Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 753/2270/19
провадження № 61-23330св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія Авіалінії України»,
третя особа - Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (далі - ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», товариство), третя особа - Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бориспільський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області), про надання щорічних відпусток та видачу наказів про їх надання.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 29 березня 2008 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 2-588/08, яким поновив її на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників у Відкритому акціонерному товаристві «Авіакомпанія Авіалінії України» (далі - ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України»), правонаступником якого є
ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», з 24 вересня 2007 року. Однак, рішення суду про поновлення її на роботі не виконано.
04 вересня 2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання їй щорічних відпусток за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 24 вересня 2007 року, однак відповідач відпустку не надав, відповідний наказ не видав.
Посилаючись на те, що час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, позивач просила зобов`язати відповідача надати їй невикористані щорічні відпустки за період із 24 вересня 2007 року та видати відповідні накази.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі
№ 2-588/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, відповідач видав наказ
від 08 травня 2009 року № 17/о, змінений наказом від 23 травня 2011 року
№ 23/о, яким позивача поновлено на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників з 24 вересня 2007 року, що свідчить про виконання роботодавцем рішення суду в частині поновлення її на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників. Посилаючись на наведене та частину сьому статті 82 ЦПК України, суд дійшов висновку, що правова оцінка судів, надана при розгляді справи у частині виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі не є обов`язковою для суду при вирішенні зазначеної справи. Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності чи припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» сторони не надали. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів відпрацювання ОСОБА_1 робочого часу, що дає право на отримання щорічної основної відпустки, визнання нею факту відсутності фактичних трудових відносин з відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачка не довела наявність у неї права на отримання щорічної основної відпустки.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку, що відповідач виконав рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі № 2-588/08 про поновлення її на роботі, оскільки наказ про поновлення її на посаді «бортпровідник літаків», ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» на момент звернення із зазначеним позовом до суду не видало, виконавче провадження
№ 11815236 з виконання рішення суду від 29 березня 2008 року № 2-588/08 не закінчено. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що наказом ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» від 23 травня 2011 року № 23/о її поновлено на раніше займаній посаді, суперечить обставинам справи, оскільки вона фактично не приступила до виконання своїх попередніх трудових обов`язків. Зокрема відповідач не надав доказів, що він на виконання вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто фактично не допустив її до роботи. Зазначене підтверджується і довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 08 жовтня 2015 року, згідно з якою відомості про сплату страхових внесків з жовтня 2007 року відсутні.
Суди не надали належної оцінки тому факту, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 14 вересня 2015 року, винесену заступником начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області Шведом Р. М., у виконавчому провадженні № 11815236. Скасовуючи постанову про закінчення виконавчого провадження № 11815236, суди виходили з того, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року, яким її було поновлено на роботі на посаді бортпровідника літаків у ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» не виконано, оскільки вона фактично не допущена до виконання своїх службових обов`язків, що встановлено, у тому числі і рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кононова та інші проти України».
Обставини щодо невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 29 березня 2008 року у справі № 2-588/08 про поновлення її на роботі, підтверджено також рядом інших судових рішень, зокрема:
- рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року у справі № 753/7963/17, яким визнано незаконним та скасовано наказ
від 14 березня 2017 року № 01/о з особового складу, виданий ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», про скасування наказу від 13 червня 2012 року № 15/о про звільнення ОСОБА_1 та проінформовано ОСОБА_1 про необхідність приступити до роботи;
- рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року у справі № 02/2-4317/2012, яким з ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада
2017 року, якою задоволено її заяву та видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня
2008 року у справі № 2-588/08 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», третя особа - Первинна профспілкова організація льотного складу ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», про поновлення на роботі.
Крім того, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми Закону України «Про відпустки», за змістом статті 9 якого до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для їх скасування. На виконання рішення суду від 29 березня 2008 року відповідач видав наказ
від 08 травня 2009 року № 17/о, з урахуванням внесених до нього змін наказом від 23 травня 2011 року № 23/о про поновлення позивача на роботі. Однак до виконання своїх обов`язків ОСОБА_1 не приступила, наказом від 13 червня 2012 року № 15/о її було звільнено з роботи за погодженням профспілки льотного складу на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
З 29 листопада 1979 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Авіалінії України» на посаді бортпровідника літаків.
24 вересня 2007 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі № 2-588/08 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників у ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України»
з 24 вересня 2007 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року у справі № 2-7492/10 стягнуто з ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період квітень 2008 року - вересень 2010 року у розмірі 22 953,30 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року у справі № 02/2-4317/2012 стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період жовтень 2010 року - лютий 2012 року у розмірі 13 006,87 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі № 753/947/13 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період березень 2012 року - травень 2013 року відмовлено.
Судами встановлено, що протягом 2009-2011 років, відповідач видав два накази про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме:
- від 08 травня 2009 року № 17/о, яким позивача поновлено на роботі на посаді бортпровідника служби бортпровідників з 24 вересня 2007 року та встановлено з 08 травня 2009 року посадовий оклад 625,00 грн на місяць; скасовано наказ від 24 вересня 2007 року № 99/о про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Відомості згідно з вказаним наказом внесено до трудової книжки позивачки;
- від 23 травня 2011 року № 23/о, яким внесено зміни до наказу від 08 травня 2009 року № 17/о та викладено його текст у наступній редакції: « ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників з 24 вересня 2007 року та встановити посадовий оклад згідно з штатним розкладом відповідно до діючого законодавства. Наказ від 24 вересня
2007 року № 99/о щодо її звільнення з роботи скасувати». Відомості згідно з вказаним наказом внесено до трудової книжки позивачки.
ОСОБА_1 до виконання трудових обов'язків не приступила. Зважаючи на викладене, як вказує ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», наказом
від 13 червня 2012 року № 15/о її було звільнено з посади бортпровідника служби бортпровідників з 14 вересня 2012 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
У зв`язку з невиконанням рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 29 березня 2008 року про поновлення її на роботі, ОСОБА_1 звернулася до Європейського суду з прав людини, який рішенням від 06 червня
2013 року у справі «Кононова та інші проти України» (заява № 11770/03 та 89 інших заяв) постановив, що державою Україна порушено пункт 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на користь заявників, у тому числі на користь ОСОБА_1 , та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту, та зобов`язав державу - відповідача виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3 000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю як відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Наказом від 14 березня 2017 року № 01/о з особового складу, ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» скасувало наказ від 13 червня 2012 року
№ 15/о про звільнення ОСОБА_1 та повідомило ОСОБА_1 про необхідність приступити до роботи. Підставою видачі наказу зазначено виконавче провадження № 11815236 та рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 753/7963/17 за позовом ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» від 14 березня 2017 року № 01/о з особового складу.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада
2017 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі 2-588/08. Задовольняючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дублікат виконавчого листа на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі № 2-588/08 про поновлення
ОСОБА_1 на роботі на посаді бортпровідника літаків служби бортпровідників у ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» з 24 вересня 2007 року, що перебував на виконанні у Бориспільському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, втрачено, рішення суду не виконано.
15 березня 2018 року ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання дубліката виконавчого листа у справі № 2-588/08 від 29 березня 2008 року та постанови про відновлення виконавчого провадження ВП № 11815236 від 02 квітня
2015 року такими, що не підлягають виконанню. За наслідками розгляду зазначеної заяви, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 21 січня 2019 року, у справі № 753/4713/18 у задоволенні заяви
ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» про визнання дубліката виконавчого листа та постанови про відновлення виконавчого провадження такими, що не підлягають виконанню, відмовлено.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у справі 753/3991/19 відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» про виправлення помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 29 березня 2008 року у справі 2-588/08.
04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» із заявою про надання їй з 05 вересня 2017 року щорічної відпустки за період, починаючи з 24 вересня 2007 року, та виплату їй відпускних за зазначений період.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Порядок надання щорічних відпусток урегульовано КЗпП України та Законом України «Про відпустки».
Так, за змістом статті 74 КЗпП України та пункту 2 Закону України «Про відпустки», громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до статті 75 КЗпП України та статті 6 Закону України «Про відпустки», тривалість щорічної відпустки, яка надається працівникам становить не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Пунктом 2 частини першої статті 82 КЗпП України та пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
ОСОБА_1 обгрунтовувала позовні вимоги про надання їй щорічних відпусток посилаючись на те, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі № 2-588/08 про її поновлення на роботі з
24 вересня 2007 року відповідачем не виконано, разом з тим, оскільки час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, та невиконання рішення суду про поновлення на роботі зараховується до стажу роботи, а отже вона має право на отримання щорічної основної відпустки за весь період, починаючи з 24 вересня 2007 року.
Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» посилалося на відсутність між ОСОБА_1 та товариством трудових відносин, оскільки після виконання рішення суду про поновлення її на роботі, наказом від 13 червня 2012 року 15/о ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, і таке звільнення вона у встановленому законом порядку не оскаржила.
Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Частиною першою статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання обов`язків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» виконало рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі про, що свідчить виданий відповідачем наказ від 23 травня 2011 року № 23/о про поновлення позивачки на раніше займаній посаді, з огляду на існування якого, суди не вправі входити в обговорення правової оцінки зазначених обставин наданих судами в інших судових рішеннях.
Зазначеного висновку суди попередніх інстанцій дійшли унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За загальним правилом, встановленим частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Вирішуючи спір, суди не урахували преюдиційні факти, встановлені судовими рішеннями, зокрема:
- ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 березня
2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року у справі
№ 753/18173/15-ц, встановлено, що ОСОБА_1 не була поновлена на роботі, що стало підставою для скасування постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області Шведа Р. М. від 14 вересня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 11815236, відкритого на примусове виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі;
- рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 753/7963/17, яким визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України»від 14 березня 2017 року № 01/о з особового складу, яким скасовано наказ від 13 червня 2012 року № 15/о про звільнення ОСОБА_1 з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства;
- ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі
№ 2-588/08;
- ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 січня
2019 року, у справі № 753/4713/18 про відмову у задоволенні заяви ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» про визнання дубліката виконавчого листа та постанови про відновлення виконавчого провадження такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з встановленими судом обставинами невиконання відповідачем рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня
2008 року у справі № 2-588/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Порушення державою Україна пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі
№ 2-588/08 про поновлення ОСОБА_2 на роботі, встановлено також у рішенні Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року у справі «Кононова та інші проти України» (заява № 11770/03 та 89 інших заяв).
Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» виконало рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2008 року у справі
№ 2-588/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Зважаючи на те, що як на дату звернення із заявою про надання щорічної відпустки (04 вересня 2017 року), так і на дату розгляду справи судами попередніх інстанцій, рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 29 березня 2008 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано, вона фактично не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, що відповідно до положень статті 74 КЗпП України та пункту 2 Закону України «Про відпустки» є передумовою надання їй щорічної відпустки, звернення до суду з зазначеним позовом про надання їй щорічної основної відпустки, є передчасним.
За наявних обставин, ОСОБА_1 відповідно до положень статті 236 КЗпП України має право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, а після фактичного його виконання - вимагати від роботодавця надання їй щорічної основної відпустки з урахуванням вимушеного прогулу, спричиненого її незаконним звільненням.
Узагальнюючи наведене, судам належало відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» про надання щорічних відпусток та видачу відповідних наказів з тих підстав, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано, вона фактично не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а не з підстав недоведеності її права на отримання щорічної відпустки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, Верховний Суд вважає на необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2019 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України», третя особа - Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про надання щорічних відпусток та видачу наказів про їх надання відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко