№ 753/17124/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №753/17124/16

адміністративне провадження №К/9901/23656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Сорочко Є.О., Губська О.А.)

у справі № 753/17124/16

за позовом ОСОБА_1

до інспекторів 2 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Конончука І. В. та Верни Дениса Сергійовича, управління патрульної поліції в місті Києві,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент патрульної поліції

про визнання незаконним та скасування рішення в справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспекторів 2 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Конончука І. В. (далі - відповідач 1, Конончук І.В. ) та Верни Дениса Сергійовича (далі - відповідач 2, Верна Д.С.), управління патрульної поліції в місті Києві (далі - відповідач 3, УПП в м. Києві), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент патрульної поліції (далі - третя особа, ДПП) про визнання протиправними дій; визнання незаконною та скасування постанови серії ПС3 № 011238 від 21.06.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення; закриття провадження у справі; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1494, 00 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 8500, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспекторів 2 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Конончука І. В. та Верни Дениса Сергійовича, управління патрульної поліції в місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент патрульної поліції про визнання незаконним та скасування рішення в справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано протиправними дії інспекторів 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Конанчука І.В. та Верна Д.С. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії ПС3 №011238 від 21.06.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Стягнуто з Управління патрульної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1494 (одну тисячу чотириста дев"яносто чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами за наявності заперечень зі сторони позивача мав би бути складений протокол. Також судовим розглядом встановлено, що позивачу не були роз`яснені його права. Відтак, суд погоджується із доводами позивача, про те, що відповідачем, не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України ним не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, і які б дозволили вказати на достовірність порушенням позивачем Правил дорожнього руху України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання дій відповідачів неправомірними та скасування оскаржуваної постанови слід задовольнити. Також, суд зазначив, що, оскільки позивачем були оплачені витрати за тимчасове затримання транспортного засобу, а саме: за транспортування на спеціальний майданчик (стоянку) у сумі 840,00 грн. та за зберігання у сумі 144,00 грн., про що свідчать відповідні квитанції від 21.06.2016 року, то вимоги про стягнення матеріальної шкоди з відповідачів також підлягають стягненню з відповідачів. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні даної вимоги, позаяк суду не зрозуміло з чого виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, оцінюючи душевні страждання та чи останні були в дійсності насправді.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспекторів 2 роти 4 батальйону управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Конончука І. В. та Верни Дениса Сергійовича, управління патрульної поліції в місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Департамент патрульної поліції про визнання незаконним та скасування рішення в справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасовано.

В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині постанову Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з фотокопій, наявних в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль позивача знаходився на пішохідному переході у положенні, що перешкоджало пішоходам розпочати або закінчити рух по ньому (а. с. 80 - 81). Відтак, на думку колегії суддів, зупинка автомобіля суттєво перешкоджала руху пішоходів. Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення колегія суддів зазначила про їх помилковість, оскільки дане спростовується приписами КУпАП та Інструкції № 1395. Щодо складення оскаржуваної постанови за місцем вчинення правопорушення, а не на місці його вчинення, колегія суддів прийняла доводи апелянта про неможливість складення постанови на місці вчинення правопорушення через невстановлення особи порушника, з огляду на що оскаржувана постанова була винесена правомірно одразу після прибуття позивача до управління та у його присутності. В свою чергу, стосовно вимог про закриття провадження у справі колегія суддів вважала, що у їх задоволенні слід відмовити та апеляційну скаргу відповідача в цій частині задовольнити, оскільки відповідно до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, колегія суддів зауважила, що судом першої інстанції в якості відповідача по справі було залучено управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції та за результатами розгляду справи стягнуто з управління матеріальну шкоду. А оскільки, вказане управління не є юридичною особою, то не може бути залучено до участі в справі в якості відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

03 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить її скасувати та залишити в силі постанову Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності необхідності складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не відповідають приписам Інструкції № 1395, згідно з якими даний документ не складається лише у разі вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Факт фіксування правопорушення саме в автоматичному режимі не доведено відповідачем. Крім того, скаржник наголошує на тому, що, у відповідності до приписів п. 4 розділу 12 Інструкції № 1395, про тимчасове затримання транспортного засобу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, що і підтверджує необхідність складання протоколу у даних спірних правовідносинах. Також позивач зазначає про недотримання відповідачем форми акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, визначеної п. 3 розділу 12 Інструкції № 1395, зокрема, не вказано частину та статтю якого саме законодавчого акту було порушено, не вказано який пункт Правил дорожнього руху порушено, не вказано посади, прізвища, ім`я та по батькові особи, яка виконувала роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, не вказано державний реєстраційний номер евакуатора, а також особу , яка прийняла транспортний засіб на тимчасове зберігання, неправильно вказано місце порушення. Крім того, скаржник вказує на невизначеність законодавчими актами поняття «суттєво заважав пішоходам», а також на відсутність письмових пояснень свідків чи відеофіксації як відповідних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Позивачем також зауважується про те, що суд апеляційної інстанції в якості доказу законності притягнення скаржника до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, посилається на наявну в матеріалах справи фотокопію, якій не було надано належної оцінки, а також не було встановлено законність її одержання, що на переконання ОСОБА_1 є неналежним доказом у справі, а тому не може братися судом до уваги.

06.04.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли пояснення на касаційну скаргу третьої особи, в яких вона вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими і просить залишити касаційну скаргу - без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21.06.2016 у відношенні позивача винесена інспектором інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Верна Д.С. постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №011238, з фабули якої вбачається, що ним встановлено, що 21.06.2016 року о 14.45 год. позивач в м.Києві по вул. Липській, 19/17 здійснив зупинку на пішохідному переході (близько 10 метрів) чим суттєво заважав руху пішоходам, чим порушив п.15.9(г) Правил дорожнього руху України, у зв`язку із чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510, 00 грн.

Так, з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.06.2016 року суди дослідили, що інспектором інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Конанчуком І.В. у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було затримано транспортний засіб «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , власника встановлено не було, з посиланням на те, що даний автомобіль у порушення с.122 ч.3 КупАП суттєво перешкоджав руху пішоходам.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 9.9 розділу 9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється: на залізничних переїздах; на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частина 3 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП): Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 245 КУпАП: Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 222 КУпАП: Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 122 КУпАП.

Стаття 258 КУпАП: Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Пункт 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі -Інструкція № 1395): Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пункт 4-5 розділу III Інструкції № 1395: У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140 188-28 КУпАП.

Пункт 1 розділу ХІІ Інструкції № 1395: Тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Частина 1 статті 265-2 КУпАП: У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Пункт 5-6 розділу ХІІ Інструкції № 1395: У разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу.

Якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу.

У разі коли водій з`являється на місці правопорушення під час виконання робіт із завантаження транспортного засобу, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. При цьому правопорушення повинно бути усунуте у максимально короткий строк.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності та недотримання відповідачем даної процедури, Суд зауважує наступне

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, доказом у зазначеній справі є фотосвітлини, здійснені інспектором патрульної поліції, що був предметом дослідження і вивчення під час судового розгляду судом апеляційної інстанції. За результатами вивчення даних доказів судом встановлено, що скаржником розміщено транспортний засіб на пішохідному переході у положенні, що суттєво перешкоджало пішоходам розпочати або закінчити рух по ньому, а, відтак, в розумінні ч.3 ст. 122 КУпАП є адміністративним правопорушенням.

Стосовно доводів скаржника щодо недопустимості вказаних фотосвітлин та ненадання оцінки даному факту судом апеляційної інстанції, то Суд відхиляє дані доводи, оскільки позивачем не наведено належних обґрунтувань в чому полягала їх незаконність та недопустимість.

Щодо доводів скаржника про недотримання процедури накладення адміністративного стягнення в частині нескладення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки пунктом 5 Інструкції № 1395 визначено протилежне, то Суд зауважує наступне.

Приписами статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП.

Зважаючи на те, що скаржником вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а також враховуючи те, що норми Кодексу адміністративного правопорушення мають вищу юридичну силу, порівняно з приписами Інструкції № 1395, то колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача щодо винесення виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу.

Доводи скаржника щодо недотримання форми та змісту акту приписам пункту розділу ХІІ Інструкції № 1395, то Суд зауважує, що дані неточності, зазначені позивачем не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, такі зауваження щодо відсутності посилання в акті на законодавчий акт, приписи якого порушено позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом самого ж акту огляду.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про підставність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, та відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, ст.350, ст.ст. 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова