№ 752/27125/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 752/27125/21

провадження № 61-7609св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Івасина Олександра Романовича на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд стягнути суму відшкодування у розмірі 194 800,00 грн.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 ,

та автомобіля під його керуванням, його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку розмір шкоди (вартість відновлювального ремонту), заподіяної його майну, становив 277 566,52 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована,

а у червні 2021 року страховик розрахував суму збитку і виплатив йому

82 766,52 грн страхового відшкодування. Відповідач мав сплатити на його корись непокриту шкоду майну у розмірі 194 800,00 грн відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст судових рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 194 800,00 грн суми відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 948,00 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив розмір завданої позивачу майнової шкоди та наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 922,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не врахував відсутність у справі на момент її розгляду будь-яких відомостей про вартість належного позивачу автомобіля після ДТП, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальної шкоди.

22 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Івасин О. Р. подав до Київського апеляційного заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Івасина О. Р. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вказав, що адвокат Івасин О. Р. не надав суду апеляційної інстанції станом на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (26 березня 2024 року) доказів на підтвердження сплати ОСОБА_2 витрат у встановлений сторонами договору строк для остаточного розрахунку (21 березня 2024 року).

При цьому суд урахував, що представнику відповідача було відомо про розгляд його заяви 26 березня 2024 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Івасин О. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Указує, що розмір витрат на правову допомогу суд може визначити на підставі доказів, поданих стороною згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Представник відповідача не мав права подавати докази оплати витрат на правову допомогу, оскільки з дати підписання додаткової угоди № 3 до дати подання заяви про ухвалення додаткового рішення фактично пройшов один день, а докази витрат на правову допомогу можуть бути подані тільки протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення по суті спору.

Позивач не спростував обґрунтованості складу витрат на професійну правничу допомогу, наведеного відповідачем в акті приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2024 року.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каченюк О. І. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що відшкодуванню підлягають лише такі витрати, які мають розумний розмір, а також підтверджені необхідними документами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Івасин О. Р. подав на електронну адресу Київського апеляційного заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 41 800,00 грн.

Заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 752/27125/21 скасовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та повністю задоволено апеляційну скаргу. Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначив, що докази понесених судових витрат надасть протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення у справі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Каченюк О. І. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що з огляду на фактичні обставини справи, стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 41 800,00 грн є неспівмірним та завищеним, зважаючи на невелику складність справи, розмір заявлених вимог (ціну позову), витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Крім того, позивач не вдавався до правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції. Заявлена сума витрат може лягати непомірним тягарем для позивача, який наразі є військовослужбовцем і може спричинити фінансові труднощі у повсякденному житті.

11 серпня 2023 року між адвокатським об`єднанням «КЕЙС ЕНД ПАРТНЕРС ІНТЕРНЕШНЛ» в особі директора Івасина О. Р. (далі - Адвокат) та ОСОБА_2 (далі - клієнт) укладений договір про надання правової допомоги, за яким адвокат бере на себе зобов`язання здійснювати представництво прав та законних інтересів клієнта, надати правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 до договору від 11 серпня 2023 року передбачено, що адвокат надає клієнту правову допомогу та отримує винагороду, а саме: ознайомлення з матеріалами справи у Голосіївському районному суді міста Києва про стягнення коштів з клієнта - 2 год х 1 000,00 грн (за одну годину) - 2 000,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 3 до договору від 23 серпня 2023 року передбачено, що адвокат надає клієнту правову допомогу та отримує винагороду, а саме: вивчення судової практики, яка стосується справи № 752/27125/21, - 4 год х 1 000,00 грн (вартість однієї години) = 4 000,00 грн; складання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року у справі № 752/27125/21 - 6 год х 1 000,00 грн (вартість однієї години) = 6 000,00 грн; збір доказів, а саме: складання та направлення одного адвокатського запиту до страхової компанії щодо оцінки майна, яке постраждало під час ДТП, стягнення коштів за яким здійснюється у справі № 752/271225/21 - 2 000,00 грн; участь у суді апеляційної інстанції адвоката - 4 000,00 грн за одне судове засідання.

З акта приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2024 року встановлено, що адвокат Івасин О. Р. та ОСОБА_2 склали цей акт про те, що послуги передбачені додатковою угодою № 1 від 11 серпня 2023 року та додатковою угодою № 2 від 23 серпня 2023 року, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи у Голосіївському районному суді міста Києва про стягнення коштів з клієнта (2 год х 1 000,00 грн за одну годину) - 2 000,00 грн;

- вивчення судової практики, яка стосується справи № 752/27125/21 (4 год х 1 000,00 грн вартість однієї години) = 4 000,00 грн;

- складання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року у справі № 752/27125/21 (6 год х1 000,00 грн вартість однієї години) - 6 000,00 грн;

- збір доказів, а саме: складання та направлення одного адвокатського запиту до страхової компанії щодо оцінки майна, яке постраждало під час ДТП, стягнення коштів за яким здійснюється у справі № 752/271225/21 - 2 000,00 грн;

- участь адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції (4 000,00 грн за одне судове засідання), а саме: 22 листопада 2023 року - 4 000,00 грн, 20 лютого 2024 року - 4 000,00 грн;

надані якісно, в повному обсязі згідно із умовами зазначеного вище договору.

Відповідно до пункту 2 акта приймання-передачі наданих послуг, клієнт оплачує адвокату винагороду за надані послуги в сумі 22 000,00 грн без ПДВ протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього акта.

Пунктом 3 акта приймання-передачі наданих послуг передбачено, що відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 23 серпня 2023 року клієнт оплачує адвокату гонорар успіху у розмірі 10 % від суми 194 800,00 грн, а саме: 19 800,00 грн протягом 30 календарних дня з моменту підписання цього акта.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Івасина О. Р. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Вирішуючи клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції врахував частину першу статті 137, частини третю, восьму статі 141 ЦПК України, відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що суду не надано доказів сплати ОСОБА_2 адвокату витрат на правову допомогу у розмірі 41 800,00 грн, у строк, встановлений сторонами у договорі для остаточного розрахунку, тобто 21 березня 2024 року.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення

з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів

у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких не погоджувався із визначеним відповідачем розміром витрат на правову допомогу, уважав

їх неспівмірними з отриманими послугами, складністю справи та порівняно

з ринковими цінами адвокатських послуг. При цьому просив заяву представника відповідача залишити без задоволення.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (див. пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між відповідачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги, додатками до якого визначено обсяг наданих послуг та вартість (погодинна оплата). Сторони погодили обсяг наданої допомоги: консультація та роз`яснення, ознайомлення з матеріалами справи, складання апеляційної скарги; складання запиту; участь адвоката у судових засіданнях, гонорар успіху.

Встановлено, що відповідач довів належними та допустимими доказами понесені витрати на правову допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що відповідає вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України. Також суд урахував, що заяву про їх розподіл представник відповідача подав у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Крім того, у апеляційній скарзі представник відповідача заявив про розмір судових витрат, який має намір понести відповідач, зокрема витрати на правову допомогу орієнтовним розміром 18 000,00 грн, що узгоджується з частиною першою статті 134 ЦПК України (а. с. 68-71).

У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».

Аналогічне положення законодавець виклав у пункті 1 частини другої статті 137 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановив обсяг наданої правничої допомоги та виконаних робіт, розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем, та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт у суді апеляційної інстанції.

Розмір заявлених представником ОСОБА_2 витрат на правову допомогу підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів ураховує наведене вище, реальне отримання послуг замовником, доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Каченюка О. І., які містять посилання на частину п`яту статті 137 ЦПК України, тому уважає за можливе частково задовольнити заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки заявник підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт у суді апеляційної інстанції та їх вартість, отже, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених ним, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем чи тільки має бути сплачено.

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

При цьому колегія суддів констатує, що доводи, якими представник ОСОБА_1 - адвокат Каченюк О. І. мотивував клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суперечать статті 59 Конституції України, бо кожен має право на професійну правничу допомогу.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм права знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Тому додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, прийняти нову постанову про часткове задоволення заяви та стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Івасина Олександра Романовича задовольнити.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Івасина Олександра Романовича про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець