Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 752/21292/15-ц
провадження № 61-5234св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:
стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року в загальному розмірі 9 955, 07 доларів США, з яких: 601, 27 доларів США - суму вкладу; 200, 00 доларів США - поповнення вкладу; 82, 89 доларів США - ненараховані відсотки за період з 20 березня 2014 року по 01 листопада 2015 року; 7, 17 доларів США - ненараховані відсотки за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 8 928, 29 доларів США - пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року та 50, 75 доларів США - 3 % річних за період з 20 березня 2014 року по 10 січня 2017 року;
стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року в загальному розмірі 12 162, 02 євро, з яких: 770, 00 євро - суму вкладу; 55, 82 євро - поповнення вкладу; 81, 18 євро - ненараховані відсотки за період з 20 березня 2014 року по 01 листопада 2015 року; 9, 18 євро - ненараховані відсотки за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 11 107, 90 євро - пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 65 євро - 3 % річних за період з 20 березня 2014 року по 10 січня 2017 року;
стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за картковим рахунком № НОМЕР_1 в загальній сумі 44 065, 58 грн, з яких: 25 750, 47 грн - залишок на картковому рахунку; 920, 67 грн - 3 % річних за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 17 394, 44 грн - інфляційні збитки за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року.
На обґрунтування позову зазначав, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договори про розміщення банківського вкладу, зокрема № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року та № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року, а також відкрито у банкукартковий рахунок № НОМЕР_1 .
Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, його рахунки було безпідставно заблоковано та припинено нарахування процентів за договорами банківських вкладів.
З метою отримання належних йому коштів та нарахованих процентів він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про розблокування рахунків, розірвання договорів та видачу коштів.
28 жовтня 2015 року він подав до АТ «КБ «ПриватБанк» заяву про видачу коштів та нарахованих процентів, за результатом розгляду якої листом № 20.1.0.0.0/7- 20151028/2333 від 09 листопада 2015 року йому було відмовлено в поверненні коштів.
Відповідно до довідки № 3929161 від 12 травня 2014 року загальний обсяг коштів на його рахунках становив 350 251, 14 грн, 885, 97 доларів США та 898, 767 євро.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2017 року, позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість:
за договором № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року
801,27 доларів США суми вкладу; 82,89 доларів США ненарахованих процентів за період з 20 березня 2014 року по 01 листопада 2015 року; 7,17 доларів США ненарахованих процентів за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 8 928,29 доларів США пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року та 50,75 доларів США, 3% річних за період з 20 березня 2014 року по 10 січня 2017 року;
за договором № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року:
825,82 євро суми вкладу; 81,18 євро ненарахованих процентів за період з 20 березня 2014 року по 01 листопада 2015 року; 9,18 євро ненарахованих процентів за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року;
11 107,90 євро пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017 року; 65 євро 3% річних за період з 20 березня 2014 року по 10 січня 2017 року, всього 12 162,02 євро.
за картковим рахунком № НОМЕР_1 : 25 750,47 грн залишку на картковому рахунку; 920,67 грн 3% річних за період з 02 листопада
2015 року по 10 січня 2017 року; 17 394,44 грн інфляційних збитків за період з 02 листопада 2015 року по 10 січня 2017року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку з невиконанням банком умов укладених з позивачем договорів щодо повернення коштів і процентів за користування ними, у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі, який є доведеним. Крім того, з відповідача підлягає також стягненню пеня за неналежне надання послуг відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» процентів, пені і 3% річних за договорами банківського вкладу № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року та № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення коштів з карткового рахунку змінено, зменшено розмір інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення коштів з карткового рахунку із 17 394,44 грн до 4 305,47 грн.
В іншій частині заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишені без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив належним чином рішення суду першої інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, пені, 3 % річних за договорами банківського вкладу від 20 вересня 2012 року та від 19 грудня 2011 року на предмет його законності та обґрунтованості, належним чином не дослідив надані позивачем розрахунки процентів, пені, 3 % річних за вказаними договорами, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме процентну ставку, яка підлягає застосуванню при нарахуванні процентів за депозитними вкладами після закінчення строку їх дії, правову природу та обґрунтованість розрахунку позивачем пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за вказаними договорами.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року в частині стягнення процентів, пені та 3 % річних змінено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість:
за договором № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року: проценти за період з 13 травня 2014 року по 10 січня 2017 року в розмірі 134, 17 доларів США, 3 % річних в розмірі 64,15 доларів США та 100 000 грн пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
за договором № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року: проценти за період з 13 травня 2014 року по 10 січня 2017 року в розмірі 116,45 євро, 3 % річних в розмірі 66,12 євро та 100 000 грн пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з невиконанням банком обов`язку з повернення банківських вкладів на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування грошовими коштами, три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, та пеня на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, апеляційний суд здійснив власні розрахунки відсотків за користування грошовими коштами та трьох процентів річних, а також зменшив розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», до 100 000 грн згідно частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення про зменшення розміру стягнутої з банку пені за договором № SAMDN80000728999893 від 20 вересня 2012 року до розміру гривневого еквіваленту 134, 17 доларів США та за договором № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року до розміру гривневого еквіваленту 116, 45 євро.
На обґрунтування касаційної скарги заявник вказував на застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 757/53464/18-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц.
Зазначав про те, що розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір збитків, якими є неотримані позивачем відсотки, нараховані банком на депозитні вклади.
Суд апеляційної інстанції стягнув суму пені за кожним депозитним договором у розмірі, який значно перевищує розмір збитків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
01 червня 2020 року справа № 752/21292/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № SAMDN801000722252510, відповідно до умов якого позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , валюта вкладу - євро, процентна ставка 6,5 % річних, сума вкладу 770 євро, строк вкладу - 6 місяців із подальшою автоматичною пролонгацією, з щомісячним нарахуванням процентів.
На виконання заяви-договору на оформлення вкладу № SAMDN801000722252510 позивач перерахував 19 грудня 2011 року на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 770,00 євро, а 11 липня 2013 року поповнив вказаний рахунок на 55,82 євро.
20 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу № SAMDN80000728999894, відповідно до умов якого позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_3 , валюта вкладу - долар США, процентна ставка 8,5% річних, сума вкладу 601,27 доларів США, строк вкладу 365 днів із подальшою автоматичною пролонгацією, з щомісячним нарахуванням процентів. На виконання договору № SAMDN80000728999894 позивач перерахував 20 вересня 2012 року на рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 601,27 доларів США та 29 листопада 2013 року поповнив цей рахунок на 200 доларів США.
Згідно з умовами вищевказаних договорів банківського вкладу, якщо по закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про бажання забрати свої грошові кошти, вклад автоматично продовжується на ще один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.
Навесні 2014 року у зв`язку з припинення функціонування банківських відділень АТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим рахунки позивача було заблоковано та припинено нарахування процентів. З метою отримання належних коштів та нарахованих процентів, ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогами про розблокування рахунків, розірвання договорів та видачу коштів.
28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав до АТ «КБ «ПриватБанк» заяву про видачу коштів та нарахованих процентів, за результатом розгляду якого листом № 20.1.0.0.0/7-20151028/2333 від 09 листопада 2015 року йому було відмовлено в поверненні коштів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Якщо вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № справа № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правову позицію про те, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Встановлено, що 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договорів банківського вкладу, у якій просив повернути йому грошові кошти з депозитних рахунків та нараховані відсотки, а також видати вказані кошти через касу будь-якого відділення банку в місті Києві.
Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
З урахуванням направленої ОСОБА_1 на адресу банку заяви про повернення йому суми вкладів, з 29 жовтня 2015 року між сторонами припинилися договірні правовідносини за вказаними договорами банківського вкладу.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.
Таким чином, помилковими є висновки судів про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з порушенням виконання банком зобов`язань за договорами банківського вкладу № SAMDN80000728999894 від 20 вересня 2012 року та № SAMDN801000722252510 від 19 грудня 2011 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена, скасовано рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 756 грн підлягає стягненню з позивача на його користь.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 756 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов