Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/15406/18
провадження № 61-18348св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
01 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 ; визнати наступні способи участі батька у вихованні з дочкою: особисті побачення з донькою три рази на тиждень без супроводу матері або інших осіб, вівторок та четвер з 18:00 год. до 21:00 год., у неділю з 11:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання батька, навчання дитини або в громадських місцях; спільний відпочинок з дитиною два рази на рік по 16 календарних днів без супроводу матері або інших осіб; необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою; в день побачення з донькою батько має права забирати доньку з дому/школи особисто; в разі зміни донькою місця проживання, перебування, навчання, номеру телефону або інших обставин, відповідач зобов`язана повідомити позивача про зміну таких обставин, зазначивши нові дані, не пізніше наступного дня після дня, які відбулись такі зміни; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні. Встановлено порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_4 . В інших позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 352,40 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02 листопада 1989 року ( статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, та прийняв до уваги протокол психоконсультативного обстеження ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 05 листопада 2018 року, покази свідка (старшої сестри) та висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25 лютого 2019 року № 102/03/37-1550, згідно із яких убачається, що у ОСОБА_4 є страх перед батьком та відсутнє бажання спілкуватися з ним.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні. Визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: кожного вівторка з 17 до 20 год.; кожної неділі з 11 до 16 год. протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля. В подальшому, без присутності матері та фахівця. Дозволено батьку ОСОБА_1 необмежене спілкування з донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, окрім нічних годин з 21-00 до 07-00 год. Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання та засобів зв`язку дитини ОСОБА_4 Всі побачення батька з дитиною здійснювати за згодою дитини. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 321,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме такий спосіб участі батька у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. При цьому суд враховував складні обставини, які склалися між самими батьками та вік дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Деснянського районного суду міста Києва.
31 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Вказує, що суд апеляційної інстанції, зобов`язуючи відповідача бути присутньою під час зустрічі позивача з донькою в робочий день з 17 год. не взяв до уваги, що вона працює до 18 год., крім того їй потрібен час на дорогу, а тому суд здійснив втручання в її повсякденне життя.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 15 жовтня 1993 року між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем), Відділом РАЦС Деснянського РУЮ міста Києва було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1542. Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_4 залишилася проживати з матір`ю.
Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до висновку про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25 лютого 2019 року № 102/03/37-1550 Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації вважає, що не доцільно встановлювати будь-який конкретний графік спілкування батька, ОСОБА_1 , з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , та рекомендувати зустрічі, виключно, за домовленістю та бажанням дитини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
За змістом частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Визначаючи спосіб участі позивача у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних побачень та дозволу на необмежене спілкування батька з дочкою, апеляційний суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.
Посилання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при встановленні часу зустрічей батька з донькою не взято до уваги її зайнятість на роботі не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки під час судового розгляду вона не подавала будь-яких доказів на підтвердження неможливості бути присутньою під час зустрічей.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про зупинення виконання судового рішення
До Верховного Суду надійшли клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, які мотивовані тим, що 30 жовтня 2019 року постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 754/15406/18, виданого 18 жовтня 2019 року Деснянським районним судом міста Києва про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні. Вказує, що дитина відмовляється від зустрічей з батьком.
Заявник просить зупинити виконання судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Враховуючи, що судом касаційної інстанції справа розглянута по суті із залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції, підстав для зупинення її виконання немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська