Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 752/4053/18
провадження № 61-10648св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Теосбуд», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теосбуд» (далі - ТОВ «Теосбуд»), ОСОБА_2
про розірвання договору будівельного підряду та відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він 27 вересня 2017 року уклав із
ТОВ «Теосбуд», в особі директора ОСОБА_2., договір № МР007, відповідно до пункту 1.1 якого товариство зобов`язалось на власний ризик та у строки, передбачені договором, виконати або забезпечити виконання робіт, визначених у кошторисі. В свою чергу, позивач зобов`язався сплатити виконавцю грошові кошти за надання послуг за цим договором у строки та у сумах, визначених у порядку оплати за договором. Згідно із додатком № 1 до договору, виконання будівельних робіт здійснювалося в чотири етапи, які повністю охоплювали будівництво будинку з натуральної сировини та матеріалів на земельній ділянці, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада.
Вказував, що 27 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримала аванс у розмірі 640 000 грн. Загальна ціна робіт за цим договором складає 49 500 умовних одиниць, що еквівалентно 1 287 000 грн. ОСОБА_2 крім авансу отримала чергові платежі 06 жовтня 2017 року - 300 000 грн, 24 жовтня 2017 -
49 940 грн, 16 листопада 2017 року - 40 000 грн, 16 листопада 2017 року -
23 000 грн, всього на загальну суму 1 052 940 грн. Термін закінчення будівництва встановлений - початок грудня 2017 року. Надалі сторони домовилися продовжити будівництво будинку до 01 січня 2018 року. Проте будівництво будинку не закінчено, а на претензії, направлені на адресу товариства та його директора відповідь не надано.
ОСОБА_1 зазначив, що відповідачами не виконаний третій етап будівництва за договором. Фактично здійснені роботи за договором на суму 761 200 грн. Різниця в сумах сплачених коштів та виконаних робіт складає 291 740 грн.
За таких обставин просив розірвати договір підряду № МР007 від 27 вересня 2017 року та стягнути солідарно з ТОВ «Теосбуд» та ОСОБА_2
291 740 грн майнової шкоди та 25 740 грн неустойки
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня
2018 року позов задоволено частково.
Розірвано договір № МР007 від 27 вересня 2017 року, укладений між
ТОВ «Теосбуд» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ТОВ «Теосбуд» на користь позивача 291 740 грн майнової шкоди та 25 740 грн неустойки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
ТОВ «Теосбуд» зобов`язання за договором укладеним із позивачем
не виконало, а стягнення неустойки у зв`язку з порушенням умов договору, передбачено пунктом 6.1 договору підряду та частиною п`ятою
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позовні вимоги
ОСОБА_1 до ТОВ «Теосбуд» вважав такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Теосбуд» залишено без задоволення, а заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 19 березня 2019 року, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки вважав їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повідомили її про дату, час і місце судового засідання, чим позбавили можливості навести доводи та подати докази на спростування вимог позивача.
Вказує про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах наявні її розписки про отримані кошти та звіт, що містить перелік куплених будівельних матеріалів, сировини, устаткування та виконані роботи на суму 1 094 600 грн, що на 41 660 грн перевищує суму сплачених позивачем коштів.
Звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив стягнути майнову шкоду та неустойку солідарно з ТОВ «Теосбуд» та ОСОБА_2 , однак суд першої інстанції фактично не вирішив позовні вимоги заявлені до ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Теосбуд» укладено договір № МР007, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ «Теосбуд» зобов`язався за завданням позивача на власний ризик та у строки, передбачені цим договором, виконати або забезпечити виконання робіт, зокрема: надання земельної ділянки та надання на неї відповідної юридичної документації, організація оформлення ділянки на замовника (якщо замовник не надає земельної ділянки); підготовку проектної кошторисної та архітектурної документації для надання її у державні органи та передачі замовнику; забезпечити виконання будівельних робіт, що надалі за текстом цього договору найменуються роботи, визначені у кошторисі (додаток № 1 до цього договору), а замовник зобов`язався сплатити виконавцю за надання послуг за цим договором у строки та у сумах, визначених у порядку оплати за договором.
Згідно пункту 1.2 договору адреса будівельного майданчика - земельна ділянка кадастровий номер 3221282800:05:001:0100, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада.
Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що замовник виконує роботи за цим договором протягом 75 робочих днів з моменту, визначеного
пунктом 3.4 договору. Дата завершення будівництва - початок грудня
2017 року. Надалі сторони домовилися продовжити будівництво будинку до 01 січня 2018 року.
Із пункту 4.3 договору суди встановили, що загальна ціна робіт за цим договором складає 49 500 умовних одиниць, що еквівалентно 1 287 000 грн.
Із розписок ОСОБА_2 суди встановили, що остання отримала від позивача чергові суми грошових коштів готівкою: 27 вересня 2017 року - 640 000 грн, 06 жовтня 2017 року - 300 000 грн, 24 жовтня 2017 року -
49 940 грн, 16 листопада 2017 року - 40 000 грн, 16 листопада 2017 року - 23 000 грн, всього на загальну суму 1 052 940 грн, що відповідає фінансуванню 1-3 етапам роботи та частково 4 етапу роботи згідно із додатком № 1 до договору.
Суди встановили, що будівництво будинку у строк, визначений у договорі, не закінчено.
25 січня 2018 року та 13 лютого 2018 року позивач надіслав на адресу
ТОВ «Теосбуд» та директора товариства - ОСОБА_2 претензії про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду в сумі
291 740 грн, проте відповіді не отримав.
Судами встановлено, що станом на 22 лютого 2018 року виконавцем не виконаний третій етап будівництва за договором. Фактично здійснені роботи за договором на суму 761 200 грн. Різниця в сумах сплачених коштів та виконаних робіт складає 291 740 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних
справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою та другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини першої статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною другою статті 854 ЦК України визначено підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
В договорі ОСОБА_1 та ТОВ «Теосбуд» визначили порядок сплати авансових платежів за окремі етапи виконання робіт, а саме перший етап -
187 200 грн, другий етап - 468 000 грн, третій етап - 202 800 грн, четвертий етап - 469 000 грн, а всього 1 287 000 грн. У додатку до договору міститься конкретний перелік робіт, які мають бути виконані та еквівалент вищезазначених сум до умовних одиниць.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Пунктом 5.1.1 договору ОСОБА_1 та ТОВ «Теосбуд» погодили, що виконавець не пізніше терміну, визначеному в пункті 3.5 цього договору (початок грудня 2017 року), складає акти приймання - передачі робіт за цим договором та передає їх замовнику.
Суди встановили, що ТОВ «Теосбуд», у визначений договором строк, акт виконаних робіт не складав та замовнику на підпис не передавав.
При цьому, суди врахували, що позивач визнає факт виконання робіт першого і другого етапу в повному обсязі, факт часткового виконання робіт третього етапу і не виконання робіт четвертого етапу.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не повідомили заявника про дату, час і місце судового засідання відхилені касаційним судом, оскільки матеріалами справи підтверджено, що
від імені ОСОБА_2 , як директора ТОВ «Теосбуд», у травні 2018 року видана довіреність представнику - ОСОБА_3 , який знайомився із матеріалами справи та подавав заяви в суді першої інстанції.
Крім того, ОСОБА_2 , діючи як керівник - директор ТОВ «Теосбуд» у жовтні 2018 року уклала договір про надання правової допомоги із адвокатом Орел Р. В., яка від імені товариства подавала заяву про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня
2018 року та апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 було відомо про існування вказаного судового провадження в якому вона є відповідачем.
Суди попередніх інстанцій надсилали ОСОБА_2 судові повістки за тією ж адресою, яка зазначена заявником і в касаційній скарзі.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України», заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України», заява
№ 18986/06, § 71) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 із травня 2018 року було достеменно відомо про існування на розгляді в суді справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теосбуд», ОСОБА_2 про розірвання договору будівельного підряду та відшкодування майнової шкоди, а отже заявник мала в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження.
Доводи заявника про те, що ТОВ «Теосбуд» придбано будівельних матеріалів, сировини, устаткування та виконані роботи на суму 1 094 600 грн, що на 41 660 грн перевищує суму сплачених позивачем коштів на виконання договору спростовані висновками апеляційного суду, який зазначив, що у звіті, який містить інформацію щодо придбання матеріалів та виконання робіт матеріалами, відсутній підпис позивача.
Також апеляційний суд зазначив, що у вказаному звіті міститься відмітка: «свердловина - виконано» та «каналізаційні труби - закладено», а щодо іншої частини робіт та матеріалів відмітки про виконання не стоять, підпис позивача не проставлений.
Врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання ТОВ «Теосбуд» на виконання робіт та придбання матеріалів на загальну суму 1 094 600 грн не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи заявника про те, що суд першої інстанції фактично не вирішив позовні вимоги відносно неї є безпідставними, оскільки суд першої інстанції задовольнивши позов в частині вимог до ТОВ «Теосбуд» в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив, не встановивши підстав для покладення на ОСОБА_2 солідарної відповідальності.
ОСОБА_2 подаючи касаційну скаргу діяла від власного імені, як фізична особа, а не як керівник ТОВ «Теосбуд», яке судові рішення у справі № 752/4053/18 щодо стягнення із нього грошових коштів на користь
ОСОБА_1 , у тому числі щодо правильності обчислення розміру неустойки, в касаційному порядку не оскаржувало.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, ці доводи переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу
статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишенню без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України,
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович