу від 15 березня 2019 року вартість майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Хонда Пілот», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 623 183,34 грн. Вартість послуг з проведення звіту становить 1 500,00 грн, яка була сплачена позивачем (т. 1, а. с. 34-67).

Встановлено, що ПАТ «СК «Уніка» виплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн, що відповідає ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, розмір якої визначений полісом.

Щодо вирішення вимоги про відшкодування майнової шкоди

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 1 частини першої статті 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягає виплаті потерпілому, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-цзробив такий правовий висновок.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі № 363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 754/10777/15-ц.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що ДТП між автомобілями сторін 02 вересня 2017 року сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, водночас доказів про те, що зіткнення автомобілів мало місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм третього автомобіля - ОСОБА_4 , як про це стверджує заявник, матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, суди, встановивши належним чином дійсні обставини справи на підставі наявних доказів, дійшли правильних висновків про задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача відповідної суми на відшкодування майнової шкоди.

Щодо вирішення вимог на відшкодування моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням обставин справи, тривалості часу, протягом якого позивач вживав заходи для відновлення своїх порушених прав, вимушеності змін його звичного способу життя, Верховний Суд вважає розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, завданої йому внаслідок ушкодження належного йому автомобіля, визначений судом першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн справедливим.

Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження

№ 61-31395сво18) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, визначені нормами статей 1187 1188 ЦК України.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд не встановив підстав, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.

Відповідно підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження

№ 61-31395сво18), немає.

Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частини п`ятої статті 1187 ЦК України, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження

№ 61-14226св21).

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 1187 ЦК України у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу.

Верховний Суд також звертає увагу, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1188 ЦК України, а не загальні положення статті 1187 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що належними та достатніми доказами підтверджується, що фактично пошкодження автомобіля марки «Хонда Пілот» відбулося внаслідок обставин, що мають ознаки невідворотності, тобто внаслідок непереборної сили, а не внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 чи порушення останнім Правил дорожнього руху, Верховний Суд відхиляє.

В матеріалах справи наявна постанова суду про визнання відповідача винним у скоєні зазначеного ДТП, яка набрала законної сили, та є підставою відшкодування шкоди.

Доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення його клопотання про призначення у цій справі судової автотехнічної експертизи, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, розглядаючи спір щодо відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) та Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 722/1384/15-ц (провадження

№ 61-19660св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик