ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 755/14930/19
провадження № 61-19292св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Катющенко В. П., та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 7 червня 2002 року перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, в якому народилися син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що егоїстичний спосіб життя відповідача та нехтування нею інтересів сім`ї призвели до розірвання шлюбу. Після чергової сварки у травні 2018 року син та дочка залишись проживати з ним, проте у подальшому відповідач шляхом психологічного тиску примусила дочку залишити звичне місце проживання. На час подання позову дочка проживає з матір`ю, а син - з ним.
На думку позивача, відповідач втратила будь-які материнські почуття до сина та не лише припинила цікавитися його життям, опікуватись ним, а й відповідати на його телефонні дзвінки; крім того, відповідач неодноразово принизливо висловлювалась відносно сина, що принижує його честь та гідність. Одним із проявів негативного відношення відповідача до сина є відмова у наданні йому дозволу на виїзд за кордон для участі у спортивних змаганнях.
Посилався також на те, що син проживає з ним та перебуває на його повному утриманні. Відповідач не цікавиться сином, не бере участі у його вихованні, уникає будь-якого контакту з ним, що свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов`язків.
З урахуванням зазначеного позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо ухиляється від виховання та утримання сина, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов`язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та його подальшої долі, що свідчить про нехтування покладеними на неї правилами та обов`язками з виховання та утримання дитини.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції вважав, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання сина ОСОБА_9 , що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2020 року адвокат Незвіський Д. Я., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки при вирішенні справи суди залишили поза увагою висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 та у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц.
Посилаючись на зазначене, заявник просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина відмовити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування статті 164 СК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 та від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 9 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 7 червня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2009 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка ОСОБА_8 .
Також судами встановлено і це не заперечували сторони у справі, що син ОСОБА_9 проживає разом із батьком - ОСОБА_1 , а дочка ОСОБА_8 - із матір`ю ОСОБА_2
18 грудня 2019 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування, надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина - ОСОБА_9 .
З характеристики, наданої 28 серпня 2019 року директором Бурового управління «Укрбургаз», суди попередніх інстанцій встановили, що з 27 червня 2019 року ОСОБА_1 працює в Буровому управлінні «Укрбургаз», а з 8 липня 2019 року призначений на посаду першого заступника директора апарату Бурового управління «Укрбургаз». За час роботи ОСОБА_1 зарекомендував себе як компетентний, грамотний спеціаліст, відповідальний працівник підприємства, толерантний та розсудливий керівник. У колективі апарату управління користується повагою та авторитетом.
У висновку експертів № 430/10/19 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи, складеному 10 жовтня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України», щодо індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_2 зазначено, що особливості виховної поведінки ОСОБА_2 мають негативний вплив на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . При цьому не виключається можливість наявності окремо та паралельно існуючого позитивного впливу на окремі складові життя дочки, який, в свою чергу, нівелюється наявністю деструктивної виховної концепції матері. Індивідуально-психологічні особливості виховної поведінки батька - ОСОБА_1 позитивно впливають на ОСОБА_9 та мають потенціал позитивного впливу на ОСОБА_8 .
За цим висновком умови проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з батьком є більш сприятливими для їх комфортного та здорового психологічного розвитку. Спосіб виховання дітей батьком є позитивним для їх психологічного здоров`я, відповідає необхідним психологічним умовам для дітей їх віку. Спосіб виховання дітей матір`ю містить потенціал негативного впливу на психологічне здоров`я дітей, може негативно вплинути на їх психологічний розвиток. Оцінка сімейної ситуації ОСОБА_9 не має залежності від впливу з боку батьків та інших дорослих. Оцінка сімейної ситуації ОСОБА_8 має залежність від впливу з боку матері.
Для забезпечення найкращих інтересів дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з психологічної точки зору, експертами рекомендовано: встановлення постійного місця проживання дітей із батьком, зустрічі з матір`ю відповідно до бажання дітей, бажано проведення психологічного обстеження матері та можливості подальшої корекції батьківського ставлення за допомогою консультацій сімейного психолога, обов`язкове консультування дітей із психологом (для подолання надмірної тривожності ОСОБА_9 , корекційної роботи на предмет збереження особистих меж, відсторонення від конфлікту батьків із ОСОБА_8 ).
З листа директора гімназії № 191 ім. П. Г. Тичини від 18 вересня 2019 року - ОСОБА_13 суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 в достатній мірі цікавилася успіхами сина, поки він навчався у цій гімназії. Успіхами дочки мати цікавиться, відвідує гімназію у разі потреби чи на вимогу учителів. З класним керівником тримала і тримає зв`язок щодо питання освітньої діяльності дітей. До участі у позакласних заходах, святах не долучалась. Батько в достатній мірі цікавився успіхами сина та цікавиться успіхами дочки. ОСОБА_1 відвідує гімназію у разі потреби, особливо минулого 2018-2019 навчального року. Батько підтримує зв`язок щодо питання освітньої діяльності дітей через класних керівників. У позакласних заходах, святах участі не брав. Упродовж навчання у гімназії ОСОБА_9 переважно навчався дистанційно та на середньому рівні, неодноразово мав проблеми з поведінкою. На час складання листа ОСОБА_9 не є учнем гімназії і з 13 листопада 2018 року він навчається у приватному навчальному закладі «Академія сучасної освіти А+». ОСОБА_8 з вересня 2018 року та до часу складання листа є ученицею гімназії і навчається у 6-А класі. 5 клас закінчила на відмінно і отримала похвальний лист.
Листом директора приватного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ТОВ «Академія сучасної освіти А+» Ільченко Т. С. від 20 вересня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_9 навчається у цьому закладі з 14 листопада 2018 року до часу складання листа. Мати дитини - ОСОБА_2 - навчанням, розвитком, здоров`ям та успіхами сина цікавилася один раз - в грудні 2018 року, під час візиту до директора закладу. ОСОБА_2 не бере участі у освітньому процесі сина, не відвідує шкільні заходи, свята, батьківські збори, не підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями. Також не приймає участі у витратах на шкільне навчання сина.
За інформацією, що містить лист, ОСОБА_1 постійно цікавиться навчанням, розвитком, здоров`ям та успіхами сина, постійно приймає участь у освітньому процесі сина, відвідує батьківські сесії та збори, усі шкільні та позашкільні заходи і свята, батьківські збори, зацікавлений у результативності навчання дитини, забезпечує зворотний зв`язок з вчителями щодо знань, умінь та навичок, отриманих у школі, щоденно підтримує зв`язок з класним керівником, вчителями як по телефону, так і під час особистих зустрічей з керівництвом гімназії. ОСОБА_1 оплачує рахунки на навчання та харчування сина. Динаміка успішності навчання ОСОБА_9 у гімназії протягом всього періоду навчання позитивна. Значно підвищилися результати навчання з алгебри та геометрії, хімії та фізики, української мови. ОСОБА_9 цілеспрямований та вмотивований учень, відповідально ставиться до доручень, комунікативний, має високий рівень соціальних навичок, користується повагою серед однолітків.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року, ухваленим за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні повнорідних брата і сестри та встановлення способів їх спілкування, позов задоволено частково.
Визначено способи спілкування ОСОБА_9 з сестрою ОСОБА_8 та встановлено побачення і спілкування в такі дні:
кожної першої та другої суботи місяця з 12 год до 19 год за місцем проживання ОСОБА_9 або за погодженням із ОСОБА_8 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місяцях;
кожної третьої та четвертої неділі місяця з 12 год до 19 год за місцем проживання ОСОБА_9 або за погодженням із ОСОБА_8 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місяцях;
у день народження ОСОБА_8 , на Новий Рік, Різдво Христове і Великдень, на період канікул ОСОБА_8 (весняних, літніх, осінніх, зимових).
Цим же рішенням зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_9 у його побаченнях та спілкуванні з сестрою ОСОБА_8 та зобов`язано матір забезпечити можливість спілкування ОСОБА_9 зі ОСОБА_8 в будні дні з 16 год до 20 год за допомогою телефону та інтернету (месенджери, skype).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи незаконність судових рішень, ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , посилався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 та у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц.
Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 331/5427/17), на яку посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року у справі про позбавлення батьківських прав.
Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав у вказаній справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач з дитиною не спілкується, її вихованням і розвитком не займається, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків. При вирішенні цієї справи суди також встановили, що дитина постійно проживає з батьком, спілкуватися з матір`ю категорично не бажає, уникає зустрічей і негативно проти неї налаштована.
Встановивши зазначені обставини, а також врахувавши висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки, суди у справі № 331/5427/17 дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення цього позову.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи в справі № 331/5427/17 нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд зазначав, що, покладаючи в основу рішення про задоволення позову висновок органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення відповідача батьківських прав, суди не врахували, що даний висновок обґрунтований виключно поясненнями неповнолітньої дитини, які зводяться до її небажання спілкуватися з матір`ю.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини неповнолітня дитина пояснила, що з батьком проживає за власним рішенням, підтримує його ініціативу щодо позбавлення матері батьківських прав і не бажає з нею проживати чи спілкуватись; у судовому засіданні дитина пояснила, що не спілкується з матір`ю, так як вона, на її думку, має на неї негативний вплив через свою негідну поведінку.
Покладаючи ці пояснення в основу рішення про позбавлення батьківських прав у справі № 331/5427/17, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не зазначив належні і допустимі докази, на підставі яких встановив, що мати дитини особливо неблагонадійна і спілкування з нею суперечить інтересам неповнолітньої дитини.
За таких обставин Верховний Суд не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки вважав, що цей висновок немотивований і суперечить інтересам дитини та сформував такі правові висновки: небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею; та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками; при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно врахувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є благодійним.
Таким чином, Верховний Суд у справі № 331/5427/17 дійшов висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи статей 164 166 171 СК України та дійшли помилкового висновку про свідоме, умисне нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо неповнолітньої дитини, у зв`язку з чим скасував ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення та відмовив у позові.
Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 553/2563/15-ц), на яку також посилається заявник, прийнята за результатами розгляду касаційної скарги позивача на рішення апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2016 року, яким відмовлено у позбавленні відповідача батьківських прав.
Ухвалюючи рішення у справі № 553/2563/15-ц про залишення без змін рішення апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виклав правовий висновок про те, що відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками і те, що батько бажає спілкуватися з дитиною, проти позову заперечує, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.
Задовольняючи позов у справі, що розглядається, та позбавляючи ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що мати з дитиною не спілкується, його вихованням і розвитком не займається, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Проте такі висновки судів першої і апеляційної інстанцій є наслідком застосування норм матеріального права без урахування висновків, викладених у згаданих постановах Верховного Суду.
Так, згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матері (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
Суди встановили, що ОСОБА_9 тривалий час проживає з батьком, спілкуватися з матір`ю категорично не бажає.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно сина і наголошувала на тому, що намагається відновити спілкування з сином.
Ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суди попередніх інстанцій зазначене залишити поза увагою та не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Крім того, та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням сина, його вихованням і розвитком займається батько, не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участі у його утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір`ю батьківськими обов`язками.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 та у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, і помилково вважали, що неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_9 , який проживає з батьком, за обставин цієї справи свідчить про необхідність позбавлення її батьківських прав і застосування такого крайнього заходу покликане захистом інтересів дитини.
З урахуванням зазначеного ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і ухвалює нове рішення про відмову у позові з наведених підстав.
Касаційний суд вважає за необхідне, попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків по відношенню до дитини.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із задоволення касаційної скарги, скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій та ухваленням нового рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної у розмірі 1 152,60 грн і касаційної скарг у розмірі 1 536,80 грн, а всього 2 689,40 грн.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статями 400 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням нею батьківських обов`язків по відношенню до дитини.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної і касаційної скарг, 2 689,40 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук