Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 752/13843/16-ц
провадження № 61-23269св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Хомік Олена Володимирівна,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ,
третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у складі судді КолдіноїО. О.та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Голуб С. А., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 29 лютого 2016 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі без реєстрації місця проживання та будь-якого відношення до членів її сім`ї проживають: ОСОБА_2 , її дочка - ОСОБА_3 , та онука - ОСОБА_4 , що порушує її право на володіння, користування та розпорядження власністю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 391 ЦК України просила суд захистити її право власності шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, та виселити відповідачів з указаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ,яка належить їй на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами не було надано будь-яких доказів правомірності їх проживання у квартирі АДРЕСА_1 , а проживання останніх у вказаній квартирі позбавляє позивача можливості реалізувати своє право власності у повному обсязі, а саме порушує її право користування цим житлом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Київ від 23 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набрало законної сили рішення у цивільній справі № 752/2534/16-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, відділу приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватне акціонерне товариство «Швейна фабрика «Воронін» (далі - ПрАТ «ШФ «Воронін»), ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування розпорядження про видачу ордера та визнання недійсним та скасування ордера на право зайняття житла, визнання протиправним та скасування розпорядження про видачу свідоцтва та скасування свідоцтва про право власності, яким визнано, що відповідачі у цій справі спірне приміщення займають незаконно, без будь-яких правових підстав і це є підставою для їх виселення відповідно до вимог статті 116 ЖК УРСР за позовом власника цього приміщення згідно з вимогами статті 391 ЦК України.
Також встановлено, що відповідачі мають право користування іншим житлом, тому їх конституційне право на житло не можна вважати порушеним внаслідок виселення із спірної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ,подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/13843/16-ц з Голосіївського районного суду м. Києва.
Клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено частково.
Зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 23 травня 2019 рокудо закінчення касаційного провадження.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі вселилися та проживали в спірній квартирі на законних підставах та з дозволу ПрАТ «ШФ «Воронін», тобто мали всі законні підстави там знаходитися.
Таким чином, судами при ухвалені оскаржуваних рішень було помилково не застосовано до спірних взаємовідносин положення частини третьої статті 47 Конституції України та положення частини другої статті 132 ЖК УРСР, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.
Крім того, судами взято до уваги та враховано обставини, які були встановлені у цивільній справі № 752/2534/16-ц, але частина четверта статті 82 ЦПК України застосована невірно, та зазначена норма має імперативний характер, оскільки не підлягають доказуванню обставини, які були встановлені в іншій справі за умови участі в ній тих самих осіб. Однак у цивільній справі № 752/2534/16-ц, крім відповідачів, брали участь ОСОБА_5 , Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, відділ приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, а ОСОБА_1 не приймала участі в справі.
Разом з тим предметом справи № 752/2534/16-ц було не встановлення законності проживання відповідачів у спірній квартирі, а визнання протиправним і скасування розпорядження про видачу ордеру та визнання недійсним та скасування ордеру на право зайняття житла, визнання протиправним та скасування розпорядження про видачу свідоцтва та скасування свідоцтва про право власності. Тобто саме питання законності проживання відповідачів у спірному приміщенні не було належним предметом дослідження у справі і ніхто цього факту окремо не досліджував.
Відповідно питання законності проживання відповідачів у спірній квартирі повинно досліджуватися в цій справі.
Посилаються на порушення судами статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік О. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частиною першою, шостою 319 ЦК України власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судами установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 лютого 2016 року.
У зазначеній квартирі проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
01 квітня 2001 року ОСОБА_2 , як працівник ПрАТ «ШФ «Воронін», вселилась в кімнату гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає там по теперішній час.
08 травня 2003 року ОСОБА_3 , як працівник ПрАТ «ШФ «Воронін», вселилась до кімнати гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де з 17 липня 2008 року почала мешкати і її малолітня дочка - ОСОБА_4 .
Відповідачі поселились у зазначену кімнату без правовстановлюючих документів, які передбачені статтями128 129 ЖК УРСР, проживали там без реєстрації.
Зазначені обставини були встановлені під час розгляду справи № 752/2534/16-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, відділу приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ПрАТ «ШФ «Воронін», ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування розпорядження про видачу ордеру та визнання недійсним та скасування ордеру на право зайняття житла, визнання протиправним та скасування розпорядження про видачу свідоцтва та скасування свідоцтва про право власності, тому відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Доводи касаційної скарги, що частина четверта статті 82 ЦПК України застосована невірно є безпідставними, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановивши, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири, але не може реалізувати своїх прав власника щодо користування квартирою у зв`язку з тим, що відповідачі чинять їй перешкоди та проживають у квартирі без законних підстав всупереч волевиявленню власника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Також судами встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та її дочка - ОСОБА_4 , були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить батькам ОСОБА_3 . У жовтні 2016 року після звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом про виселення, відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зняті з місця реєстрації за вищевказаною адресою.
Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачами порушено її право власності.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону.
Посилання у касаційній скарзі на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц, провадження № 61-23929св18, є необґрунтованими, оскільки зазначені правові висновки суду касаційної інстанції стосуються інших фактичних обставин, а саме вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у відповідності до положень статей 71 72 ЖК УРСР.
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги про порушення судами статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки виселення відповідачів було оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
І. А. Воробйова
Б. І. Гулько