15.11.2024

№ 755/13415/17

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 755/13415/17

провадження № 61-9478св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Десна Будтех», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: державне підприємство «Сетам», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна справа»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Приходька К. П.,

Таргоній Д. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Десна Будтех» (далі - ТОВ «Десна Будтех»),

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна справа» (далі - ОСББ «Спільна справа»), про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку - приміщенням загального користування, шляхом визнання нікчемними угод та договорів купівлі-продажу, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником машиномісця АДРЕСА_1 .

05 грудня 2015 року співвласниками будинку

АДРЕСА_1 на установчих зборах, у відповідності до положень статті 385 ЦК України та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», прийнято рішення про створення ОСББ «Спільна справа», державна реєстрація якого проведена 25 грудня 2015 року, після чого йому стало відомо, що замість 59-ти машиномісць, які побудовані згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, в реєстрі нерухомого майна в 2016 році з`явилися ще три машиномісця за № НОМЕР_1, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Спірні машиномісця за № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , як об`єкти нежитлової нерухомості на праві приватної власності були зареєстровані: машиномісце НОМЕР_1 - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30169011 від 23 червня 2016 року на підставі генеральної угоди про дольову участь між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквапарк» (далі - ТОВ «Аквапарк), правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія та номер 8-ПП/8ПОВ-ДІ від 01 січня 2007 року, й акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року; машиномісце № НОМЕР_2 - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний

№ 30169922 від 23 червня 2016 року, на підставі генеральної угоди про дольову участь між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія й номер 9-1111/9 ПОВ-ДІ від 09 жовтня 2007 року, та акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року; машиномісце № НОМЕР_3 - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30168641 від 23 червня 2016, на підставі генеральної угоди про дольову участь між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія й номер Ю-ПП/ЮПОВ -ДІ

від 09 жовтня 2007 року, та акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року.

Вказані генеральні угоди про дольову участь відповідача ОСОБА_2 у будівництві не могли укладатись, оскільки за проектною документацією, що має

позитивний висновок комплексної державної експертизи від 25 червня

2008 року, тобто, після укладання таких генеральних угод, машиномісця

№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відсутні, кількість машиномісць у паркінгу становила 59.

Таким чином машиномісця № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 не були зпроектовані, побудовані, та прийняті в експлуатацію.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку з підземним паркінгом - приміщенням загального користування підземного паркінгу будинку АДРЕСА_1 , шляхом визнання нікчемними:

- генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія й номер 8-ПП/8ПОВ-ДІ від 01 січня 2007 рокуЄ, та акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30169011 від 23 червня 2016 року, державного реєстратора ДП «СЕТАМ» Франчик З. А., м. Київ, номер запису про право власності 15091380;

- генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія й номер 9-1111/9 ПОВ-ДІ від 09 жовтня 2007 року, та акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № від 23 червня 2016року, державного реєстратора ДП «СЕТАМ» Борискевич М. І., м. Київ, номер запису про право власності 15092308;

- генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія й номер 10-ПП/ЮПОВ-ДІ від 09 жовтня 2007 року, та акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30168641 від 23 червня 2016 року, державного реєстратора ДП «СЕТАМ» Франчик З. А., м. Київ, номер запису про право власності 15090962;

- договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , серія та номер 572, укладеного 13 липня

2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15379413;

- договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 03 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15728355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 954783780000;

- договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_2 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 10 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15843929, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 954837580000;

- договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_2 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 13 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15379659;

- договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_3 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 08 жовтня 2016 року між

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 16804939, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 954759180000;

- договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_3 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 10 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15844093;

- договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_3 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1 , укладеного 13 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Курасовою О. В., номер запису про право власності 15379360;

Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 , здійснену на підставі нікчемних угод.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року у складі головуючого судді Арапіної Н. Є. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами порушення відповідачами його законних прав та інтересів при укладенні оспорюваних договорів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо машиномісця НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30169011 від 23 червня 2016 року, державного реєстратора ДП «Сетам»

Франчик З. А., вчиненого на підставі генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія та номер 8-ПП/8ПОВ-ДІ від 01 січня 2007 року, а також акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30169922

від 23 червня 2016 року, державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М. І., вчиненого на підставі генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та ОСОБА_2 , серія та номер 9-ПП/9 ПОВ -ДІ від 09 жовтня 2007 року, а також акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30168641

від 23 червня 2016 року, вчиненого державним реєстратором ДП «Сетам» Франчик З. А. на підставі генеральної угоди про дольову участь, укладеної між ТОВ «Аквапарк», правонаступником якого є ТОВ «Десна Будтех», та

ОСОБА_2 , серія та номер 10-ПП/ 10ПОВ -ДІ від 09 жовтня 2007 року,

а також акта приймання-передачі нерухомого майна без номера від 27 грудня 2007 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30444448

від 13 липня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О. В. на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серія та номер 572 від 13 липня 2016 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30444629

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30444409

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30771737

від 03 серпня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О. В. на підставі договору купівлі-продажу між

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , серія та номер 671 від 03 серпня 2016 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30879807

від 10 серпня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О. В. на підставі договору купівлі-продажу між

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , серія та номер 693 від 10 серпня 2016 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , індексний номер 30879972

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , серія та номер 697 від 10 серпня 2016 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень машиномісця № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , індексний номер 31779267

від 08 жовтня 2016 року, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О. В. на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , серія та номер 852 від 08 жовтня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень щодо машиномісць № НОМЕР_1, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 прийняті з порушенням законодавства, оскільки державним реєстратором при прийнятті рішення про

вчинення реєстраційної дії або про відмову у її здійсненні у порушення вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не перевірено правовстановлюючі документи щодо відповідності їх вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені доводи

У жовтні 2019 року ОСОБА_4 , через свого представника ОСОБА_7 , подав до Верховного суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду про часткове задоволення позову ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем на підтвердження доводів, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не надано жодного належного і допустимого доказу. Також позивачем не підтверджено, яким саме чином відповідачі, як власники спірних машиномісць, перешкоджають йому у користуванні спільною сумісною власністю. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не взято до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю, якими в установленому законом порядку визначено, що паркомісця №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 є самочинно збудованими. Поза увагою апеляційного суду залишено те, що позивач просив визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на спірні машиномісця, яка здійсненна на підставі нікчемних угод, проте останнім нікчемності угод не доведено й не встановлено такого судом, а тому відсутні підстави для задоволення похідних вимог. При цьому, апеляційний суд взагалі не зазначає на підставі чого дійшов висновку про скасування рішень про державну реєстрацію, прийнятих державними реєстраторами, яких не було залучено до участі у розгляді даної справи, вийшовши за межі позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та його узагальнені доводи

У поданому 29 січня 2020 року відзиві ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_8 , просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, неправдивою та безпідставною. Право позивача щодо володіння, користування та

розпорядження місцями загального користування підземного паркінгу порушено у зв`язку з незаконним, без його згоди, вилученням частини площі місць загального користування підземного паркінгу, з подальшою незаконною реєстрацією спірних машиномісць № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , та з їх подальшим неодноразовим відчуженням на користь третіх осіб. Генеральні угоди фактично не укладалися із забудовником ТОВ «Аквапарк», на момент їх складання вони не відповідали вимогам закону та не могли бути підставою для оформлення права власності на спірні машиномісця. Стороною позивача надано ряд переконливих та беззаперечних доказів на підтвердження незаконності державної реєстрації права власності на спірні машиномісця, у тому числі через те, що вони є самовільно влаштованими із грубими порушеннями державних будівельних норм. Державна реєстрація права власності на спірні машиномісця здійснена на підставі документів, які не відповідають вимогам, встановленим законом, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема через наявність чисельних розбіжностей, яку не помітив державний реєстратор. Крім того, ОСОБА_4 , володіючи в минулому лише одним машиномісцем № НОМЕР_3 , без підтвердження наявності повноважень від інших відповідачів, у касаційній скарзі, поданій із пропущенням строку, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі, а не в частині, що порушує виключно його права або інтереси.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 755/13415/17 з Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Десна Будтех», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ДП «Сетам»,

ОСББ «Спільна справа», про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку - приміщенням загального користування, шляхом визнання нікчемними угод та договорів купівлі-продажу, визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2007 року, укладеного із забудовником ТОВ «Аквапарк», належить на праві приватної власності машиномісце АДРЕСА_1 .

09 жовтня 2007 року між ТОВ «Аквапарк» та ОСОБА_2 укладено генеральні угоди № 8-ПП/8ПОВ-ДІ, № 9-ПП/9ПОВ-ДІ, № 10-ПП/10ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва, предметом яких є підземний паркінг. Об`єктом інвестування є машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 .

Право власності на машиномісце НОМЕР_1 було зареєстроване державним реєстратором ДП «Сетам» Франчик З. А., індексний номер 30169011

від 23 червня 2016 року, на машиномісце № НОМЕР_2 державним реєстратором ДП «Сетам» Борискевичем М. І., індексний номер 30169922 від 23 червня 2016 року, на машиномісце № НОМЕР_3 державним реєстратором ДП «Сетам» Франчик З. А., індексний номер 30168641 від 23 червня 2016 року.

ОСОБА_2 відчужив машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 ОСОБА_3 згідно з договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., серія та номер 572, 568, 564 від 13 липня 2016 року. Право власності ОСОБА_3 на вказані машиномісця було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., відповідні індексні номери 30444448, 30444629, 30444409 від 13 липня 2016 року.

ОСОБА_3 машиномісце НОМЕР_1 відчужив ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., серія та номер 671 від 03 серпня 2016 року. Право власності ОСОБА_6 було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., індексний номер 30771737 від 03 серпня 2016 року.

Машиномісце № НОМЕР_2 ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., серія та номер 693 від 10 серпня

2016 року. Право власності ОСОБА_5 було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., індексний номер 30879807 від 10 серпня 2016 року.

Машиномісце № НОМЕР_3 ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., серія та номер 697 від 10 серпня 2016 року. Право власності ОСОБА_5 було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., індексний номер 30879972 від 10 серпня 2016 року.

В подальшому ОСОБА_5 відчужила машиномісце № НОМЕР_3 ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., серія та номер 852 від 08 жовтня 2016 року. Право власності ОСОБА_4 було зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В., індексний номер 31779267 від 08 жовтня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня

2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Норма аналогічного змісту міститься у статті 4 ЦПК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, необхідним є з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особа звернулась та чи порушено її суб`єктивне право.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду, позивач не довів, що відповідачами порушено його законні права та інтереси при укладанні спірних договорів, чим не виконав вимоги статті 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний»,

«є недійсним».

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Стаття 228 ЦК України визначає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Отже, спрямованість правочину, що порушує публічний порядок, визначається встановленням мети відповідного волевиявлення на момент його здійснення. Для віднесення правочину до тих, що порушують публічний порядок, достатньо встановлення в особи, яка його здійснила, мети щодо настання неправомірних наслідків уже на стадії укладення договору, а не його виконання.

При цьому у зазначених випадках особі не можна повертати все, що вона передала за недійсним правочином (частина перша статті 216 ЦК України).

У такому разі настають наслідки, передбачені публічним законодавством (у тому числі й повернення майна власнику).

Отже, на відміну від положень частини першої статті 203 ЦК України, яка передбачає, що правочин не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тобто актам, які регламентують приватноправові відносини, при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається перш за все порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема Конституція України, що в цілому не виключає того, що одночасно порушуються вимоги інших актів, що регламентують приватноправові відносини.

Згідно з частиною другою статті 269 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

25 грудня 2015 року відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було зареєстровано об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна справа» як юридична особа. Відповідно до пункту 1 розділу 2 статуту зазначеної юридичної особи в редакції, що затверджена установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку (протокол №1 від 18 грудня 2015 року) метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників. Тому, відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статей 9, 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» право на звернення до суду з метою захисту прав співвласників житлового будинку від імені усіх співвласників мало об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна справа», а не позивач. Тому позивач, звертаючись до суду, не довів, що відповідачами порушено його законні права та інтереси при укладанні спірних договорів, чим не виконав вимоги статті 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просив визнати нікчемними угоди та договори купівлі-продажу й скасувати державну реєстрацію права власності на машиномісця № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 підземного паркінгу будинку АДРЕСА_1 , здійснену на підставі нікчемних угод.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав

до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Оскільки вимоги позивача про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності є похідними від позовних вимог про визнання нікчемними угод та договорів купівлі-продажу, вони задоволенню не підлягають.

Отже, суд першої інстанції, належним чином з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання правочинів нікчемними та скасування здійсненої на їх підставі державної реєстрації права власності з підстав порушення прав позивача є безпідставними.

Апеляційний суд не врахував наведених положень законодавства та обставин справи, унаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання правочинів нікчемними, оскільки позивачем не доведено порушення його прав такими договорами, стороною яких він не є. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірні машиномісця з підстав порушення державним реєстратором Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», фактично вийшовши за межі позовних вимог, оскільки позивачем ОСОБА_1 дії державного реєстратора не оскаржувалися й вимоги про скасування державної реєстрації з підстав неправомірності дій реєстратора не заявлялися, чим порушив норми частини шостою статті 367 ЦПК України, відповідно до яких в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також, переглядаючи справу в апеляційному порядку та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не встановив які права позивача ОСОБА_1 як власника нежитлового приміщення - паркомісця АДРЕСА_1 , було порушено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, правильно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, постанову апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України в редакції, чинній на дату подання касаційних скарг, суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило