№ 752/18799/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 752/18799/22

провадження № 61-4154св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курило Яна Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В., від 20 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курило Я. О., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що у лютому 2016 року вона познайомилася із ОСОБА_3 , а з вересня 2016 року вони почали спільно проживати в квартирі АДРЕСА_1 .

3. Їхнє спільне проживання мало ознаки подружніх відносин, оскільки вони мали спільні родинні інтереси, вели разом господарство, відпочивали. Всі знайомі та рідні запрошували їх на свята разом, оскільки вважали подружжям.

4. ОСОБА_3 був наркозалежним, не мав постійного місця роботи, потребував лікування, перебував на її повному матеріальному забезпеченні.

5. 10 листопада 2021 року ОСОБА_3 уклав декларацію про вибір лікаря, в якій вказав її своєю довіреною особою.

6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і вона займалася його похованням.

7. Вже після смерті ОСОБА_3 його баба - ОСОБА_2 повідомила її, що вона єдина спадкоємиця померлого та має намір оформити право власності на все належне йому майно в порядку спадкування за законом.

8. Враховуючи зазначене, позивачка просила суд:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , починаючи з 02 вересня 2016 року до

02 серпня 2022 року;

- змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши за ОСОБА_1 право на спадкування за законом разом зі спадкоємцем другої черги ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня

2023 року позов задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , починаючи з 02 вересня 2016 року

до 02 серпня 2022 року.

Змінено черговість одержання права на спадкування та визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка довела належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами (серед яких фотознімки, показання свідків, квитанції тощо) факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

11. Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат у справі.

12. Водночас відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, апеляційний суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2024 року в справі

№ 523/14489/15-ц, про те, що в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

13. Апеляційний суд констатував, що у розглядуваній справі вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу є по суті правовою підставою позову про зміну черговості одержання права на спадкування і без задоволення останньої не призведе до ефективного захисту спадкових прав позивачки, які вона вважає порушеними, оскільки позивачка є спадкоємицею ОСОБА_3 за законом четвертої черги, а відповідачка - другої черги.

14. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Наявність цих обставин мала довести позивачка.

15. Натомість факт знаходження ОСОБА_3 на лікуванні протягом незначних проміжків часу з діагнозами варикозна хвороба, гіпертонічний криз, алкогольний цироз печінки не дають підстав для висновку про перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, у зв`язку з яким він потребував би стороннього догляду, допомоги та піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г. В. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, залишивши в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 21 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г. В. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у цивільній справі № 752/18799/22.

18. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 752/18799/22, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження судовогорішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18,

від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 201/10123/17, у постанові Верховного Суду України від 25 грудня

2013 року у справі № 6-135цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Вважає, що суд апеляційної інстанції фактично ухилився від об`єктивного і справедливого розгляду справи, а скасовуючи рішення районного суду послався лише на формальні підстави, які не відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

22. Відмовляючи у позові в частині вимог про встановлення факту, суд апеляційної інстанції не врахував, що для визнання осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, при вирішенні майнового спору на підставі статті 74 СК України необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період коли було придбане спірне майно.

23. Водночас відмова суду апеляційної інстанції пов`язана з особистими, необґрунтованими міркуваннями та зміною черговості спадкування, що вказує на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

24. Вказує, що суд першої інстанції заслухавши свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази, правильно встановив факт проживання позивачки із ОСОБА_3 , що не спростовано апеляційним судом.

25. ОСОБА_3 був наркозалежною особою і не мав постійного місця роботи, а позивачка його матеріально забезпечувала.

26. Обставини перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані також підтверджено його постійним лікуванням. При цьому під час хвороби саме позивачка опікувалась ним, - готувала їжу, контролювала прийом ліків, виконувала роботу по дому. Питаннями, пов`язаними з похованням

ОСОБА_3 , також займалася особисто ОСОБА_1 .

27. Апеляційний суд неправильно застосував положення статті 1259 ЦК України, проігнорував доведення позивачкою сукупності юридичних фактів, необхідних для зміни черговості одержання права на спадкування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у квітні

2024 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів позивачки і просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

29. Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини та ухвалив рішення, яке ґрунтується на вимогах закону, що регулюють спірні правовідносини, а також на правових висновках Верховного Суду, сформульованих у подібних справах.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

30. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 366 від 03 серпня

2022 року причиною смерті ОСОБА_3 став хронічний персистуючий гепатит.

32. Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

33. У зв`язку із позбавленням батьківських прав батька та відібранням дитини у матері, із 2002 року відповідачка ОСОБА_2 була призначена опікуном ОСОБА_3 . При цьому матір ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

34. За життя ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 .

35. Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім?ї та прописку, виданою ОСББ «ВЕСНА-136», № 129 від 20 листопада 2017 року в квартирі АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_2 (власник особового рахунку) із 29 липня 1968 року та ОСОБА_3 (онук)

із 25 грудня 2008 року.

36. Власниками квартири

АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка) на підставі договору купівлі-продажу № 532 від 02 березня 2012 року.

37. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали вказану квартиру в оренду на підставі договору оренди, укладеного 12 серпня 2014 року та в подальшому продовженого до 15 серпня 2017 року.

38. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_4 . За відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 працював до 31 липня 2019 року.

40. 10 листопада 2021 року ОСОБА_3 уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-М7ЕХ-Т3А0, в пункті 1.12 якої зазначено ОСОБА_1 його довіреною особою.

41. Згідно з договором про надання ритуальних послуг № 114/22

від 05 серпня 2022 року, ОСОБА_1 замовлено організація і проведення поховання померлого ОСОБА_3 , за що сплачено 27 000 грн.

42. Згідно з договором-замовлення № 15.46929П від 04 серпня 2022 року, укладеним між ОСОБА_2 та Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО», на організацію та поховання ОСОБА_3 витрачено 4 183,90 грн.

43. На підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 надала їх спільні фотознімки, роздруківки про рух коштів, банківські квитанції, відомості про придбання побутової техніки.

44. Допитані судом першої інстанції у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

46. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

47. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

49. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

50. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

51. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

52. Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

53. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

54. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Щодо вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування

55. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій погодились із тим, що позивачка є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті

ОСОБА_3 , а відповідачка - спадкоємцем другої черги за законом.

56. Обґрунтовуючи вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , позивачка посилалася на те що ОСОБА_3 не мав постійного місця роботи, неодноразово перебував на лікування, а вона його матеріально забезпечувала, прибирала квартиру, готувала їжу, контролювала прийом ліків, несла витрати на оплату комунальних послуг, при цьому ОСОБА_3 внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані.

57. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово формулював висновки щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 1259 ЦК України (див. зокрема постанови від 18 лютого 2019 року у справі

№ 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня

2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18),

від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження

№ 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21)).

Узагальнено ці висновки зводяться до того, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

При цьому, під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

58. У розглядуваній справі апеляційний суд вказав на недоведеність позивачкою наявності правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема недоведеність того, що ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

59. Верховний Суд вважає ці висновки апеляційного суду обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 помер у віці 31 року, що вочевидь не може вважатися похилим віком, відомостей про наявні у спадкодавця каліцтва матеріали справи не містять, а самі по собі його нерегулярні звернення до лікарів з приводу варикозної та гіпертонічної хвороб, а також алкогольного гепатиту, не свідчать про перебування у безпорадному стані.

60. Не підтверджують безпорадного стану спадкодавця і відсутність його офіційного працевлаштування із 2019 року, а також надані позивачкою банківські квитанції та чеки.

61. При цьому згідно з наданого позивачкою та дослідженого судами Консультативного висновку спеціаліста КЛ «Феофанія» від 08 липня 2022 року, складеного менш ніж за місяць до смерті ОСОБА_3 , той висловлював скарги на поганий сон і загальну слабкість, а лікарем його стан оцінено як середньої важкості.

62. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

63. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

64. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

66. Оскільки позивачкою не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, апеляційний суд правильно вказав на відсутність правових підстав для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

67. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

68. Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України).

69. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов`язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (пункт 32)).

70. З огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог у справі що переглядається, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу спрямовано на отримання можливості позивачкою заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

71. Проте оскільки позивачкою не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, в межах цієї справи не призведе до захисту спадкових прав ОСОБА_1 .

72. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах

від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 05 вересня 2022 року у справі № 766/5815/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20.

73. Посилання у касаційній скарзі на приписи статті 74 СК України, якими передбачено право на майно жінки та чоловіка, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, на правильність висновків апеляційного суду не впливає, оскільки у розглядуваній справі не вирішувався спір щодо поділу спільного майна подружжя. За наявності такого спору ОСОБА_1 не позбавлена права звернення до суду з відповідним позовом.

74. З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18,

від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 201/10123/17, у постанові Верховного Суду України від 25 грудня

2013 року у справі № 6-135цс13, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

75. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

76. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

77. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

78. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

79. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

80. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников