ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 753/173/22
провадження № 61-10142 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Кириленко Олег Петрович,
відповідач -Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва
у складі судді Гусак О. С. від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. від 18 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1998 року вона користується земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 площею 0,0598 га. 29 вересня 1998 року Київська міська державна адміністрація розпорядженням № 2008 визнала, що земельну ділянку в урочищі Осокорки неможливо звільнити у зв`язку із самозахопленням і забудовою приватними будинками, у зв`язку з чим погодила надання самоствореним об`єднанням громадян земельної ділянки, площею приблизно 216,0 га, в урочищі Осокорки для індивідуального житлового будівництва.
Вказувала, що у 2002 році вона на вказаній земельній ділянці завершила будівництво садового (дачного) будинку, площею 31,7 кв. м, а 12 жовтня 2015 року проектним інститутом Служби безпеки України проведено технічну інвентаризацію вказаного об`єкту нерухомого майна та складено технічний паспорт на садовий будинок, чим підтверджено розташування цього будинку на земельній ділянці
по АДРЕСА_1 . 19 лютого 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 40635290 про її право власності на вказаний будинок, а 06 серпня 2021 року до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку внесено відомості про земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0598 га із кадастровим номером 8000000000:96:054:0019.
01 листопада 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою про передачу вказаної земельної ділянки їй для приватизації та передачу у власність, проте їй було відмовлено з формальних підстав.
Ураховуючи зазначене, оскільки садовий будинок розташований на вказаній земельній ділянці, орган влади зобов`язаний передати їй у власність земельну ділянку, ОСОБА_1 з посиланням на статтю 377 ЦК України, статтю 120 ЗК України, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,0598 га, що знаходиться під будинком.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року,
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено обставин порушення її права на отримання у власність земельної ділянки у встановленому законом порядку. Підстав для застосування статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України немає, так як не відбулося переходу права власності на будівлю від попереднього власника. При цьому суд вказав, що, незважаючи на необґрунтованість позиції позивача щодо визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку із зазначених нею підстав, вона не позбавлена можливості отримати у власність земельну ділянку, на якій нею побудований садовий будинок, з урахуванням порядку, передбаченого законодавством щодо передачі у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва і така можливість передачі позивачу у власність земельної ділянки, на якій знаходиться її садовий будинок, фактично не заперечувалося відповідачем.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що земельна ділянка, до складу якої входить й спірна земельна ділянка, не є вільною від користування іншої особи, тому положення частини одинадцятої статті 120 ЗК України застосуванню не підлягає.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що права позивача можуть бути реалізовані в ході поділу земельної ділянки, наданої обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» між його членами, серед яких є і позивач, проте така вимога у цій справі не заявлялася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 липня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Кириленко О. П.,надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 753/173/22 із Дарницького районного суду м. Києва.Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
29 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2023 року у задоволенні клопотання
ОСОБА_1 про виклик учасників справи відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не застосовано частину одинадцяту статті 120 ЗК України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості» від 02 лютого 2021 року
№ 1174-IX).
Вказує, що відсутня судова практика у подібних правовідносинах щодо застосування частини одинадцятої статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України
(у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості» від 02 лютого 2021 року № 1174-IX), які набрали чинності 28 жовтня 2021 року у взаємозв`язку зі статтею 79-1 ЗК України.
Зазначає, що згідно з Державним земельним кадастром спірна земельна ділянка є сформованою та є об`єктом цивільного права, яка відповідно до статті 19 ЗК України належить до земель України за основним цільовим призначенням, тому відсутні підстави для нового формування земельної ділянки на підставі іншого проєкту землеустрою, так як спірна земельна ділянка пройшла державну реєстрацію та отримала кадастровий номер.
Вказує, що суди не врахували статтю 125 ЗК України щодо виникнення права на земельну ділянку, так як права третьої особи на оренду спірної земельної ділянки,
а також земельної ділянки яка була поділена, виникає з моменту державної реєстрації цього права, а не на підставі лише рішення, проте державна реєстрація вказаних земельних ділянок не здійснювалася, а відповідач не надав доказів, а саме договорів оренди землі. Зазначає, що ніхто, крім власника об`єкту нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, так як на ній знаходить нерухоме майно, яке їй належить.
Посилається на відповідні правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані й застосовані судами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належить садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ,
площею 31,7 кв. м. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 лютого 2021 року № 56707210 (а. с. 15).
27 лютого 2020 року рішенням Київської міської ради № 228/8398 передано обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» в оренду на 10 років земельні ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста, у тому числі, земельну ділянку площею 1,6537 га (кадастровий номер 8000000000:96:054:0001) (а. с. 75-79).
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Київської міської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:96:054:0019, площею 0,0598 га, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, який їй належить (а. с. 12).
01 грудня 2021 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав їй відповідь, що рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2020 року № 228/8398 обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» передано у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі м. Києва для ведення колективного садівництва та зареєстровано договори оренди земельних ділянок. Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради опрацьовано звернення обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва та надано лист-згоду на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:96:054:0001). Передача у власність земельних ділянок громадянам, членам обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» буде здійснюватися шляхом поділу землекористувачем земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні (а. с. 13).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на таке: 1) Судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;2) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах; 3) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
3) Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Пунктами «а», «в» частини першої статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах
від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі
№ 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження
№ 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступлення від наведених висновків та погодилася із застосуванням судами
статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.
Судами встановлено, що позивачка є членом ОК «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3», якій земельна ділянка передана органом влади в дострокову оренду до набуття позивачем права власності на садовий будинок.
Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таких підстав для припинення права користування ОК «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» земельною ділянкою позивачка не навела.
Крім того, судами вірно зазначено, що Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради опрацьовано звернення обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва та надано лист-згоду на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:96:054:0001) та вказано, що передача у власність земельних ділянок громадянам, членам обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» буде здійснюватися шляхом поділу землекористувачем земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні.
Отже, суди правильно зазначили, що права позивача можуть бути реалізовані в ході поділу земельної ділянки, наданої обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» між його членами, серед яких є і позивач.
З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що права позивача не порушені, так як подальша підготовка проєкту рішення Київської міської ради про передачу у власність/відмови у передачі у власність буде можливою після надання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Верховний Суд звертає увагу й на те, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом;
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують,
а ґрунтуються на неправильному і помилковому тлумаченні норм відповідного законодавства. Зокрема, посилання на судові рішення Верховного Суду, які, на думку заявника, не були застосовані судами, є помилковими, так як у справі, яка переглядається, та в неведених заявником судових рішеннях наявні інші фактичні обставини та доказування позову, що зумовлюють інше правозастосування.
Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними, суди надали їм правильну оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до
статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець