№ 754/22512/13-ц

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 754/22512/13-ц

провадження № 61-19023св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві,

третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» (далі - ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області, про визнання недійсними та скасування актів про нещасний випадок на підприємстві, визнання загибелі трагічною, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що з 20 травня 2005 року її чоловік ОСОБА_2 , відповідно до наказу ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» від 16 грудня 2005 року № 74-ОД, працював у ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» на посаді капітана теплоходу «Зея», перейменованого в подальшому на «Волна-11», «Ладон».

31 грудня 2005 року ОСОБА_2 пішов на роботу, звідки не повернувся.

07 квітня 2006 року він був звільнений з роботи у зв`язку зі смертю без виплати належної йому заробітної плати.

Зазначений випадок було розслідувано комісією Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Київській області та місту Києву як зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків. Цей випадок було визнано виробничим, на підставі чого 09 лютого 2006 року був складений акт за формою Н-5.

Через три місяці тіло ОСОБА_2 було знайдено у річці Дніпрі біля с. Козин Обухівського району Київської області.

Комісія у тому самому складі на підставі пункту 18 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (далі - Порядок), НПАОП 0.00-6.02-04 вважала цей випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом.

16 листопада 2006 року комісією було складено два акти: за формою Н-5 та за формою НВП.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку із відсутністю в матеріалах комісії встановленого місця смерті ОСОБА_2 та оригіналу акта судово-медичного обстеження, до випадку, що стався з її чоловіком, слід застосовувати пункти 14, 17 Порядку, а не пункт 18 цього Порядку, який надав можливість Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві відмовити їй в отриманні будь-яких виплат.

Також спеціальне розслідування проводилося з грубими порушеннями пунктів 11, 19 Порядку. Між актами форми Н-5 та форми НПВ є розбіжності в частині проходження навчань та інструктажів із техніки безпеки ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати загибель її чоловіка ОСОБА_2 нещасним випадком, що стався під час виконання ним службових обов`язків; стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі 832 554,98 грн та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн, а всього 1 032 554,98 грн; визнати недійсним та скасувати акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, форми НПВ, що затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву Дунас С. В.; визнати недійсним та скасувати акт додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, що стався в період між 19 год. 00 хв. 31 грудня 2005 року та 07 год. 30 хв. 01 січня 2006 року в ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», що затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву Дунас С. В.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із недоведеності позовних вимог, оскільки смерть потерпілого настала внаслідок серцевої недостатності, тому підстави для взяття на облік та складання й видачі акта форми Н-1 відсутні.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року скасовано, справу направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 212-213 315 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи, (далі - ЦПК України 2004 року) не витребували і не дослідили документи щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , проведення його своєчасного медичного огляду та допуску до роботи всупереч нормативно-правовим актам, які регулюють питання такого допуску та охорони праці, а також висновок медичної експертизи щодо встановлення причини смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що розслідування нещасного випадку проведено належним чином, ОСОБА_2 своєчасно пройшов медичний огляд та був допущений до роботи на воді, тому відсутній зв`язок погіршення стану його здоров`я з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або протипоказання за станом здоров`я виконувати свою роботу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно звернути увагу на наявність в матеріалах справи взаємовиключних висновків щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , з`ясувати питання щодо можливості допущення особи із ішемічною хворобою серця до роботи на судні за контрактною морською професією, зокрема капітаном судна, та чи може таке захворювання дати загострення внаслідок служби в морі чи зробити особу непридатною до такої служби. Також надати оцінку доводам позивача про те, що ОСОБА_2 не проходив перевірку знань з питань охорони праці, повторного інструктажу з охорони праці, про що прямо вказано в акті спеціального розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків від 09 лютого 2006 року, і доводам щодо невідповідності характеристики місця, де стався нещасний випадок (палуба судна), правилам безпеки праці та вимогам техніки безпеки, що, в свою чергу, могло сприяти (або ж не сприяти) нещасному випадку (стан леєрної огорожі на судні, її висота, рядність, довжина ланцюгової огорожі тощо), із урахуванням інформації, що міститься в листі Обухівського відділення судово-медичної експертизи від 20 вересня 2006 року № 51, згідно з якою смерть ОСОБА_2 , вірогідніше за усе, настала на палубі до падіння у воду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у складі судді Клочко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, форма НВП, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву.

Визнано недійсним та скасовано акт додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, форма Н-5, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанцій виходив із того, що акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, форма НВП, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, та акт додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, форма Н-5, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, складені без врахування того, що ОСОБА_2 не проходив перевірку знань з питань охорони праці, повторного інструктажу з охорони праці, оскільки вказані обставини встановлені в акті спеціального розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків від 09 лютого 2006 року, тому є неповними, передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційні скарги ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Територіальне управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, яке затверджувало оскаржувані акти, не є відповідачем у цій справі, а визначені позивачем відповідачі ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві не можуть відповідати за зазначеними позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що оскаржувані акти були лише затверджені начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, а складені та підписані відповідною комісією, до складу якої входили, зокрема, заступник начальника ДІОП у будівництві, страховий експерт з ОП Дніпровського районного ВВД ФССНВ та ІТЗ на виробництві у м. Києві, начальник відділу ОП управління праці та безпечної життєдіяльності населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, інженер з охорони праці ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті».

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві зазначило, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 рокуі витребувано із Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/22512/13-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_1 , з 20 травня 2005 року працював на посаді капітана судна в ТОВ «Довгуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті».

Згідно з графіком чергувань у святкові дні 31 грудня 2005 року вночі ОСОБА_2 був черговим на судні, теплоході «Волна-11», попередня назва «Зея».

Відповідно до акта спеціалізованого розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків, затвердженого начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Київській області та м. Києву, від 09 лютого 2006 року, складеного за формою Н-5, капітан ОСОБА_2 зник у період з 19 год. 00 хв. 31 грудня 2005 року до 07 год. 30 хв. 01 січня 2006 року.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 99, виданим 03 квітня 2006 року Обухівським відділенням судово-медичної експертизи, причиною смерті ОСОБА_2 , 1953 року народження, стала серцева недостатність та хронічна ішемічна хвороба серця.

Відповідно до акта додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, що стався в період між 19 год. 00 хв. 31 грудня 2005 року та 7 год. 30 хв. 01 січня 2006 року в ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», затвердженого 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду України по Київській області та м. Києву, визнано причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 раптове погіршення стану здоров`я внаслідок серцевої недостатності на фоні хронічної ішемічної хвороби серця.

Згідно із висновком комісії із спеціального розслідування випадок, що стався з капітаном ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» ОСОБА_2 , визнано випадком природної смерті, даний випадок не пов`язаний з виробництвом, не підлягає обліку і на нього складається акт за формою НПВ.

Актом № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, затвердженим 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держгірпромнагляду України по Київській області та м. Києву, складеним за формою НПВ, за висновками додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , основною причиною нещасного випадку визнано раптове погіршення стану здоров`я внаслідок серцевої недостатності на фоні хронічної ішемічної хвороби серця.

Відповідно до листа Головного управління охорони здоров`я населення Київської обласної державної адміністрації бюро судово-медичної експертизи Обухівського відділення судово-медичної експертизи від 10 травня 2006 року № 19 за результатами судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2 , смерть настала від серцевої недостатності на фоні хронічної ішемічної хвороби серця.

В крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,56 %, що зазвичай відповідає незначному впливу алкоголю, але в даному випадку тіло знаходилось у водоймі близько трьох місяців, що могло вплинути на підвищення концентрації алкоголю в крові, тому результат аналізу крові на вміст алкоголю може бути недостовірним і до уваги не береться.

Згідно з листа Головного управління охорони здоров`я населення Київської обласної державної адміністрації бюро судово-медичної експертизи Обухівського відділення судово-медичної експертизи від 20 вересня 2006 року № 51 надано відповідь, що, вірогідніше за усе смерть настала не під час знаходження у воді (враховуючи період року та інші обставини), а під час перебування ОСОБА_2 на палубі, до падіння у воду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону праці» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно з частиною шостою статті 13 цього Закону факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Статтею 171 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з пунктом 17 Порядку нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов`язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.

Нещасний випадок - це раптове погіршення стану здоров`я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов`язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (пункт 7 Порядку).

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону праці» та пунктів 40, 42, 45, 52, 53, 107 Порядку державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці Держгірпромнагляд.

Спеціальному розслідуванню підлягають випадки зі смертельними наслідками.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, за результатами роботи якої складаються акти форми Н-1, Н-5, якщо нещасний випадок пов`язаний із виробництвом, або форми НПВ, якщо він з виробництвом не пов`язаний.

Спеціальна комісія при проведенні розслідування зобов`язана обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з`ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв`язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв`язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їх сімей, особам, які представляють інтереси потерпілих) роз`яснення щодо їх прав у зв`язку з настанням нещасного випадку.

У разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім`ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 або форми НПВ рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку (пункти 58-59 Порядку).

Згідно з підпунктами 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 Правил визначення придатності за станом здоров`я осіб до роботи на суднах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 листопада 1996 року № 347, (далі - Правила), попередні медичні огляди проходять особи, що наймаються на роботу, пов`язану з перебуванням на борту судна під час плавання і вперше проходять медичний огляд ті, що переходять до більш високої за вимогами безпеки мореплавання професійної групи (додаток 4), а також ті, що прострочили період чинності раніше отриманого медичного свідоцтва моряка понад один рік.

Метою попереднього медичного огляду є встановлення фізичної і психофізіологічної придатності даної особи до роботи за конкретною морською професією, а також виявлення захворювань, які можуть дати загострення внаслідок служби в морі чи зробити дану особу непридатною до такої служби, чи становити небезпеку для інших осіб, що знаходяться на борту судна, матеріальних об`єктів і навколишнього середовища.

Періодичні медичні огляди в плановому порядку проходять особи, у яких минає термін дії медичного свідоцтва моряка, виданого тим же відділом медичних оглядів, що й проводив попередній медичний огляд.

Метою періодичного медичного огляду є виявлення ранніх ознак виникнення протипоказань до безпечного мореплавання на суднах, що необхідне для своєчасного початку медичної реабілітації або лікування.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого 02 квітня 2006 року за № 99 Київським обласним бюро судово-медичної експертизи, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стала серцева недостатність на фоні хронічної ішемічної хвороби серця. Однак 08 червня 2005 року ОСОБА_2 пройшов медичну комісію, згідно із висновками якої був визнаний придатним до праці на воді.

Також відповідно до виписки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 31 жовтня 2005 року № 31829 ОСОБА_2 перебував у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у період з 09 жовтня 2005 року до 31 жовтня 2005 року і йому було встановлено відповідний діагноз: бешига правої гомілки, бульдло - некротична форма, залежність від алкоголю. Деградація особистості. Інших діагнозів не встановлено, жодних вказівок на наявність інших основних чи супутніх хвороб не виявлено.

Таким чином, записи про патологію серцево-судинної системи в медкартці ОСОБА_2 відсутні, жодного медичного протипоказання для роботи на суднах, зазначеного в додатку № 5 до Правил, не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачами не було надано суду належних та допустимих доказів того, що смерть ОСОБА_2 не була пов`язана з виробництвом, а також того, що робота, яка виконувалася ОСОБА_2 , була йому протипоказана за станом здоров`я, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується, що особа з ішемічною хворобою серця не може бути допущена до роботи на судні за конкретною морською професією, зокрема капітаном судна, та чи може таке захворювання дати загострення внаслідок служби в морі чи зробити дану особу непридатною до такої служби.

Крім того, ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» не надано доказів, які б підтверджували, що місце, де стався нещасний випадок (палуба судна), відповідає правилам безпеки праці та вимогам техніки безпеки. А також, чи міг (стан леєрної огорожі на судні, її висота, рядність, довжина ланцюгової огорожі тощо) призвести до настання нещасного випадку, адже із урахуванням інформації, що міститься в листі Обухівського відділення судово-медичної експертизи від 20 вересня 2006 року № 51, що смерть ОСОБА_2 вірогідніше за усе настала на палубі до падіння у воду.

Відповідно до акта спеціального розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків від 09 лютого 2006 року ОСОБА_2 не проходив перевірку знань з питань охорони праці, повторного інструктажу з охорони праці.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов`язаний з виробництвом, форми НВП, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держпромгірнагляду по Київській області та м. Києву, та акт додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, форми Н-5, затверджений 16 листопада 2006 року начальником Територіального управління Держпромгірнагляду по Київській області та м. Києву, складені без врахування усіх перелічених обставин, є неповними, передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Таким чином, випадок, що стався з ОСОБА_2 , може бути віднесеним до страхового випадку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року в справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року в справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року в справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року в справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Колегія суддів звертає увагу на те, що справа, яка переглядається, неодноразово була предметом розгляду в судах України з 2011 року та переглядалася Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В ухвалах від 20 листопада 2013 року і від 20 січня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не погоджувався з висновками судів, які відмовляли у позові, і зазначав про необхідність судам першої та апеляційної інстанцій звернути увагу на наявність в матеріалах справи взаємовиключних висновків щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , з`ясувати питання щодо можливості допущення особи із ішемічною хворобою серця до роботи на судні за контрактною морською професією, зокрема капітаном судна, та чи може таке захворювання дати загострення внаслідок служби в морі чи зробити особу непридатною до такої служби; надати оцінку доводам позивача про те, що ОСОБА_2 не проходив перевірку знань з питань охорони праці, повторного інструктажу з охорони праці, про що вказано в акті спеціального розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків від 09 лютого 2006 року, і доводам щодо невідповідності характеристики місця, де стався нещасний випадок (палуба судна), правилам безпеки праці та вимогам техніки безпеки, що, в свою чергу, могло сприяти (або ж не сприяти) нещасному випадку (стан леєрної огорожі на судні, її висота, рядність, довжина ланцюгової огорожі тощо), із урахуванням інформації, що міститься в листі Обухівського відділення судово-медичної експертизи від 20 вересня 2006 року № 51, згідно з якою смерть ОСОБА_2 , вірогідніше за усе, настала на палубі до падіння у воду. Двічі передаючи справу на новий розгляд відповідно до статті 338 ЦПК України 2004 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не вказував на порушення позивачем і судами норм права в частині визначення належного відповідача.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що врахувавши вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України, висновки, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року та від 20 січня 2016 року, суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасувати, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк