№ 752/9104/18

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 752/9104/18

провадження № 61-3550св20

Верховний Суду складі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі - КП «БТІ») про визнання недійсним та скасування технічного паспорта від 24 жовтня 2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого КП «БТІ».

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцями є вона та її рідна сестра ОСОБА_2 .

У 2008 році відповідач оформила належну їй 1/2 частину спадкового майна, про що отримала свідоцтво про спадщину за законом. Позивач розпочала оформлення документів на спадкове майно лише в 2016 році.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 752/16943/16-ц за нею визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Звернувшись до КП «БТІ», вона мала намір оформити технічний паспорт на житловий будинок, однак ОСОБА_2 відмовила їй та інженеру КП «БТІ» у фактичному огляді домоволодіння, тому оформити технічний паспорт неможливо.

Оформлюючи у 2008 році право власності на частину будинку, ОСОБА_2 виготовила технічний паспорт, який містить відомості, що не відповідають дійсності. Крім того, при обстеженні у 2008 році житлового будинку інженером КП «БТІ» вона не була присутньою та жодних документів не підписувала.

Посилаючись на те, що відомості у технічному паспорті містять недостовірну інформацію, він оформлений з порушенням закону та відповідної інструкції, просила визнати його недійсним та скасувати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач обрала неправильний спосіб захисту та не надала суду належних доказів щодо порушення відповідачами вимог законодавства при проведенні інвентаризації будинку та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, просила їх скасувати та задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у 2008 році інженер КП «БТІ» не здійснював натурний огляд житлового будинку для складення технічного паспорта на замовлення ОСОБА_2 . Відповідач чинить перешкоди у наданні доступу до об`єкта інвентаризації, що унеможливлює проведення натурного огляду будинку і складення технічного паспорта, який відповідатиме дійсності.

Безпідставними є посилання судів, що з 2009 року вона обізнана щодо існування технічного паспорта на будинок, проте не вчиняла дій щодо його оскарження, оскільки право власності на частку у будинку вона зареєструвала лише у 2017 році та не могла оспорити технічний паспорт раніше.

Позивач обрала належний спосіб захисту порушеного права, оскільки після скасування технічного паспорта 2008 року дійсним залишиться технічний паспорт 2004 року, який має бути основою при поділі будинку. Технічний паспорт 2008 року складено без її участі.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що обставини невикористання позивачем права на приведення технічної документації у відповідність із законом у позасудовому порядку є самостійною підставою відмови у позові. Створення перешкод у проведенні інвентаризації будинку не підтверджено належними доказами. Позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки була обізнана щодо наявності оспорюваного технічного паспорта з 2009 року при розгляді судом справи щодо визначення порядку користування будинком. Технічний паспорт на будинок не є актом нормативного або індивідуального характеру, який можна оскаржити у встановлений законом спосіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 cічня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 також є дочкою ОСОБА_3 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня 2008 року успадкувала 1/2 частину майна після смерті батька, а саме: 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року у справі № 2-2336/09 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку задоволено. Виділено у користування ОСОБА_1 частину будинку АДРЕСА_1 , що є квартирою АДРЕСА_2 , площею 53,3 кв. м, якою вона фактично користується, а також виділено ОСОБА_2 частину цього будинку, що є квартирою АДРЕСА_3 , площею 131,4 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_2 здійснити будівельні роботи.

Постановою державного нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки не надано правовстановлюючого документа на майно.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 752/16943/16-ц за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2017 року відомості про право власності позивачки на вказане майно зареєстровано у встановленому законом порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі № 752/10425/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна з тих підстав, що ОСОБА_2 не довела наявність технічної можливості виділу їй тієї частини будинку в натурі, яка відповідає її частці.

У матеріалах справи наявні технічні паспорти на спірний будинок від 19 листопада 2004 року та від 24 жовтня 2008 року.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка вказувала, що технічний паспорт від 24 жовтня 2008 року містить відомості, які не відповідають дійсності.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), суди не дослідили належним чином всі докази у справі, відмовили у клопотанні про проведення будівельної експертизи (пункти 1,3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 124 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частини першої, другої статті 16 ЦК України).

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до суду, а статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав.

Обраний спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 роукуу справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

У рішенні від 31липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Верховний Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, має значення для вирішення судом питання про ефективність судового захисту цивільного права або інтересу.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним та скасування технічного паспорта на будинок.

Відмовивши у позові, суди обґрунтовано виходили з того, що технічний паспорт на будинок не є актом нормативного або індивідуального характеру, який може бути оскаржено у спосіб, встановлений законом.

Нормативно-методологічне забезпечення діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, порядок та методика проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд регулюються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127(далі - Інструкція).

Інструкції визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. До об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: багатоквартирні житлові будинки, гуртожитки; одноквартирні (садибні) житлові будинки; багатофункціональні будинки і комплекси; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові); захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони).

Технічній інвентаризації підлягають як квартири, житлові будинки та гуртожитки загалом, так і їх основні елементи: секції; поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні); сходово-ліфтові вузли; квартири (групи квартир); квартири в одноквартирних (садибних) житлових будинках; кімнати, житлові осередки, секції у гуртожитках.

Технічну інвентаризацію проводять у таких випадках: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності». В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника (пункт 6 розділу І Інструкції).

Технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (пункт 2 розділу І Інструкції).

Складовими частинами технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план будинку садибного типу; 4) експлікація приміщень будинку садибного типу; 5) характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (пункт 13 розділу І Інструкції).

Інформація, яка міститься в технічних паспортах, має відповідати матеріалам технічної інвентаризації (пункт 28 розділу І Інструкції).

З огляду на норми Інструкції Верховний Суд зазначає, що технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта; не має строку дії.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди тощо), властиве правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб`єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Оскільки технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом на будинок, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик, то відповідно не може бути визнаний недійсним. Скасування технічного паспорта також не передбачено нормами законодавства.

За наявності змін у складі, плануванні та технічному стані об`єкта виготовляється новий технічний паспорт (пункт 3 розділу XIІнструкції).

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення цивільної справи суд визначає спосіб захисту порушеного права особи, виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин.

У позовній заяві позивачка вказувала, що цей позов подано з метою захисту її порушених прав, законного і справедливого поділу спадкового майна.

Після ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва рішення про визнання за нею права власності на 1/2 частини спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , з метою реєстрації права власності позивач звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради. Їй було відмовлено, оскільки необхідно надати технічний паспорт на житловий будинок. Для реєстрації права власності вона надала технічний паспорт від 19 листопада 2004 року, оформлений на її батька. Оформлений відповідачкою у 2008 році технічний паспорт містить відомості, які не відповідають дійсності.

У позовній заяві, як на порушення свого права власності, позивач посилалася на статті 321 355 356 358 ЦК України.

Згідно з матеріалами справи поділ спірного будинку в натурі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі оспорюваного технічного паспорта не проведено, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року визначено лише порядок користування будинком. ОСОБА_2 зареєструвала право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 без визначення за собою конкретних приміщень.

У цій справі виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з оформленням відповідачем права власності на 1/2 частину будинку, а саме на конкретну його частину.

Верховний Суд зазначає, що з метою захисту порушеного права, зокрема, у разівиділення частки з об`єкта нерухомого майна проводиться технічна інвентаризація ( пункт 6 розділу І Інструкції).

У разі подання відповідного позову щодо захисту права власності суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України), сторони мають право заявити клопотання про призначення судової експертизи.

Отже, обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права - визнання недійсним та скасування технічного паспорта на будинок не є належним та ефективним способом захисту порушеного її права щодо належної їй частки спадщини.

Водночас суд першої інстанції відмовив у позові з трьох взаємовиключних підстав:внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту, безпідставністю вимог та недоведеністю позивачкою порушення відповідачкою її прав.

Верховний Суд зазначає, що кожна із зазначених підстав є самостійною для відмови в позові, одночасна відмова в позові з цих підстав не відповідає нормам матеріального права та є взаємовиключною.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, на зазначені порушення цивільного процесуального закону уваги не звернув.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до невідповідності технічного паспорта на будинок вимогам Інструкції, проте не впливають на висновки судів про неналежний спосіб захисту порушеного права, який обрала позивачка, тобто такий, що не відповідає вимогам закону (статті 5 16 ЦК України).

Аргументи касаційної скарги, що ОСОБА_1 обрала ефективний спосіб захисту, є необгрунтованими, з огляду на таке.

Захист суб`єктивного цивільного права реалізується певним способом, під яким розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених, оспорених чи невизнаних прав, відновлення майнового стану особи.

У разі порушення її суб`єктивного права особа обирає спосіб захисту, за умови, що обраний нею спосіб відповідає критеріям належності та ефективності.

Верховний Суд зазначає, що неналежний спосіб захисту порушеного права, тобто такий, який не передбачений законом або договором (статті 5 16 ЦК України) не може бути ефективним.

Щодо посилання у відзиві на касаційну скаргу про пропуск позивачем позовної давності необхідно зазначити, що відмовляючи у позові з підстав неналежного способу захисту порушеного права, суд не вирішує питання про застосування позовної давності, оскільки її пропуск є самостійною підставою для відмови у позові.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є необґрунтованими з огляду на правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №753/14305/17, провадження № 61-5378св19, від 19 листопада 2019 року у справі № 607/9539/17, провадження № 61-47273св18, від 11 вересня 2019 року у справі № 333/1917/17, провадження № 61-24484св18.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року змінено, з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик