ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 752/4458/23
провадження № 61-1926св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_6 , служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., від 30 січня 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Короткий зміст заявлених позовних вимог і заперечень на них
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина. Померлий був дідом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Оскільки батько дітей ОСОБА_8 , який був сином ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то неповнолітні мають право спадкування за правом представлення.
3. Позивачка зазначала, що 08 червня 2022 року вона в інтересах неповнолітніх дітей звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
4. Вказувала, що 18 березня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна О. С. посвідчила заповіт ОСОБА_7 , який він склав на користь свого молодшого сина ОСОБА_5 . На час складання заповіту заповідач через хворобу майже 7 років не рухався, не говорив, був прикутий до ліжка. Текст заповіту від 18 березня 2020 року був підписаний не заповідачем, а ОСОБА_9 , у зв`язку з похилим віком заповідача за його дорученням, у присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
5. ОСОБА_12 є рідним дядьком спадкоємця за заповітом
ОСОБА_5 , рідним братом його матері ОСОБА_6 .
6. Позивачка вказувала, що за вказаних обставин, заповіт є нікчемним, оскільки був підписаний близьким родичем спадкоємця за заповітом.
7. З урахуванням зазначеного, позивачка просила:
- визнати нікчемним заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С.;
- застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування запису № 65694544 від 18 березня 2020 року в Спадковому реєстрі про заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Саваріною О. С.;
- визнати право ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на спадкування за законом, за правом представлення померлого батька
ОСОБА_8 , після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня
2024 року у задоволенні позову відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_10 , який доводиться спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 рідним дядьком по лінії матері, не є близьким родичем у розумінні пункту 3 частини четвертої
статті 1253 ЦК України, а тому міг бути свідком посвідчення оспорюваного заповіту.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задоволено частково.
11. Визнано заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. 18 березня 2020 року за реєстровим номером 368, 369, нікчемним. Скасовано у Спадковому реєстрі запис
№ 65694544 від 18 березня 2020 року про заповіт ОСОБА_7 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. за реєстровими номерами 368, 369. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки заповіт
від 18 березня 2020 року був складений на спадкоємця ОСОБА_5 у присутності свідка заповіту - ОСОБА_10 , який є рідним дядьком спадкоємця та безумовно є близьким родичем спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 , такий заповіт складений з порушенням вимог щодо посвідчення заповіту, а саме пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України та пункту 11.1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, і є нікчемним відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України. Оскільки заповіт від 18 березня
2020 року є нікчемним, наявні правові підстави для застосування наслідків нікчемності (недійсності) заповіту шляхом скасування в Спадковому реєстрі запису № 65694544 від 18 березня 2020 року про заповіт ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , який складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. за реєстровими номерами 368, 369.
13. Апеляційний суд вважав, що у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували, що нотаріус відмовив позивачці у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , матеріали справи не містять. Вимоги позивачки про визнання права на спадкування у судовому порядку визнані передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 16 лютого 2025 року ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня
2024 року.
15. Підставами касаційного оскарженого судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 04 червня 2019 року
у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц,
у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16, від 09 червня 2022 року у справі № 369/1913/17, від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20, від 23 березня 2023 року у справі № 199/6824/20, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості застосування приписів статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», статті 26 Сімейного кодексу України за аналогією закону/права для тлумачення поняття «близький родич» спадкоємця за заповітом у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. У касаційні скарзі заявник зазначає, що як позовна заява так і постанова апеляційного суду містять неправдиві відомості, що спадкодавець
ОСОБА_7 на час складання заповіту 7 років був прикутий до ліжка, не говорив та не рухався. На підтвердження таких відомостей немає жодних доказів.
17. Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про віднесення дядька до категорії близьких родичів. Під час вирішення спору апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», статті 26 СК України, пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України щодо віднесення рідного дядька спадкоємця за заповітом до кола близьких родичів. В оскаржуваній постанові апеляційним судом не було встановлено жодних ознак того, що спадкоємець ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_10 мають тісні стосунки між собою та особливі права через наявність таких стосунків, внаслідок чого цих осіб можна ідентифікувати як близьких родичів. Чинне законодавство не містить чіткого переліку членів сім`ї або близьких родичів. Існують неоднакові підходи до розуміння кола таких осіб, що викликано спеціальними цілями правового регулювання у відповідних правовідносинах.
18. Апеляційний суд не взяв до уваги, що поняття «близький родич» не тотожне поняттю «близька особа», яке вживається у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», та не може розповсюджуватися на рідних дядька та тітку. Рідний дядько спадкоємця за заповітом не є близьким до спадкоємця за заповітом у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України. Ототожнення апеляційним судом понять «близькі особи» та «близькі родичі» є завідомо неправильним, не містить під собою жодного правового обґрунтування.
19. У статті 68 ЦК України законодавцем прямо визначено осіб, які відносяться до близьких родичів (батьки, діти, брати, сестри). Стаття 3 КПК України також не відносить рідного дядька до числа близьких родичів.
20. Заявник зазначає, що він та ОСОБА_10 не мали та не мають жодних тісних стосунків і взаємних прав та обов`язків між собою, що унеможливлює віднесення їх до близьких осіб чи родичів. ОСОБА_10 не претендує на спадщину після смерті спадкодавця, заяву про прийняття спадщини він не подавав, відповідно він не є зацікавленою особою.
21. Згідно з доводами касаційної скарги, положення статті 1253 ЦК України презюмує лише бажання, а не обов`язок заповідача запросити не менше 2-х свідків для посвідчення заповіту. Вирішуючи питання про наявність у ОСОБА_10 повноважень бути свідком, апеляційний суд мав системно підійти до вирішення справи, враховуючи принцип свободи заповіту та наявність ще 2-х свідків, які були присутніми при посвідченні заповіту. З тексту заповіту вбачається присутність 3-х осіб. Тобто виникнення прискіпливого ставлення щодо свідка ОСОБА_10 не може бути єдиною підставою для висновку про порушення форми і порядку посвідчення заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні та посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю. Апеляційним судом не було встановлено дефекту волі заповідача.
22. Також заявник вказує на те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту порушених прав, а апеляційний суд дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/4458/23.
24. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
25. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник позивачки
ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітніх
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - ОСОБА_13 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду. Той факт, що заповідач хворів та у зв`язку з хворобою не міг самостійно підписати та прочитати заповіт підтверджено заповітом від 18 березня 2020 року та приватним нотаріусом. Свідок ОСОБА_10 є близьким родичом спадкоємця за заповітом - рідним дядьком, однак він підписав оспорюваний заповіт, не зважаючи на пряму заборону, а тому оспорюваний заповіт є нікчемний. Відповідач не заперечує того факту, що свідок ОСОБА_10 є його рідним батьком. Під час вирішення спору апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України. Застосування до спірних правовідносин положень статті 26 СК України є законними та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Батьками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
27. Батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
28. Рідним братом ОСОБА_6 є ОСОБА_10 .
29. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 .
30. 18 березня 2020 року ОСОБА_7 склав заповіт, згідно з яким заповів своє майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
31. Заповіт посвідчено у присутності свідків ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України в місті Києві 24 червня 1997 року, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03 квітня 1997 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , які засвідчили, що не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом. У зв`язку з хворобою та похилим віком ОСОБА_7 , який не може самостійно підписати заповіт, на його особисте прохання, в його присутності, присутності нотаріуса та двох свідків текст заповіту підписала ОСОБА_9 .
32. 18 березня 2022 року приватним нотаріусом Саваріною О. С. заведено спадкову справу № 7/2022 (номер в спадковому реєстрі 65694544) після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
33. 18 березня 2022 року ОСОБА_6 звернулась до приватного нотаріуса Саваріної О. С. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
34. 02 серпня 2022 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Саваріної О. С. із заявою при прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
35. 08 травня 2023 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх дітей, подала приватному нотаріусу Онопченко О. В. заяви від їх імені про прийняття ними спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
37. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
41. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
42. Звертаючись до суду з позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо форми заповіту, оскільки він складений на спадкоємця ОСОБА_5 (який є сином ОСОБА_6 , до шлюбу « ОСОБА_14 ») у присутності свідка заповіту ОСОБА_10 , який є рідним дядьком спадкоємця за заповітом, тобто є близьким родичем спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 , а тому є нікчемним.
43. Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
44. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
45. За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
46. Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
47. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).
48. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
49. Згідно із частиною третьою статті 45 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її та в нотаріуса присутності цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочину за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
50. Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу, згідно з якою, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
51. Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 ЦК України).
52. Статтею 1253 ЦК України визначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
53. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
54. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
55. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
56. Тобто, близькі родичі спадкоємців за заповітом не можуть бути свідками при посвідченні заповіту.
57. Пунктами 1.8, 1.11 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
58. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
59. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.
60. Як встановлено судами, ОСОБА_10 є рідним дядьком
ОСОБА_5 , що сторонами не заперечувалося.
61. Дядько є спадкоємцем за законом третьої черги (стаття 1263 ЦК України).
62. Частиною третьою статті 26 СК України встановлено заборону на перебування у шлюбі рідних тітки, дядька та племінника, племінниці.
63. Водночас СК України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України), на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 25 грудня 2024 року у справа № 209/2893/22 (провадження № 61-13353св24).
64. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
65. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).
66. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
67. Вказані положення статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» було застосовано Верховним Судом у постанові 28 лютого 2024 року у справі
№ 372/3474/21 (висновок якого враховано апеляційним судом), де Верховний Суд вирішував питання щодо кола осіб, які є близькими родичами.
68. У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі
№ 205/4972/23 (провадження № 61-7576св24) зроблено висновки про те, що родинні відносини (споріднення) - це кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
69. У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 391/788/18 (провадження № 61-14345св21) зроблено висновки про те, що відповідно до положень статті 3 КПК України близькі родичі та члени сім`ї - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
70. Родинними зв`язками пов`язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном «близькі родичі». За певних умов вони можуть бути віднесені до «членів сім`ї». Конституційний Суд України, даючи тлумачення поняття «член сім`ї», виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімейного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін (рішення Конституційного Суду України у справі від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
71. Виходячи з наведеного вище, слід погодитися з висновками апеляційного суду про те, що у матеріалах справи наявні належні докази того, що заповіт від 18 березня 2020 року був складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення, а саме пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України та пункту 11.1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки ОСОБА_10 , який був свідком під час складання оспореного заповіту, є рідним дядьком спадкоємця, тобто близьким родичем спадкоємця за заповітом - ОСОБА_5 . Такий заповіт є нікчемним.
Щодо доводів касаційної скарги про обрання позивачкою неналежного способу захисту права слід зазначити наступне
72. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) наголошено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
74. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
75. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийнятті.
76. Таким чином, нотаріус при оформленні спадщини надає оцінку заповіту та має право відмовити у його прийнятті, зокрема і з підстав його нікчемності, про які зазначено в мотивувальній частині судового рішення, яке набрало законної сили.
77. Крім того, відповідно до пункту 8 глави 3 розділу II вказаного Порядку відомості про заповіт, зміни до нього та його скасування підлягають обов`язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 831/19569.
78. Особа, яка вважає свої права порушеними, може пред`явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту, який є ефективним способом захисту (постанова Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 472/566/19 (провадження №61-938св22).
79. Виходячи з вищенаведеного, у справі, яка переглядається, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про задоволення позовної вимоги про визнання заповіту ОСОБА_7 , складеного та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. 18 березня 2020 року за реєстровим номером 368, 369, нікчемним, оскільки цей заповіт є нікчемним в силу закону і визнання його нікчемним судом не є належним способом захисту прав. Тому судове рішення апеляційного суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
80. Разом з тим, апеляційний суд правильно застосував наслідки нікчемного правочину та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виключення із Спадкового реєстру запису № 65694544 від 18 березня 2020 року про заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. за реєстровими номерами 368, 369.
81. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в частині визнання нікчемним заповіту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною 18 березня 2020 року за реєстровим номером 368, 369, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
3. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 30 січня
2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович