ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 753/8729/16-ц
провадження № 61-1658св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 0,0490 га, кадастровий номер 8000000000:90:917:0015, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, загальною площею 0,0661 га, кадастровий номер: 8000000000:90:917:0016, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 побудував на своїй земельній ділянці житловий будинок без дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на відстані
0,35 метрів від лінії межі суміжних земельних ділянок, водостічна труба його будинку знаходиться на відстані майже 0,13 метрів від межі, що є наслідком підмивання ґрунту на його земельній ділянці. Дах житлового будинку побудований на межі їхніх земельних ділянок, що є причиною зсуву снігу з даху будинку на його земельну ділянку на відстань 2,5 метрів від межі, що є небезпечним для нього та членів його сім`ї.
Позивач вважав, що вищевказаними діями відповідача порушуються його права як власника земельної ділянки у її користуванні, а саме у висаджуванні дерев та інших рослин, а також у обслуговуванні його дачного будинку, так як відстань між будинками складає не більше 3,5 метрів, що є порушенням протипожежних норм та державних будівельних норм.
Крім того, відповідач на своїй земельній ділянці спорудив септик (вигрібну яму)
з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм, каналізація з будинку стікає у дану вигрібну яму, яка розташована на відстані не більше 0,65 см від межі їх ділянок та дренує у землю, що призводить до забруднення ґрунту його земельної ділянки. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою про усунення вказаних порушень та приведення свого житлового будинку відповідно до вимог Державних будівельних норм України, однак відповідач проігнорував таке звернення.
Посилаючись на вищенаведене, ОСОБА_1 просив суд:
1) зобов`язати ОСОБА_2 провести відповідну перебудову житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, площею 0,0661 га, за адресою:
АДРЕСА_2 , відповідно до Державних будівельних норм України;
2) зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати очисні споруди каналізації, які встановлені на його земельній ділянці, за власний рахунок відповідача.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року у складі судді Колесника О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу частини садового (дачного) житлового будинку на ділянці АДРЕСА_3 , який знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:917:0016), на відстань не менше
3 метрів від межі з земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:917:0015), розташованої по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 за власний рахунок.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок очисної споруди каналізації (септика), розташованої на ділянці АДРЕСА_4 , НОМЕР_1
у садівничому товаристві «Здоров`я-2» Дарницького району м. Києва, яка знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:917:0016), на відстань не менше 1 метра від межі із земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:917:0015), розташованої по
АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - Малиновської В. Д. про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року залишено без задоволення.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, будуючи на своїй земельній ділянці будинок, ОСОБА_2 порушив пункт 3.25* Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень 360-92*», відповідно до якого для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1, 0 метрів. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Також відповідачем порушено пункт 1.6 статуту садівничого товариства «Здоров`я-2» (у редакції 2002 року) відповідно до якого, члени товариства можуть будувати на виділених ділянках садові будинки з опалюванням. Садовий будинок потрібно розмістити з відступом від червоних ліній не менше 3 метрів. Найменші відстані під спорудами садової ділянки повинні бути: від межі сусідньої ділянки до садового будинку - 3 метри, до інших споруд - 1 метр.
Судом не взято до уваги звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсервіс» від 29 жовтня 2010 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державних стандартам, будівельним нормам і правилам садового (дачного) будинку та господарських споруд, виготовлений на замовлення ОСОБА_2 , так як експерт ОСОБА_4 не був попереджений про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 385 КК України. Вказаний висновок суперечить висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 29922/21-43/30324/21-49, виконаний Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 11 січня 2023 року, на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року, який враховував при своєму дослідженні і зміст даного звіту.
Суд зазначив, що на день звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом
строк позовної давності пропущено не було, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малиновської В. Д. задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 826 грн 80 коп. Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем
не надано належних доказів технічної можливості демонтажу частини садового (дачного) житлового будинку, який належить відповідачу без пошкодження конструкції будинку у цілому, суд першої інстанції не визначив, яку саме частину садового будинку необхідно знести.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 січня
2023 року встановлені порушення норм розташування будівель та споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:917:0016, а саме
пункт 3.25, Державних будівельних норм України 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (чинним на час вводу будинку до експлуатації). Однак, у висновку не зазначено і позивачем не надано доказів, яка можлива перебудова житлового будинку для усунення порушень. Також
ОСОБА_1 не зазначив, як саме він просить зобов`язати відповідача здійснити перебудову житлового будинку, тобто не конкретизував своїх позовних вимог. Апеляційний суд посилався на відповідну практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив докази у справі та дійшов передчасного висновку про недоведеність його позовних вимог. Суд першої інстанції ухвалив законне судове рішення. У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що дії відповідача призвели до порушення його прав користування своєю земельною ділянкою. Судом апеляційної інстанції не надана правова оцінка висновку експерта про те, що житловий будинок ОСОБА_2 , збудований з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить його інтересам, як власника суміжної земельної ділянки, та з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту).
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що він обґрунтовував свої позовні вимоги не лише порушенням його прав як користувача земельної ділянки, а також посиланням на порушення відповідачем правил добросусідства (будівельні та санітарні норми), порушення його прав на безпечне довкілля у зв`язку з розміщенням вигрібної ями від суміжної земельної ділянки на відстані 0,38 метрів, всупереч загальноприйнятим нормам, що також підтверджено висновком спеціаліста-експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11 січня 2023 року. Крім того, вигрібна яма облаштована без відповідних документів, що є самочинним будівництвом.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу, відповідь на відзив
У березні 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції
є законною та обґрунтованою. Звертає увагу на те, що недотримання відстані
1 метр до межі сусідньої земельної ділянки не є істотним порушенням будівельних норм, не порушує право позивача на користування його земельною ділянкою. Знесення житлового будинку буде невиправданим втручанням держави у право відповідача на мирне володіння його майном
У березні 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав доводи своєї касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:917:0015, загальною площею 0,0490 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування земельної ділянки від 07 травня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшиною О. В., зареєстрована у реєстрі за № 4-671 (том 1 а. с. 6-7).
ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:917:0016, загальною площею 0,0661 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 травня 2007 року № 1318, серія ВЕК № 224763, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 018483 від 01 жовтня 2007 року (том 1, а. с.15).
На земельній ділянці, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ,
у 2007 році був побудований двоповерховий садовий (дачний) будинок, загальною площею 188,3 кв. м, який прийнято до експлуатації 05 січня 2012 року
(том 1, а. с. 61-62).
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11 січня 2023 року № 29922/21-43/30324/21-49, проведеної на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року,
за результатом проведеного дослідження встановлено, що на схемі розташування будівель та споруд за технічним паспортом МБТІ від 14 грудня
2012 року щодо земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер 8000000000:90:917:0016) відсутній фактично наявний, станом на 23 грудня
2022 року, септик (вигріб); паркан, який знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , фактично проходить по земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий № 8000000000:90:917:0015) і площа території земельної ділянки
№ 8000000000:90:917:0015, яку за фактичними межами зайнято власником земельної ділянки № 8000000000:90:917:0016, становить 0,0012 га; боковий фасад будівлі ОСОБА_2 у найближчій точці А розташований від межі земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий № 8000000000:90:917:0015) на відстані -
0,18 метрів, у точці В (найвіддаленіша точка) на відстані - 0,75 метрів; кришка-люк від септику (вигрібу) у точці С знаходиться від межі земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий № 8000000000:90:917:0015) на відстані - 0,38 метрів; біля бокового фасаду будівлі ОСОБА_2 , між ділянкою з ОСОБА_1 , не виконані відповідні будівельні та інженерні улаштування, що може бути причиною,
як затікання зливових вод під фундамент самого будинку, так і на ділянку
ОСОБА_1 ; станом на 23 грудня 2022 року порушення норм розташування будівель та споруд на земельній ділянці (кадастровий № 8000000000:90:917:0016),
а саме пункт 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень» (діяв на момент вводу до експлуатації будинку
ОСОБА_2 ); розташування будівель та споруд на земельній ділянці
з кадастровим № 8000000000:90:917:0016 не відповідає пункту 1.6. статуту садівничого товариства «Здоров`я-2» від 2002 року; встановити, які саме правила землеустрою, містобудування були порушені під час зведення будинку
АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_2 не вбачається
за можливе у зв`язку із не наданням будівельного паспорта індивідуального житлового будинку з повідомленням про початок виконання будівельних робіт. Встановити, які норми чинного законодавства були порушені при спорудженні септику (вигрібу) на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:917:0016
не вбачається за можливе у зв`язку із відсутністю проєктної документації
(том 2, а. с.55-63).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.
За змістом статей 316 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).
Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин:
1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.
Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16 386 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Подібний правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 18 лютого
2019 року у справі № 308/5988/17-ц (провадження № 61-39346св18),
від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц (провадження
№ 61-16770св18), від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19 (провадження
№ 61-11476св21), від 15 листопада 2023 року у справі № 702/80/17 (провадження
№ 61-8413св23) та інших.
Указане свідчить, що судова практика з розгляду подібних справ є сталою та сформованою, відмінність залежить лише від доказування у кожній конкретній справі.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що
ОСОБА_5 побудував будівлі (житловий будинок, септик (вигрібну яму)) без дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому йому чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, порушуються правила добросусідства.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша
статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначалося вище, особи можуть заявляти вимоги про знесення самочинного будівництва за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (стаття 391 ЦК України).
У пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року, Велика Палата Верховного Суду
у справі № 680/214/16-ц, провадження № 14-445цс19, зазначала, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див.: постанову від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, провадження № 12-115гс19 (пункти 6.31-6.33)).
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Зазначене також роз`яснено судам у пункті 22 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)».
Отже, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, підстави заявленого позову, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , так як позивачем
не надано доказів технічної можливості демонтажу частини житлового будинку, який належить відповідачу, без пошкодження конструкції будинку у цілому.
Відмовляючи в задоволенні позову про демонтаж очисних споруд каналізації, апеляційний суд правильно зазначив, що позивач не надав належних й допустимих доказів порушення його прав влаштуванням на земельній ділянці, що належить відповідачу, вигрібної ями (вигріб) та забруднення грунту земельної ділянки, що належить позивачу. У силу вимог статей 12 81 ЦПК України доведення цих обставин є процесуальним обов`язком позивача в судах попередніх інстанцій. Посилання в касаційній скарзі в цій частині по суті вимагає від суду касаційної інстанції переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин, що суперечить вимогам імперативної норми - статті 400 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11 січня
2023 року, в якому зазначено, що житловий будинок ОСОБА_2 збудований з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить його інтересам, як власника суміжної земельної ділянки, та з істотним порушенням будівельних норм і правил
не свідчить про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і інші заходи впливу неможливі або вже використані.
Вказаний висновок не є достатньою підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 частини 7 статті 376 ЦК України, в якому зазначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування приписів щодо можливості/неможливості перебудови спірного об`єкта будівництва не видавалося, з вказаних підстав з позовом до суду про знесення самочинного будівництва відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом, не зверталися.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовимпозиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець