Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 752/22077/19
провадження № 61-1069 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «CGM Czech a.s.»;
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Таміла Олександрівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року акціонерне товариство «CGM Czech a.s» (далі - АТ «CGM Czech a.s») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Т. О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що у 2009 році Чеське підприємство АТ «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на АТ «CGM Czech a.s.», інвестувало кошти в будівництво квартири АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ним 13 березня 2013 року.
У 2014 році розпочато процедуру його банкрутства і Крайовий суд м. Градець-Кралове Чеської Республіки постановою від 15 жовтня 2014 року призначив арбітражного керуючого Еміля Фішера, який мав право розпоряджатися його майном.
Наприкінці 2014 року ОСОБА_3 стало відомо про продаж спірної квартири від його імені Йозефом Хромяком на підставі довіреності від 19 ютого 2014 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 травня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О.
Особи, які підписали від імені товариства довіреність на право відчуження нерухомого майна, - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заперечують факт її видачі, підпис уповноваженої працівниці пошти Чеської Республіки - Едіти Навратілової, яка нібито посвідчила довіреність, є підробленим і штамп пошти не відповідає дійсному, що підтверджується офіційною відповіддю Пошта Праги на запит, що також є доказом того, що довіреність була підроблена. Отже, квартира вибула із права власності позивача поза його волею, внаслідок підробки довіреності представника позивача.
Оскільки Йозеф Хромяк при укладенні оспорюваного правочину діяв на підставі підробленої довіреності, квартира вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок вчинення злочину, тому договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним на підставі статті 203 ЦК України, а квартира - повернута законному власнику. Крім того, продаж квартири відбувся за надто заниженою вартістю.
Ураховуючи викладене, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, АТ «CGMCzech a.s» просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 травня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.» в особі представника Йозефа Хромяка та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О., зареєстрований у реєстрі за № 1155; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 12970847 від 12 травня 2014 року) та повернути у власність АТ «CGM Czech a.s.» вказану квартиру.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року позов АТ «CGM Czech a.s.» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12 травня 2014 року, укладений між АТ «CGM Czech a.s.», в особі представника Йозефа Хромяка, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 1155.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Повернуто у власність АТ «CGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири від 12 травня 2014 року є недійсним, оскільки він був укладений Йозефом Хромяком від імені позивача без відповідних повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення продавця на його укладення.
Оскільки квартира вибула з володіння позивача не з його волі, а внаслідок незаконних дій Йозефа Хромяка , тому в порядку статті 388 ЦК України має бути повернута її законному власнику - АТ «CGM Czech a.s.».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Бєжанової А. В. залишено без задоволення. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що рішенням районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року, встановлено факт відсутності повноважень у Йозеф Хромяка на укладення спірного договору, оскільки довіреність від 01 липня 2014 року ніколи не видавалася повноважними особами АТ «CGM Czech a.s.», була підроблена та є фіктивною. Крім того, відповідно до висновку технічного та почеркознавчого дослідження Українського центру судових експертиз від 30 жовтня 2017 року № 1-30/10 підписи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на довіреностях від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу). Вказане свідчить про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 12 травня 2014 року є недійсним, оскільки укладений Йозефом Хромяком від імені позивача без відповідних повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення продавця на його укладення. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору-купівлі продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації та необхідність повернення спірної квартири її власнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким позов АТ «CGM Czech a.s.» залишити без задоволення.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13, постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, від 13 листопада 2019 року № 61-19921св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 752/22077/16 із Голосіївського районного суду м. Києва.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що визнання довіреності підробленою можливе лише через достатні докази, зокрема, проведення експертизи.
Вказував, що у позивача не було жодних претензій до 2016 року, а тому спір щодо низької ціни обумовлений лише на потребі позивача. Однак відповідачі у даному випадку є добросовісними та такими, що не можуть бути позбавлені права власності на майно, яке було придбане на відплатній основі, не було загублене або викрадене.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу через відсутність повноважень представника продавця на його укладення. При цьому суди не врахували, що продавець не лише погоджував такий продаж (зокрема, шляхом надання належним чином оформленої згоди на її продаж), але в подальшому прийняв його виконання (грошові кошти за договором були зараховані на визначений рахунок позивача). Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що Йозеф Хромяк був представником АТ «CGM Czech a.s.» в Україні, представляв інтереси позивача в українських установах, організаціях, зокрема, укладав інвестиційні договори, відкривав інвестиційні рахунки позивача в українському банку, на які були зараховані грошові кошти від продажу спірної квартири. Отже, позивачу було достеменно відомо про відчуження спірної квартири представником за довіреністю Йозефом Хромяком , який діяв в межах наданих йому довіреністю повноважень, тому відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин вчинено без вільного волевиявлення позивача на його укладення. При посвідченні договору купівлі-продажу спірної квартири нотаріусом було виконано дії у відповідності Порядку вчинення нотаріальних дій, перевірено повноваження Йозефа Хромяка на укладення договору купівлі-продажу.
Також заявник вказував на порушення його права на справедливий суд внаслідок розгляду справи за його відсутності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «CGM Czech a.s.», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованим, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просило касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 16 березня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та АТ «Ставбі», яке в подальшому було перейменоване на АТ «CGM Czech a.s.», укладено інвестиційний договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27, предметом якого, в тому числі, був об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 (а. с. 8-19, т. 1).
Вартість об`єкту інвестування становила 123 376 доларів США (а. с. 20, т. 1).
29 вересня 2011 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та АТ «CGM Czech a.s.» укладено договір про внесення змін та доповнень до інвестиційного договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27, за умовами якого АТ «CGM Czech a.s.» набуло прав та обов`язків довірителя за інвестиційним договором про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27 (а. с. 21-22, т. 1).
07 березня 2013 року АТ «CGM Czech a.s.» отримало свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,4 кв. м, та зареєструвало право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (а. с. 43, т. 1).
12 травня 2014 року між АТ «CGM Czech a.s.» (продавець), від імені та в інтересах якого на підставі в довіреності діяв Йозеф Хромяк , та ОСОБА_1 (покупець-1), ОСОБА_2 (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким продавець передав у власність покупців, а покупці прийняли від продавця у власність, у рівних частках, тобто по 1/2 частці кожний, квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 35-36, т. 1).
Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 186 428,84 грн, що на день укладення та нотаріального посвідчення цього договору є еквівалентом 16 080 доларів США. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1155.
Рішенням районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року, встановлено факт відсутності повноважень у Йозеф Хромяка на укладення спірного договору, оскільки довіреність від 01 липня 2014 року ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена та є фіктивною (а. с. 183-192, т. 2).
Відповідно до висновку технічного та почеркознавчого дослідження Українського центру судових експертиз від 30 жовтня 2017 року № 1-30/10 підписи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на довіреностях від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу) (а. с. 132-137, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи.
Згідно із приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Йозеф Хромяк , укладаючи 12 травня 2014 року від імені АТ «CGM Czech a.s.» договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не був уповноваженою особою позивача на укладення зазначеного договору у зв`язку з тим, що довіреність, на підставі якої він діяв, ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена та є фіктивною, що встановлено рішенням Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 pоку, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 pоку.
Встановлено, що зазначене судове рішення завірено належним чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, надане чеською мовою, містить необхідні реквізити, а саме: підпис посадової особи та печатку суду. Також позивачем надано суду переклад цього рішення на українську мову, виконаний перекладачем ОСОБА_13 , який зазначив, що відповідає за вірність перекладу. Справжність підпису перекладача Чернишова Д. П. засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В. О., який прошив, пронумерував і скріпив печаткою 17 аркушів, що включають рішення суду чеською та переклад українською мовами. Наведені дії вчинені нотаріусом у відповідності до Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статей 81, 82 вказаного Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (глави 1 та 2 розділу ІХ ЦПК України).
Водночас стаття 3 цього Закону вказує, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
28 травня 2001 року між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу у цивільних справах, який ратифіковано Законом України від 10 лютого 2002 року і який набув чинності 18 листопада 2002 року.
Відповідно до пункту 5 статті 55 вказаного Договору на території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення органів юстиції у цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання, якщо інше не передбачено цим Договором.
Встановлено, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року не потребує за своїм характером виконання в Україні, оскільки встановлює лише юридичний факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року. При таких обставинах вказане судове рішення визнається в Україні як на території Договірної Сторони без спеціального провадження рішення органів юстиції.
Апеляційним судом також враховано, що відповідно до технічного та почеркознавчого дослідження Українського центру судових експертиз № 1-30/10 від 30 жовтня 2017 року підписи ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на довіреності від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу).
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши кожний доказ окремо та у взаємному зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірну квартиру та повернення її власнику.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-12120св19), у справі
№ 752/22080/16-ц (провадження № 61-12256св19), від 29 січня 2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-15176св19), від 20 жовтня
2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-7641св20), від 19 травня 2021 року у справі № 752/22078/16 (провадження № 61-8663св20).
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що позивач вчинив дії, які свідчать про погодження договору купівлі-продажу квартири від 12 травня 2014 року і, як наслідок, застосування до оспорюваних правовідносин положень статті 241 ЦК України, є помилковими з огляду на таке.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанову від 25 травня 2016 року в справі № 6-2612цс16.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 710/2175/15-ц (провадження № 61-5322св18), від 27 червня 2018 року у справі № 395/465/15-ц (провадження № 61-8726св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 664/998/17 (провадження № 61-14501св18).
Враховуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 12 травня 2014 року Йозеф Хромяк не мав повноважень на його укладення, то положення статті 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину не може бути застосоване.
Також колегія суддів не бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), оскільки фактичні обставини згаданої справи та справи, що переглядається, є різними. Так, предметом спору у справі № 668/13907/13-ц є договір купівлі-продажу, підписаний головою правління юридичної особи, який діяв на підставі статуту. У справі, яка переглядається в порядку касаційного провадження, оспорюваний договір від імені позивача підписав Йозеф Хромяк , який, як встановлено рішенням районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, діяв на підставі фіктивної довіреності.
Наведені заявником у касаційній скарзі висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18) та постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776сц16 стосуються правовідносин щодо витребування майна з чужого незаконного володіння за відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин та не є подібними до правовідносин про визнання недійним договору у справі, що переглядається.
Посилання заявника в касаційній скарзі на порушення його права на справедливий суд внаслідок розгляду справи за його відсутності, не заслуговують на увагу, оскільки факт повідомлення ОСОБА_2 про судові засідання в суді першої інстанції підтверджується особистими підписами заявника на повідомленнях про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи, (а. с. 80, 82, 166, т. 1; а. с. 60, 166, т. 2; а. с. 2, 70, 83, т. 4). Про судове засідання, призначене на 03 лютого 2021 року, ОСОБА_2 повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 199, т. 4).
Про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник повідомлялися судовими повістками-повідомленнями, надісланими на електронні адреси заявника та його представника, зазначеними ними у апеляційній скарзі.
Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Бєжанова А. В. двічі подавала клопотання про відкладення судових засідань, призначених на 09 листопада 2021 року та 07 грудня 2021 року (а. с. 28-29,38-39, т. 6), що свідчить про обізнаність заявника та його представника про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта