Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 753/4387/19
провадження № 61-3868св20
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю,
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 20 січня 2020 року у складі судді Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в розмірі 22 155, 80 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 грудня 2017 року на вул. Княжий Затон у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Subaru, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року у справі № 753/23783/17 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Судом також встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженнями, завданими автомобілю позивача. Вказані обставини підтверджені також протоколом про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2017 року серії БД № 106364 та іншими матеріалами справи.
За фактом страхового випадку ПрАТ «УПСК» було виплачено позивачеві страхове відшкодування у розмірі 11 059,97 грн.
Відповідно до калькуляції від 24 березня 2018 року приблизна вартість ремонтно-відновлюваних робіт та запасних частин для автомобіля
ОСОБА_1 становить 21 007,03 грн, вартість наданих послуг із
калькуляції - 208,74 грн.
Таким чином, різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та страховою виплатою становить 9 947,06 грн. Крім того, спричинене відповідачем адміністративне порушення спричинило необхідність звернення до суду ОСОБА_1 для захисту своїх прав, у результаті чого позивач зазнав додаткових витрат, зокрема, на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою, та витрат на автотехнічне дослідження судового експерта у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 25 січня 2018 року.
Посилаючись на зазначене, на підставі статті 1194 ЦК України, просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування заданих збитків у розмірі 22 155,80 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, посилаючись на положення частини першої статті
257 ЦПК України, виходив із того, що позивач та його представник, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, повторно (вдруге) не з`явилися на призначені судом судові засідання, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали, що свідчить про недобросовісність здійснення стороною справи своїх процесуальних прав, а тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, без розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система на момент подання апеляційної скарги не розпочала своє функціонування, апеляційна скарга подається апеляційному суду у порядку, передбаченому частиною першою статті
296 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, тобто, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд першої інстанції, апеляційний суд вважав наявними правові підстави для повернення скарги без розгляду.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції не враховує висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі
№ 514/134/17, оскільки такий висновок, на думку апеляційного суду, суперечить положенням пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/4387/19 та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув апеляційну скаргу без розгляду, чим порушив право особи на справедливий суд та право на оскарження судового рішення в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах та постанови Верховного Суду, у яких неодноразово було вказано на те, що такий підхід апеляційних судів є проявом надмірного формалізму та порушенням права особи на справедливий суд. Вказаний висновок Верховного Суду також відображається у численних рішеннях Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23 липня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів скарги, оскільки системні протиправні вимоги скаржника та маніпулювання нормами процесуального права порушує принцип «res judicata» - остаточності судового рішення
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 11 березня
2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2019 року на 10:00 год. (а. с. 23-24, т. 1 )
20 листопада 2019 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку з тимчасовим перебуванням його за межами України. (а. с. 32, т. 1)
Відповідно до довідки суду від 26 листопада 2019 року сторони у судове засідання не з`явилися. (а. с. 33, т. 1)
Судовою повісткою суд повторно викликав у судове засідання сторін справи на 18 грудня 2019 року на 10:00 год. (а. с. 34, т. 1)
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позов залишено без розгляду на підставі частини першої статті
257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання. (а. с. 63-65, т. 1)
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду. (а. с. 72-82, т. 1)
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень ЦПК України повернуто особі, яка її подала, без розгляду. (а. с. 84-85, т. 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши викладені у відзиві аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно з положеннями статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 145/1330/17 (провадження
№ 14-549цс19) зроблено висновок, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.
Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ у контексті «права на справедливий суд».
Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою-третьою статті
2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Таким чином, висновки апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без розгляду ґрунтуються на помилковому тлумаченні підпункту
15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.
Зазначене свідчить про те, що при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Крім того, неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17, є порушенням частини четвертої статті
263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми
права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів приймає посилання касаційної скарги на помилкове неврахування апеляційний судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі
№ 514/134/17, та не вбачає правових підстав для відступу від зазначеного висновку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
За умови обмеження реалізації права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров