№ 753/15095/17

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 753/15095/17

провадження № 61-16500св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ,

відповідачі: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , подану представником ОСОБА_11 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій»), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він був власником нежитлового приміщення загальною площею 278,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року.

У відповідь на його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за вказаною адресою Київська міська рада прийняла рішення від 05 березня 2015 року № 210/1075 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, магазину».

Разом з тим 24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники КП «Київблагоустрій» знищили вищезазначене нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду.

Посилаючись на положення статей 22 23 175 176 316-321 1166 1167 1172-1174 1190 1192 ЦК України, ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,просив стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852,96 грн і моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року залучено до участі у справі правонаступників позивача, вказавши замість ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , відмовлено.

Відмовляючи у відшкодуванні майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача. Зі змісту актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року

№ 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року, демонтаж спірного майна було здійснено не співробітниками КП «Київблагоустрій», а Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані» (далі - ТОВ «Вістекс-Компані»), до якого позивач вимог не заявляв. Крім того, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради видав доручення на демонтаж споруди за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як позивачу на праві власності належав об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що відповідачі не вчиняли безпосередніх дій, пов`язаних із демонтажем спірного майна, суд дійшов висновку про відмову у стягненні компенсації моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року змінено з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Апеляційний суд зазначив, що:

- позивач просив відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок демонтажу його майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 . Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП «Київблагоустрій». Для виконання вказаного доручення КП «Київблагоустрій» залучило підрядну організацію ТОВ «Вістекс-Компані». Враховуючи, що ТОВ «Вістекс-Компані», залучене КП «Київблагоустрій», діяло виключно, як підрядна організація для виконання робіт по демонтажу, висновки районного суду, що позовні вимоги повинні заявлятись до ТОВ «Вістекс-Компані», є помилковими, оскільки доручення щодо вжиття заходів шляхом демонтажу спірного приміщення КП «Київблагоустрій» надавалось Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради. Таким чином, ТОВ «Вістекс-Компані» діяло виключно як виконавець робіт, рішення про їх проведення та доручення щодо демонтажу спірного приміщення сторонами не оспорювалося;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (справа № 826/8873/17) визнано протиправним та скасовано припис КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429;

- доручення від 14 липня 2017 року № 004-7300 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , було винесено відповідно до припису КП «Київблагоустрій» від 11 липня 2017 року № 1715429, який визнано протиправним та скасовано;

- зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що саме з вини відповідальних осіб КП «Київблагоустрій» було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна;

- разом з тим розмір майнової шкоди, заявлений позивачами - 1 863 852,96 грн, не доведений належними та допустимими доказами;

- кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року (а. с. 159), як єдиний доказ на підтвердження розміру майнової шкоди, колегія суддів не приймає, оскільки наданий документ не може бути підтвердженням реальної вартості втраченого майна та відповідно майнової шкоди у вказаному в позові розмірі.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 надійшла касаційна скарга, у якій він просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі представник позивачів зазначає, що:

- суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для відшкодування шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- КП «Київблагоустрій» протиправно демонтувало належну ОСОБА_1 нерухомість, внаслідок чого він незаконно був позбавлений права на нежилі приміщення, а тому наявні підстави для відшкодування шкоди;

- припис, на підставі якого відбувся демонтаж, скасований у судовому порядку.

Короткий зміст відзивів

У грудні 2020 року до Верховного Суду від представника Департамента міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу представника позивачів залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову за недоведеністю. На даний час рішення/дії (приписи від 30 червня 2017 року № 1713916 та доручення від 14 липня 2017 року № 064-7300), які слугували підставою для проведення демонтажу спірного приміщення не оскаржувались у порядку, встановленому КАС України, та є чинними, що унеможливлює стягнення коштів у цій справі. Згідно з актами демонтажу у серпні 2017 року демонтажні роботи проводились ТОВ «Вістекс Компані», з якою КП «Київблагоустрій» укладено договір на проведення демонтажних робіт. Позивачем не спростований той факт, що доручення Департаментом міського благоустрою за № 064-7300 було надано саме на демонтаж виявлених елементів благоустрою, про що зазначено у приписі КП «Київблагоустрій». Демонтажем є розбирання на окремі частини машин, апаратів, споруд, а також зняття їх з фундамента. В матеріалах справи відсутні докази знищення майна позивача, а також будь-яка інформація з приводу проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12017100020010261 від 23 вересня 2017 року, розпочатого слідчим відділом Дарницького управління поліції ГУ НП у місті Києві.

У грудні 2020 року до Верховного Суду від представника КП «Київблагоустрій» надійшов відзив, у якому він зазначає, що позивач повинен довести факт завдання шкоди та її розмір, чого не було зроблено. Апеляційний суд правильно вказав, що кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року не є доказом, який підтверджує реальну вартість втраченого майна. Погоджується також із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії суддів із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження зазначено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 753/23331/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення від 14 липня 2017 року № 004-7300 про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (відповідно до припису від 11 липня 2017 року № 1715429, від 30 червня 2017 року № 1713946).

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року ТОВ «Вістекс-Компані» на підставі припису від 11 липня 2017 року № 1715429 та доручення Департаменту проведено демонтаж майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1.

Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП «Київблагоустрій».

Для виконання вказаного доручення КП «Київблагоустрій» залучило підрядну організацію ТОВ «Вістекс-Компані».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 826/8873/17 визнано протиправним та скасовано припис КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429.

При зверненні із позовом позивач зазначав, що співробітники КП «Київблагоустрій» знищили належне йому на праві власності майно - нежитлове приміщення, загальною площею 278,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали йому майнову шкоду у розмірі 1 863 852,96 грн.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивач посилався на кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Щодо позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до КП «Київблагоустрій»

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд вказав, що розмір майнової шкоди, заявлений позивачами - 1 863 852,96 грн, не доведений належними та допустимими доказами. Кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року, як єдиний доказ на підтвердження розміру майнової шкоди, не може бути підтвердженням реальної вартості втраченого майна та відповідно майнової шкоди у вказаному в позові розмірі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, не взявши до уваги наданий позивачем на підтвердження розміру завданої майнової шкоди кошторис, не мотивував належним чином свій висновок щодо відхилення цього доказу, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України касаційної інстанції не може встановлювати обставини, справи, які не були встановлені судами, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до КП «Київблагоустрій», належить скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо компенсації моральної шкоди

До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).

В цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відмовляючи у стягненні компенсації моральної шкоди, суди попередніх інстанцій вважали цю вимогу похідною від вимоги про відшкодування майнової шкоди, у задоволенні якої відмовлено.

У справі, що переглядається, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач помер, ухвалою суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року правонаступниками у справі залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10

07 травня 2020 року суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у відшкодуванні моральної шкоди.

Суди не врахували, що право на компенсацію моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається.

У зв`язку наведеним провадження у справі у частині вимоги про компенсацію моральної шкоди належить закрити.

Щодо позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, предявленої до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , звернувся до суду з позовом до КП «Київблагоустрій», Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди. Зазначав, що 24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники КП «Київблагоустрій» знищили (демонтували) належне йому на праві власності нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду.

10 травня 2017 року між КП «Київблагоустрій» (замовник) та ТОВ «Вістекс-компані» (виконавець) укладено договір № 68, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з демонтажу самовільно розміщених та території міста Києва об`єктів (будівель, споруд, елементів благоустрою, залишків будівельних матеріалів, безхазяйного майна тощо) та доставкою таких об`єктів (або їх конструктивних елементів) на майданчик тимчасового зберігання, а КП «Київблагоустрій», в свою чергу, зобов`язувалося оплатити надані послуги.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року ТОВ «Вістекс-Компані» на підставі припису від 11 липня 2017 року № 1715429 та доручення Департамента провело демонтаж майна, належного позивачу.

Таким чином, дії щодо демонтажу належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення та огорожі вчинялися на виконання відповідного договору за дорученням КП «Київблагоустрій». У вказаному договорі № 68 КП «Київблагоустрій» було замовником дій щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, тому саме воно є належним відповідачем у справі.

За таких обставин, у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , та КП «Київблагоустрій». Тому Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада є неналежними відповідачами і в зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Ураховуючи наведене, рішення та постанову у частині вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20), колегія суддів вважає, що:

- касаційну скаргу належить задовольнити частково;

- постанову апеляційного суду у частині позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до КП «Київблагоустрій» -скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд;

- рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині вимоги про відшкодування моральної шкоди - скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині;

- рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині вимоги про відшкодування майнової шкоди, пред`явленої до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди - змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 411 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , подану представником ОСОБА_11 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування моральної шкоди скасувати, провадження у цій частині закрити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук