ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 754/11476/22
провадження № 61-2423св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник Ірина Сергіївна,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кошельник Богдани Сергіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Скрипки О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування запису в Спадковому реєстрі.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоу липні 2022 року під час розгляду справи № 754/14531/21 за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетник І. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фоя Л. Г., про визнання скасування заповіту недійсним, їй стало відомо про недотримання нотаріусом Решетник І. С. вимог законодавства щодо змісту заяви про скасування заповіту ОСОБА_4 , а саме належного зазначення нотаріального бланку заповіту, який скасовується.
Вказувала на те, що заповіт ОСОБА_5 від 06 червня 2018 року посвідчено на нотаріальному бланку серії ННС № 909628 та зареєстровано в реєстрі за № 906, а відповідно до наданої нотаріусом Решетник І. С. нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про скасування заповіту від 01 вересня 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за № 906, та заяви ОСОБА_4 про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 01 вересня 2020 року, ОСОБА_4 просила скасувати заповіт, розміщений на бланку серії ННС № 906628.
Отже, відповідачка не перевила достовірність даних, викладених у заяві, а тому не було підстав для скасування заповіту, оскільки зазначені заяви містили помилкові відомості щодо бланку документу, який підлягає скасуванню, що є порушенням законодавства.
Вважала, що зазначення у заявах про скасування заповіту іншого бланку нотаріального документа свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на скасування її заповіту серії ННС № 909628, зареєстрованого в реєстрі за № 906 від 06 червня 2018 року.
Зазначала, що скасування заповіту ОСОБА_4 безпосередньо впливає на її права та інтереси, оскільки вона була єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 і наразі спадок перейшов до інших осіб.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. за заявою № 66343086 від 01 вересня 2020 року щодо реєстрації скасування заповіту № 62528171 від 06 червня 2018 року та скасувати запис у Спадковому реєстрі, внесений 01 вересня 2020 року о 15:23 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. за заявою № 66343086 від 01 вересня 2020 року про реєстрацію скасування заповіту № 62528171 від 06 червня 2018 року
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що дії нотаріуса були вчинені в межах компетенції нотаріуса відповідно до волевиявлення спадкодавця, а наявність технічної помилки у неправильному зазначені однієї цифри документа, на яке іде посилання, та який можна перевірити, не може бути підставою скасування нотаріальної дії, яка відповідала волі спадкодавця.
При цьому суди врахували, що заява про скасування заповіту містить повний зміст самого заповіту, в тому числі і щодо майна, яке заповідається, та особи, якій це майно заповідається, дату складання заповіту та його реєстраційний номер (906), що дозволяє чітко та однозначно ідентифікувати заповіт, про скасування якого просила заповідач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кошельник Б. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що помилки нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії щодо скасування заповіту не впливають на юридичні наслідки вчиненої нотаріальної дії.
Суди не врахували, що у ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення на скасування власного заповіту, що підтверджується тим, що приватний нотаріус не забрала у ОСОБА_4 оригінал заповіту та він відсутній у нотаріальній справі.
Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме не відклав розгляд справи за клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання та розглянув справу за відсутності сторони позивача.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: частини третьої статті 51 Закону України «Про нотаріат»; пункту 6.16 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5; пункту 1 глави 15 розділу І Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5; пункту 8 глави 3 розділу ІІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У березні 2024 року представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - адвокат Пашинський М. М., Писанка В. В., Мальчевська А. В. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 червня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Цей заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. на бланку серії ННС 909628 та зареєстровано у реєстрі за № 906.
01 вересня 2020 року ОСОБА_4 склала заяву, в якій вона повідомила, що 06 червня 2018 року від її імені на ім`я ОСОБА_1 нею складено заповіт на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. 06 червня 2018 року за реєстровим № 906, бланк № 906628, ННС, та просила приватного нотаріуса Решетник І. С. здійснити скасування зазначеного заповіту та внести відомості про його скасування до Спадкового реєстру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кошельник Б. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1254 ЦК України).
Згідно зі статтею 57 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.
Згідно з пунктами 6.1, 6.3 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також за наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про нотаріат», у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.
Вжиття аналогічних заходів при виявленні нотаріусом порушення законодавства при вчиненні нотаріальної дії передбачено і главою 15 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (у редакції, чинній на час посвідчення скасування заповіту).
Пунктом 6.13 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613, у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2567/5 від 15 серпня 2019 року, (чинній на час вчинення оспорюваної нотаріальної дії) встановлено, що у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.
Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.
При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
Отже, чинним законодавством, яке регулює діяльність нотаріату, передбачена можливість виправлення нотаріусом лише орфографічних або технічних помилок, допущених при складанні нотаріального документа, які не змінюють його змісту та не впливають на права осіб, відносно яких вчинено нотаріальну дію. Нотаріус може виправити таку помилку та зробити відповідне застереження про це, засвідчивши виправлення своїм підписом та печаткою. Якщо ж нотаріальний акт по суті є неправильним, вчиненим помилково, за відсутності для того правових підстав, виправлення цієї помилки можливе виключно в судовому порядку.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 06 червня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала позивачці ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетник І. С. на бланку серії ННС 909628 та зареєстровано у реєстрі за № 906.
01 вересня 2020 року ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Решетник І. С. із заявою, в якій, користуючись правом гарантованим їй частиною першою статті 1254 ЦК України, просила здійснити скасування заповіту від 06 червня 2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 906, бланк № 906628, ННС та внести відомості про його скасування до Спадкового реєстру.
Текст заяви ОСОБА_8 про скасування заповіту від 06 червня 2018 року за № 906 готувався на підставі поданого останньою оригіналу заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заява друкувалась нотаріусом з наявної інформації саме з оригіналу документу, однак під час її підготовки була допущена описка в одній цифрі номеру бланку, а саме, замість правильного № 909628 помилково вказано № 906628.
Суди попередніх інстанції правильно виходили із того, що законодавство про нотаріат не містить жодних вимог ні до змісту, ні до форми заяви про скасування заповіту, окрім однієї вимоги - засвідчення нотаріально справжності підпису особи на такій заяві, а тому така заява викладається в довільній формі, в тому числі така заява може бути написана власноруч (без використання технічних засобів).
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, щотехнічна описка в одній цифрі номеру бланку, допущена в заяві ОСОБА_8 від 01 вересня 2020 року, не впливає на волевиявлення особи щодо скасування свого заповіту та на дійсність вчиненої нотаріальної дії щодо його скасування.
Відповідно до частини першої, другої п`ятої статті 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Тобто, саме запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що заповіт ОСОБА_8 від 06 червня 2018 року зареєстрований у реєстрі за № 906 і саме цей номер міститься в заяві ОСОБА_8 від 01 вересня 2020 року про скасування заповіту.
Згідно з заповітом ОСОБА_8 від 06 червня 2018 року остання заповідала позивачці квартиру АДРЕСА_1 , і у заяві від 01 вересня 2020 року ОСОБА_7 вказує цю ж саму квартиру.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що дії нотаріуса були вчинені в межах компетенції нотаріуса відповідно до волевиявлення спадкодавця, а наявність технічної помилки у неправильному зазначені однієї цифри документа, на яке іде посилання, та який можна перевірити, не може бути підставою скасування нотаріальної дії, яка відповідала волі спадкодавця.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, є безпідставними, оскількиапеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кошельник Б. С. про відкладення розгляду справи, урахував наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, доводи ОСОБА_1 , викладені у апеляційній скарзі, та з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони позивача.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кошельник Богдани Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник