№ 752/3009/21

Постанова

Іменем України

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 752/3009/21

провадження № 61-4383св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва

від 12 жовтня 2022 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, встановлення додаткової участі у спілкуванні та вихованні дітей того з батьків, хто проживає окремо.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, встановлення додаткової участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 того з батьків, хто проживає окремо.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі № 752/16359/18.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 22 грудня 2018 року № 974 визначено участь позивача ОСОБА_1

у вихованні дітей за таким графіком: перша та третя неділя місяця з 11.00 год. до 18.00 год.; щопонеділка та щосереди з 16.00 год. до 18.00 год.

Незважаючи на вказане рішення, відповідач чинить перешкоди щодо спілкування та участі у вихованні батьком своїх дітей, зокрема, не надає інформацію про стан здоров`я дітей та про їх пересування, ігнорує дзвінки, формує у дітей негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини, не надає можливості батьку спілкуватися з дітьми у межах встановленого розпорядженням органу опіки та піклування часу.

У зв`язку з зазначеним позивач звертався із заявами до відділу поліції, а також до Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації і Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про вжиття заходів реагування щодо порушення права батька на підтримання регулярних стосунків і прямих контактів з дітьми, проте станом на момент звернення до суду із позовом його права залишаються порушеними.

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву про зміну предмета позову, в якій остаточно просив: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , надаючи дітей для зустрічей тричі на тиждень: із ОСОБА_3 щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 08.00 год. ранку наступного дня

та щосуботи з 09.00 год. до 20.00 год., з ОСОБА_4 щопонеділка

та щосереди з 17.00 год. до 08.00 год. ранку наступного дня та щонеділі

з 09.00 год. до 20.00 год., а також не чинити перешкоди спілкуватися щодня

з дітьми електронними засобами зв`язку (телефон та/або соціальні мережі), брати участь у їх лікуванні (безперешкодний доступ до дітей під час хвороби у місці їх перебування та надання інформації про стан здоров`я дітей) та навчанні, спільному відпочинку влітку 14 днів із дочкою та 14 днів із сином, окремо без присутності матері, зобов`язати матір дітей повідомляти батька про від`їзд (обставини та напрям) дітей за межі м. Києва більше ніж на два дні, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дітей.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга після закінчення шкільних та позашкільних занять до 08 год. 00 хв. наступного дня, щосуботи з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., за умови попередньої згоди дитини;

- з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка та щосереди після закінчення шкільних та позашкільних занять до 08 год. 00 хв. наступного дня, щонеділі з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., за умови попередньої згоди дитини;

- спільний відпочинок батька з дітьми влітку протягом 14 днів, за умови попередньої згоди дітей.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що у зв`язку з тривалим конфліктом між батьками, прив`язаністю дітей до матері, з метою захисту якнайкращих (найвищих) інтересів дітей, умови для подальшої участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми потребують наявності згоди дітей на такі зустрічі.

Такі заходи застосовані судом на момент вирішення справи, а тому їх подальша доля буде залежати від батька, який сприятиме поверненню довірливих та близьких взаємовідносин з дітьми. У випадку зміни ставлення дітей до зустрічей із батьком та зміни обставин, встановлених судовим рішенням, може бути реалізовано право на пред`явлення нового позову чи самостійного вирішення цього питання в межах сім`ї, без втручання органів державної влади.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди спілкуватись щодня з дітьми електронними засобами зв`язку (телефон та/або соціальні мережі), брати участь у їх лікуванні (безперешкодний доступ до дітей під час хвороби у місці їх перебування та надання інформації про стан здоров`я дітей) та навчанні, зобов`язання матері дітей повідомляти батька про від`їзд (обставини та напрям) дітей за межі

м. Києва, суди виходили із недоведеності таких вимог, які не підтверджені належними і допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 23 березня 2023 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виключити із мотивувальної та резолютивної частин рішення висновки про встановлення способів участі батька у спілкуванні з дітьми та їх вихованні за попередньою згодою дитини; доповнити позицією не чинити перешкоди спілкуватися щодня з дітьми електронними засобами зв`язку (телефон та/або соціальні мережі), брати участь у їх лікуванні (безперешкодний доступ до дітей під час хвороби у місці їх перебування

та надання інформації про стан здоров`я дітей) та навчанні, зобов`язанні матері дітей повідомляти батька про від`їзд (обставини та напрям) дітей за межі м. Києва.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

У квітні 2023 року справа № 752/3009/21 надійшла до Верховного Суду.

18 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що розглядаючи спір по суті, суди не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені

у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, від 23 грудня

2020 року у справі № 712/11527/17, від 14 вересня 2022 року у справі

№ 761/8374/20, а також висновки Європейського суду з прав людини у цій категорії справ.

Суди повно та всебічно не дослідили обставини справи, не звернули увагу на те, що враховуючи постійне проживання дітей із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, вказівка суду на зустрічі батька із дітьми лише за їх бажанням призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченнях із дітьми.

Суди взяли до уваги неналежний доказ - висновок психолога ОСОБА_5 , який не містить інформації щодо предмета доказування, та безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача про проведення експертизи.

Крім того, рішення судів суперечать принципам правової визначеності, обов`язковості судових рішень, оскільки у зв`язку з перебуванням дітей в Італії рішення не можуть бути виконані.

Доводи інших учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін як такі, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та без порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 2010 року до 14 травня 2019 року.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент звернення з позовом діти проживали разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини

ОСОБА_1 проживає окремо, хоча зареєстрований за однією адресою з відповідачем ОСОБА_2 та дітьми.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у справі № 752/4663/19 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства психологічного характеру), застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 доби (а. с. 120-122 т. 1).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року

у справі № 752/7631/19 встановлено ОСОБА_1 обмежувальний припис

на 6 місяців, яким заборонено наближатися більш ніж на 200 метрів до місця проживання відповідача та дітей, заборонено наближатися ближче ніж

на 100 метрів до місця навчання дітей, заборонено листуватися з дітьми. Через шість місяців 20 лютого 2020 року припис був скасований апеляційним судом.

Відповідно до висновку від 10 квітня 2021 року, складеного кандидатом психологічних наук, спеціалістом вищої категорії, завідувачем лабораторії практичної психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, практичного психолога КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» ОСОБА_5 , за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діти мають тісну, надійну прив`язаність до матері та уникаючу прив`язаність до батька. Прив`язаність дітей між собою є особливою, тісною та надійною. Середовище, в якому знаходяться діти, є для них сприятливим та таким, що забезпечує задоволення їхніх базових потреб та всебічний розвиток. Мати є опорною особою.

За результатами експериментально-психологічного обстеження рівень інтелектуально-мнестичного розвитку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідає віковим нормативам та отриманому життєвому досвідові. Діти з урахуванням їх рівня інтелекту та індивідуально-психологічних властивостей можуть усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачити їх наслідки.

Згідно з результатами дослідження, спілкування ОСОБА_4 і ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 завдає серйозний психологічний дискомфорт дітям. Примушування дітей до спілкування з батьком ОСОБА_1 поза волею дітей може вкрай негативно вплинути на психологічний стан та розвиток дітей. Такий примус буде психотравмуюючим для дітей.

У зв`язку з зазначеним практичним психологом ОСОБА_5 рекомендовано врахувати бажання дітей при вирішенні питання про графік, можливість чи неможливість контакту, спілкування з батьком, оскільки воно носить ознаки їх особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дітей. Особисте спілкування дітей з батьком може відбуватися виключно за наявності позитивного висновку фахівця з психології щодо готовності дітей до здійснення такого спілкування без завдання дітям психологічної шкоди (а. с. 180-198 т. 1).

Судом першої інстанції було проведено допит дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у присутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Годун Л. М .

Діти під час допиту були спокійні, врівноважені, на запитання суду категорично заперечили можливість їх спілкування з батьком, зазначивши, що не бажають цього.

Дочка пояснила, що вже три роки вона живе з мамою і братом. З татом в неї були погані стосунки. Тато бив її, коли вона не хотіла спати, і силою заставляв іти в садок. Після того, як батько почав жити окремо, вона стала спокійнішою, раніше була нервовою, зажатою. Тато штовхав її брата ОСОБА_4 , коли було розлучення з мамою, кидав ложку в лоб йому. З вересня приходив двічі

з чужими людьми, погрожував, що виселить із квартири. Не хоче спілкуватися з ним, тому що батько лише принижує її, говорить, що вона не доглянута. Пояснила, що в неї є мобільний телефон, однак номер телефону батькові давати дитина не хоче. Батько заходить в програму « Зум », де ведуться уроки, спостерігає та пише, що вона не розчесана, не так тримає руки. Раніше писав

у загальний чат програми «Зум» і це бачили всі однокласники. З мамою відносини нормальні, конфліктів не буває. Мама ніколи не говорила погано про тата. ОСОБА_3 сама не хоче з ним спілкуватися.

ОСОБА_4 пояснив, що проживає з мамою і сестрою. Батько приходить до них рідко, близько двох разів на рік. Останній раз приходив із чужими людьми. ОСОБА_3 не хоче залишатися з ним, вона дуже хвилюється після його візитів. Батько казав, що буде заставляти її гуляти з ним. ОСОБА_4 категорично відмовляється від прогулянок із ним. Батько його називав «байстрюком», бив його, виганяв у тамбур. Коли він не правильно тримав ложку, батько давав йому «підзатильника». Постійно був дуже вимогливий до нього. ОСОБА_4 відомо, що ОСОБА_1 не рідний тато. Не пам`ятає, чи запитували у нього згоди на усиновлення. Де тато живе не знає. Утримує їх мама. ОСОБА_4 має мобільний телефон, але татові номер давати не збирається.

Зі змісту висновку № 01 від 06 січня 2022 року психологічного обстеження малолітніх дітей, підготовленого Міським центром дитини, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 демонструють однакове ставлення до матері та батька, де відносини із матір`ю діти наділяють виключно позитивним змістом, а батькові діти приписують виключно негативні риси, адресують йому звернення про те, що не люблять його, кажуть про нього, що він злий, жорстокий, агресивний тощо. Відсутність у дітей амбівалентного ставлення до кожного із батьків, поляризація дітей у відношенні матері та батька виникає в ситуації конфлікту між батьками, коли діти, щоб не знаходитись в епіцентрі конфлікту та уникнення занадто складної для психіки задачі, обирають обмеження взаємовідносин з одним із батьків та наділяють його виключно негативними рисами.

Оскільки матір для дітей є значимою та авторитетною дорослою особою, ставлення дітей до батька обумовлюється особливостями взаємовідносин між батьками. Але присутність у взаємовідносинах між батьком та дітьми випадків тілесних покарань зі сторони батька, психологічного тиску, про що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово повідомляли під час діагностики, також призводять до бажання дітей відсторонитися від батька.

Рекомендовано поступове налагодження спілкування батька із дітьми під час їх зустрічей. Зустрічі мають відбуватися в безпечній та спокійній обстановці, з урахування бажання дітей, в присутності соціального працівника, психолога Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або іншої нейтральної третьої особи, яка є безпечною для дітей (а. с. 83-86 т. 2).

31 січня 2022 року представник третьої особи надав до суду висновок

№ 100/09-348, згідно з яким визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щовівторка та щочетверга після закінчення шкільних та позашкільних занять до 08 год. 00 хв. наступного дня, щосуботи з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.;

- з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка та щосереди після закінчення шкільних та позашкільних занять до 08 год. 00 хв. наступного дня, щонеділі з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.;

- спільний відпочинок батька з дітьми влітку протягом 14 днів.

Батько має погоджувати час та місце зустрічей з дітьми засобами стільникового зв`язку напередодні зустрічі. Всі зустрічі мають відбуватися виключно за згодою дітей (а. с. 111-116 т. 2).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява

№ 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Вказане підтверджується і положеннями статті 3 Конвенції про права дитини, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин та долі дитини, першочергова увага приділяється інтересам дитини із дотриманням відповідної процедури, яка базується на оцінці всіх елементів у конкретних обставинах справи.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частинами першою, другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надаючи дітей для зустрічей тричі на тиждень: із ОСОБА_3 щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 08.00 год. ранку наступного дня та щосуботи з 09.00 год. до 20.00 год., з ОСОБА_4 щопонеділка та щосереди з 17.00 год. до 08.00 год. ранку наступного дня та щонеділі з 09.00 год. до 20.00 год., а також не чинити перешкоди спілкуватися щодня з дітьми електронними засобами зв`язку (телефон та/або соціальні мережі), брати участь у їх лікуванні (безперешкодний доступ до дітей під час хвороби у місці їх перебування та надання інформації про стан здоров`я дітей) та навчанні, спільному відпочинку влітку 14 днів із дочкою та 14 днів із сином, окремо без присутності матері, зобов`язати матір дітей повідомляти батька про від`їзд (обставини та напрям) дітей за межі м. Києва більше ніж на два дні, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дітей.

Судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв`язку

з наявністю конфлікту між батьками, що підтверджується, зокрема, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у справі № 752/4663/19, про визнання ОСОБА_1 винним

у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті

173-2 КУпАП, діти тривалий час були свідками психологічного насилля, суперечок між батьками, що негативно відобразилося на їх психоемоційному стані та ставленні до батька. Присутність у взаємовідносинах між батьком та дітьми випадків тілесних покарань зі сторони батька, психологічного тиску призвело до відсторонення дітей від батька та небажання з ним спілкуватися.

Під час розгляду справи судом першої інстанції повно та всебічно досліджено висновки психологічного обстеження малолітніх дітей та надано належну оцінку висновку Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної

у м. Києві державної адміністрації на предмет його обґрунтованості та відповідності якнайкращим інтересам дітей.

Так, відповідно до висновку від 10 квітня 2021 року, складеного практичним психологом ОСОБА_5 , рекомендовано врахувати бажання дітей при вирішенні питання про графік, можливість чи неможливість контакту, спілкування з батьком, оскільки воно носить ознаки їх особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дітей. Особисте спілкування дітей із батьком може відбуватися виключно за наявності позитивного висновку фахівця з психології щодо готовності дітей до здійснення такого спілкування без завдання дітям психологічної шкоди. Примушування дітей до спілкування з батьком ОСОБА_1 поза волею дітей може вкрай негативно вплинути на психологічний стан та розвиток дітей.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що вказаний висновок є неналежним доказом у справі не заслуговують на увагу, оскільки з його змісту встановлено, що висновок підготовлений для подання до суду, крім того, фахівець ОСОБА_5 обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, висновком № 01 від 06 січня 2022 року психологічного обстеження малолітніх дітей, підготовленим Міським центром дитини, рекомендовано поступове налагодження спілкування батька із дітьми під час їх зустрічей. Зустрічі мають відбуватися в безпечній та спокійній обстановці, з урахуванням бажання дітей, в присутності соціального працівника, психолога Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або іншої нейтральної третьої особи, яка є безпечною для дітей.

У висновку Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 31 січня 2022 року № 100/09-348 також зазначено про необхідність батьку погоджувати час та місце зустрічей з дітьми засобами стільникового зв`язку напередодні зустрічі. Всі зустрічі мають відбуватися виключно за згодою дітей.

Крім того, колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплене вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Така думка не є абсолютною для суду у випадку, якщо вона не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції було заслухано думку дітей та встановлено, що вони не бажають спілкуватися з батьком, заперечують проти зустрічей із ним, пояснюючи це тим, що батько погано ставився до них та матері, систематично принижував їх, застосовував фізичну силу.

При цьому думка дітей сама по собі не стала підставою для ухвалення саме такого рішення, а була оцінена судом у сукупності з іншими доказами,

з урахуванням тривалого конфлікту між батьками, прив`язаністю дітей до матері, категоричну і сталу незгоду дітей на спілкування з батьком та

з дотриманням якнайкращих інтересів дітей.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними та не знайшли свого підтвердження, оскільки фактичні обставини у наведених справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Колегія суддів наголошує, що вирішуючи питання встановлення додаткової участі у спілкуванні та вихованні дітей того з батьків, хто проживає окремо, та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні (у випадку доведеності вимог), суд у кожному конкретному спорі зобов`язаний повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для справи, з`ясуватиставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення для ухвалення судового рішення, яке буде забезпечувати дотримання якнайкращих інтересів дитини.

Визначений судом спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми свідчить про вжиття необхідних заходів для полегшення контактів, які можуть обґрунтовано вимагатися в особливих обставинах цієї справи, відповідає якнайкращим інтересам дітей та може бути змінений у подальшому в разі покращення відносин між дітьми та батьком.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами як першої, так і апеляційної інстанцій, та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Вищевикладене свідчить про те, що наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи за участю позивача.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої вказаної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Судом касаційної інстанції не ухвалювалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, а тому підстави для розгляду справи за участю сторін відсутні.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Таким чином, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю позивача є непереконливими, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю позивача у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров