25.01.2023

№ 753/20452/21

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 753/20452/21-ц

провадження № 61-7673св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю.,Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» (далі - ТОВ «Новаагро Україна») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, боржник - ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2012 року у справі № 2-162/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики, у розмірі 4 754 367,82 грн та судові витрати.

На виконання цього рішення суду 15 лютого 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва виданий виконавчий лист № 2-162/12.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні зі ОСОБА_2 на ТОВ «Новаагро Україна».

Виконавче провадження відкрите 01 липня 2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження і з того часу перебувало на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області.

01 березня 2018 року виконавчий лист № 2-162/12, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 15 лютого 2013 року, повернуто стягувачу, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 01 березня 2018 року.

Постановою приватного виконавця від 20 березня 2018 року на підставі заяви ТОВ «Новаагро Україна» від 14 березня 2018 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року виконавчий лист від 15 лютого 2013 року № 2-162/12 повернуто стягувачу.

Отже, відсутність виконавчого листа у стягувача та наявність довідки приватного виконавця про втрату виконавчого листа, свідчить про його втрату, заява про видачу дубліката виконавчого листа подана в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи викладене, заявник просив видати дублікат виконавчого листа № 2-162/12, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 15 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новаагро Україна» заборгованості у розмірі 4 754 367,82 грн, а також понесених судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року у складі судді Заставенко М. О. заяву ТОВ «Новаагро Україна» задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 2-162/12 за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 754 367,82 грн, а також понесених судових витрат.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ втрачений при його поверненні згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року. Стягувачем підтверджено пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах строку, визначеного законом, що свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Новаагро Україна».

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що хоча заява про видачу дубліката виконавчого листа і подана в строк, проте відсутні належні та допустимі докази на підтвердження втрати виконавчого листа заявником. У додатках до заяви про видачу дубліката виконавчого листа відсутні докази надсилання постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документа від 13 травня 2019 року разом із виконавчим листом із дотриманням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: реєстру відправки виконавчого листа, опису вкладення рекомендованого листа, накладної Укрпошти із інформацією про відправлення, фіскального чеку, доказів перевірки Укрпошти фактів втрати листа із відповідними вкладеннями тощо.

Жодних пояснень щодо наявності/відсутності доказів надсилання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. постанови про повернення виконавчого документа засобами поштового зв`язку, доказів перевірки Укрпошти фактів не надходження листа із відповідними вкладеннями на адресу ТОВ «Новаагро Україна» тощо заявником не надано.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2022 року ТОВ «Новаагро Україна» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Вказує на те, що заявником подано всі докази, що підтверджують втрату виконавчого листа під час його пересилання. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 2-1316/285/11 від 19 квітня 2021 року, у справі № 2-6471/06 від 09 жовтня 2019 року, у справі № 643/20898/13-ц від 03 лютого 2021 року єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

У вересні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила задовольнити касаційну скаргу, оскільки виконавчий лист втрачено при пересилці.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що заявником не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження обставин відправки виконавчого листа приватним виконавцем Павелків Т. Л. на адресу ТОВ «Новаагро Україна». Абсолютно незрозумілим є ототожнення заявником двох приватних виконавців Вольф Т. Л. та Павелків Т. Л. Ніяких доказів на підтвердження зміни прізвища приватним виконавцем Вольф на Павелків матеріали справи не містять.

Отримання в суді виконавчого листа та пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання є правом а не обов`язком стягувача. У цій справі стягувач пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2012 року у справі № 2-162/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 4 754 367,82 грн, судові витрати в сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.

15 лютого 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 2-162/12.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2013 року замінено стягувача ОСОБА_2 на ТОВ «Новаагро Україна».

У приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. перебувало виконавче провадження ВП № 56028209 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики.

10 травня 2019 року до офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року виконавчий лист № 2-162/12 від 15 лютого 2013 року повернуто стягувачу.

03 лютого 2020 року ТОВ «Новаагро Україна» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, посилаючись на його втрату при пересиланні приватним виконавцем (справа № 2-162/12).

Ухвалою Дарницького районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Новаагро Україна» задоволено частково. Ухвалу Дарницького районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року змінено, викладено їхню мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Змінюючи мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд виходив із того, що виконавчий документ втрачений при його поверненні згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року.

Водночас апеляційний суд також встановив, що стягувач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах строку, визначеного законом, не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування таких доказів, тому суд позбавлений можливості перевірити чи відбулося переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання. У матеріалах справи відсутні судові рішення про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і в заяві про видачу дубліката виконавчого листа клопотання про поновлення цього строку стягувач не заявляв.

За таких обставин правильним є висновок про відсутність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа. Водночас суд апеляційної інстанції фактично не погодився з висновками суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та не врахував, що згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини.

У жовтні 2021 року ТОВ «Новаагро Україна» вдруге звертається до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року заяву ТОВ «Новаагро Україна» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа № 2-162/12 за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 754 367,82 грн, а також понесених судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із того, що ТОВ «Новаагро Україна» належних та допустимих доказів на підтвердження втрати виконавчого листа не подано. Водночас заява про видачу дубліката виконавчого листа від 05 жовтня 2021 року подана в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Верховний Суд повною мірою не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.

Відповідно до § 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що: «Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено». До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, виходив із того, що ТОВ «Новаагро Україна» не пропущений строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання, проте заявником не надано доказів на підтвердження втрати виконавчого листа.

Такі висновки суду є необґрунтованими та безпідставними, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «Новаагро Україна» вже зверталося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, і Верховний Суд у постанові від 23 червня 2021 року погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі виконання підтверджує його втрату.

Відсутність доказів направлення виконавчого листа стягувачу приватним виконавцем не спростовує факту втрати виконавчого листа. Таким чином, ТОВ «Новаагро Україна» вже доведено втрату виконавчого листа при пересиланні.

В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вдруге вирішив надати оцінку обставинам втрати заявником виконавчого листа, які вже були встановлені під час розгляду попередньої заяви ТОВ «Новаагро Україна» про видачу дубліката виконавчого листа, чим порушив принцип преюдиційності фактів, встановлених судовим рішенням (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), на яку посилається заявник в касаційній скарзі, сформульовано висновки про те, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі - для суду під час розгляду інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинністю вже встановлено у рішенні і немає потреби встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть судової преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено судом ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що піддано аналізові в мотивувальній частині судового акта.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 82 ЦК України не звернув уваги на встановлені преюдиційні обставини втрати виконавчого листа при його пересиланні, але погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Новаагро Україна» не пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому дійшов до необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа. З огляду на викладене, постанова апеляційного суду суперечить положенням підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідних положень ЦПК України, що є підставою для її скасування та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України, принципам верховенства права та справедливості.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновки суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новаагро Україна» необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 984,80 грн.

Керуючись статтями 141 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022року скасувати, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 984,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко