Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/5180/15-ц
провадження № 61-12470св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Вища кваліфікаційна комісія суддів України,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Печерська районна у місті Києві державна адміністрація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання ордера недійсним та виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2014 року голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України звернувся до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації щодо затвердження рішення про надання упорядкованої службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та членам її сім`ї. Розпорядженням від 01 жовтня 2014 року № 494 Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Колеснік Г. А. та членам її сім`ї у складі чоловіка ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 видано ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного ордера ОСОБА_1 з членами сім`ї вселились та проживають у спірній квартирі. Вказувала, що повноваження ОСОБА_1 як члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були припинені з набранням чинності Законом України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»ОСОБА_1 діючи свідомо, всупереч статті 124 ЖК України, переслідуючи корисливу мету, неправомірно звернулась із заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання їй та членам її сім`ї службового житла.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України просила визнати недійсним ордер, виданий ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року позов Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2016 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задоволено, визнано недійсним ордер на службове жиле приміщення від 01 жовтня 2014 року, виданий ОСОБА_1 та членам її сім`ї на квартиру АДРЕСА_1 , та виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у складі суддіМицик Ю. С. у задоволенні позовуВищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудові відносини між ОСОБА_1 та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України припинилися лише 09 грудня 2014 року, отже, ордер на право зайняття службового жилого приміщення видано правомірно. Крім того, звертаючись із позовом про визнання ордера недійсним, позивач не оспорив розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року № 494, яке було підставою для видачі відповідачу ордера на службове житло. Законне право на зайняття службового житла припинене, оскільки відповідач на час розгляду справи не перебуває у трудових відносинах із Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Разом з тим, стаття 125 ЖК України гарантує неможливість виселення без надання іншого житлового приміщення осіб, які досягли пенсійного віку. Право ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як членів сім`ї відповідача, на користування спірним житлом є похідним від права особи, якій видано ордер на службове житло, а оскільки підстав для визнання ордера недійсним та виселення ОСОБА_1 не встановлено, то підстав для виселення інших відповідачів теж немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року скасовано. Позовні вимоги Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задоволено.
Визнано недійсним ордер на службове жиле приміщення від 01 жовтня 2014 року № 012871, виданий Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання їй службового житла 10 вересня 2014 року, фактично не маючи повноважень члена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та достовірно розуміючи, що не може бути обрана повторно як особа, яка була членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», наявні правові підстави для визнання ордера недійсним на підставі статті 59 ЖК України. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідачі вселились у вказану квартиру без правових підстав, визначених чинним законодавством, проживаючи у вказаній квартирі перешкоджають власнику здійснювати права користування та розпорядження нею.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану судову постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про відновлення довіри до судової влади», що набрав чинності 11 квітня 2014 року, дійсно передбачено дострокове припинення повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, але подальша процедура припинення повноважень мала здійснюватися за правилами, встановленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною другою статті 93-1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що рішення про припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відкритим голосуванням більшістю голосів Комісія приймає рішення щодо закінчення повноважень попереднього складу Комісії. В цьому контексті звертає на себе увагу та обставина, що новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України дотримався встановленого порядку припинення попереднього складу комісії, прийнявши відповідне рішення лише 09 грудня 2014 року.
Протягом часу з 12 квітня 2014 року (дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади») до 09 грудня 2014 року (час припинення повноважень членів комісії, за рішенням новоутвореної ВККС) ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
З огляду на те, що ОСОБА_1 здійснювала свої службові обов`язки до 09 грудня 2014 року, тому вона не може вважатися такою, що не мала права на отримання службового житла станом на 01 жовтня 2014 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому остання просила залишити оскаржувану судову постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням від 18 березня 2014 року № 134 Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_2 включена до службової жилої площі і є державною власністю, право на яку відповідно до свідоцтва про право власності від 17 грудня 2014 року має Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Відповідно до пункту 16 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Наказом голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 квітня 2014 року № 19 затверджено Положення про порядок надання на час виконання службових обов`язків службового житла членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та працівникам секретаріату. Цим Положенням визначені механізм та особливості надання службового житла на час виконання службових обов`язків членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та працівниками секретаріату.
Рішенням Х позачергового з`їзду суддів України від 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 обрана членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зарахована до штату комісії з 01 січня 2011 року згідно з наказом від 31 грудня 2010 року № 105/к.
10 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови житлово-побутової комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання службового житла.
Розпорядженням від 01 жовтня 2014 року № 494 Печерської районної у місті Києві державної адміністрації затверджено рішення керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання службової квартири АДРЕСА_1 члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 на сім`ю з трьох осіб, а саме на неї, її чоловіка ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 .
На підставі цього розпорядження 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 виданий ордер № 012871 на право зайняття службового жилого приміщення.
ОСОБА_1 разом з членами сім`ї вселилася у спірне житлове приміщення на підставі вказаного ордера та проживають у ньому.
09 грудня 2014 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято наказ № 390 - к/тр «Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», тобто після прийняття розпорядження про надання службової квартири та видачі ордера.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
08 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який набрав чинності 11 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються. Цим же законом, частину першу статті 93-1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» доповнено пунктом 8 такого змісту: «8) якщо законом передбачене таке припинення».
Відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України формуються відповідно до закону з урахуванням вимог, встановлених пунктом 4 цього розділу, у частині призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з`їздом суддів України. Окрім того, згідно із частиною шостою статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами, внесеними Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути призначені, зокрема, особи, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання чинності Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Враховуючи наведене, XII позачерговим з`їздом суддів України прийняті рішення від 25, 26 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», «Про обрання суддів на випадок вибуття одного або кількох членів зі складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» та «Про визначення черговості включення до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддів, обраних на випадок вибуття одного або кількох членів зі складу комісії, призначених за квотою з`їзду суддів України».
10 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до голови житлово-побутової комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання службового житла (т.1, а. с. 13).
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року № 494 затверджено рішення керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 на сім`ю із трьох чоловік: вона, чоловік ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 .
На підставі цього розпорядження 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 виданий ордер № 012871 на вселення (т.1, а.с.9, 10).
Відповідно до статті 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами, які не відповідають дійсності, відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі права власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Відповідно до частини першої статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно протиправно.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Навіть якщо власник службового житла не висловив вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин.
Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.
Отже, виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).
Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів зі службового житла, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Щодо наявності нагальної суспільної необхідності для виселення відповідачів апеляційний суд посилався на те, що існує черга працівників, які можуть претендувати на заселення у службове житло.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 з 17 грудня 2014 року належить на праві державної власності Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6, 7, том 1).
Відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (статей 317 319 ЦК України).
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,8 кв. м, та житловою - 49,2 кв. м (а.с. 200, т. 2).
Маріуполь Донецької області є містом, підконтрольним Україні.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично була членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до 09 грудня 2014 року, дати постановлення наказу про її відрахування із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тому ордер на її вселення в службове приміщення виданий правомірно, є безпідставними, оскільки визнання ордера недійсним пов`язується з тим, що 08 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який набрав чинності 11 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються, а ОСОБА_1 достовірно було відомо про припинення її повноважень як члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 11 квітня 2014 року.
Положенням про порядок надання на час виконання службових обов`язків службового житла членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачено надання службового житла на час виконання службових обов`язків членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк