№ 755/15023/19

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 755/15023/19

провадження № 61-4433св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк»,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Білич І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , за участю стягувача Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - ПАТ «Український Професійний Банк») в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» та боржника ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - ВАТ «Український Професійний Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Український Професійний Банк» в особі Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк», заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2003 року у розмірі: 9 273 дол. США основного боргу, 722,88 дол. США відсотків за користування кредитними коштами, 146,65 грн пені, 100,23 дол. США державного мита, а всього 10 096,11 дол. США та 146,65 грн пені.

На обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/04 з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2003 року у розмірі 9 273 дол. США основного боргу, 722,88 дол. США відсотків за користування кредитними коштами, 146,65 грн пені, 100,23 дол. США державного мита, а всього 10 096,11 дол. США та 146,65 грн пені.

12 серпня 2004 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

26 листопада 2004 року відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві) відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2013 року видано дублікат виконавчого листа згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10 096,11 дол. США та 146,65 грн.

Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Приморський ВДВС Одеського МУЮ) Білика Р. В. від 21 грудня 2015 року виконавчий лист № 2-500/2004 повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження не існує жодного виконавчого провадження, за яким стягувачем є ПАТ «Український Професійний Банк», а боржником ОСОБА_2

09 липня 2019 року між ПАТ «Український Професійний Банк», який є правонаступником ВАТ «Український Професійний Банк», в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за договором кредиту від 08 серпня 2003 року, укладеним між ВАТ «Український Професійний Банк» та ОСОБА_2 , первісний кредитор відступив на користь ОСОБА_1 разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Вищевказаний договір укладений за результатами електронного аукціону, проведеного 19 червня 2019 року, переможцем якого став ОСОБА_1 , придбавши лот № GL1N72840 за ціною 155 200,96 грн.

Згідно з актом приймання - передачі до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. передав, а ОСОБА_1 прийняв оригінали документів, а саме, кредитний договір від 08 серпня 2003 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30 грудня 2014 року у виконавчому провадженні № 43725829 та від 21 грудня 2015 року у виконавчому провадженні № 4730438.

ОСОБА_1 вказує, що він є кредитором у вказаному зобов`язанні, тому виникла необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні стягувача на його правонаступника.

Оскільки ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. не передало ОСОБА_1 виконавчий лист, тому слід вважати цей виконавчий документ втраченим з незалежних від ОСОБА_1 причин.

Крім того, зазначає, що до моменту заміни стягувача ПАТ «Український Професійний Банк» на його правонаступника ОСОБА_1 , останній без статусу сторони виконавчого провадження позбавлений можливості отримувати будь-які відомості від органів державної виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення у справі № 2-500/2004.

Отже, у зв`язку із переданням кредитором своїх прав за договором відступлення права вимоги, ОСОБА_1 має право звертатися із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Оскільки з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права, тому вимога ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою.

З огляду на те, що вимога про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню, тому відсутні підстави для задоволення вимог заявника про видачу дубліката виконавчого листа.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заявник не є стороною виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10 096,11 дол. США та 146,65 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 . При цьому зазначив, що кредиторами в кредитних правовідносинах є банк або інша фінансова установа, проте, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09 липня 2019 року відступлення прав вимоги здійснено на користь фізичної особи, яка не може надавати фінансові послуги.

Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги, що можливість придбання банківських активів фізичними та юридичними особами без наявності ліцензії на надання фінансових послуг передбачено Положенням щодо організації продажу активів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 2016 року, посилаючись на те, що Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) та Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є актами вищої юридичної сили, а підзаконні нормативно-правові акти за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 березня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасуватисудові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та: в частині заміни стягувача у виконавчому листі ухвалити нове рішення про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі; в частині видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18), Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження № 61-17422св18), від 22 травня 2019 року у справі № 504/306/15-ц (провадження № 61-1799св17), від 31 липня 2019 року у справі № 910/974/18, від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 17 лютого 2020 року у справі № 910/5737/15-г, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли спірний договір від 09 липня 2019 року до договорів факторингу, оскільки за своєю правовою природою укладений договір є правочином з відступлення права вимоги (цесії), учасниками якого можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження і функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Оскільки ПАТ «Український Професійний Банк» перебуває в процедурі ліквідації (виведення з банківського ринку), тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому законодавство України не містить обмеження стосовно продажу активів банку, який знаходиться на стадії ліквідації, у вигляді права вимоги до боржників лише фінансовими установами або іншими банкам.

Також ОСОБА_1 вказує, що у пунктах 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги зазначено, що будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору не можуть вважатися фінансуванням Банку новим кредитором, що свідчить про відсутність головної ознаки, яка характерна для договорів факторингу.

Враховуючи, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором цесії є правонаступництвом, тому правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача.

Задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі правонаступником на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні здійснюються судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині вимог ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відкрито касаційне провадження в частині вимог ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони стягувача у виконавчому листі і витребувано цивільну справу.

29 квітня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року провадження у справі, яка переглядається, зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/04, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2004 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2003 року у розмірі 9 273 дол. США основного боргу, 722,88 дол. США відсотків за користування кредитними коштами, 146,65 грн пені, 100,23 дол. США державного мита, а всього 10 096,11 дол. США та 146,65 грн пені.

12 серпня 2004 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-500/2004.

26 листопада 2004 року ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-500/2004.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2013 року видано дублікат виконавчого листа, згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10 096,11 дол. США та 146,65 грн.

Постановою державного виконавця Приморського ВДВС Одеського МУЮ Білика Р. В. від 21 грудня 2015 року виконавчий лист № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 10 096,11 дол. США та 146,65 грн повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Державний виконавець у зазначеній постанові вказав, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 2, 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, установлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

18 червня 2019 року проведено електронний аукціон з продажу активів (майна), а саме кредитного портфелю ПАТ «Український Професійний Банк» (кількість договорів 872), що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 30 беззаставними, 1 забезпеченим основними засобами, 14 забезпеченими транспортними засобами кредитними договорами та дебіторська заборгованість (827 позицій).

Згідно з протоколом електронного аукціону від 18 червня 2019 року № UA-EA-2019-06-07-000028-b переможцем електронних торгів став ОСОБА_1 , який придбав лот №GL1N72840 за ціною 155 200,96 грн.

26 червня 2019 року ОСОБА_1 оплатив лот № GL1N72840 у сумі 155 200,96 грн.

09 липня 2019 року між ПАТ «Український Професійний Банк», яке є правонаступником ВАТ «Український Професійний Банк», в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С.та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, зокрема і за кредитним договором від 08 серпня 2003 року, укладеним між ВАТ «Український Професійний Банк» та ОСОБА_2 .

Згідно з актом приймання-передачі до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. передав, а ОСОБА_1 прийняв оригінали документів а саме: кредитний договір від 08 серпня 2003 року, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2014 року ВП № 43725829 та від 21 грудня 2015 року ВП № 4730438.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та заміну стягувача у виконавчому листі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому документі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням статей 512 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор, яким може бути банк або інша фінансова установа з погодженням НБУ, у зв`язку з чим вимога ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі задоволенню не підлягає.

Оскільки право на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа має право лише стягувач, ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, тому його вимоги про видачу дубліката виконавчого листа також не підлягають задоволенню.

Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У частині п`ятій статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною п?ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесія) є правонаступництво, і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що набув право вимоги до боржника за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 09 липня 2019 року.

Відповідно до статей 512 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникли таке зобов`язання.

Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) викладено правовий висновок, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі ОСОБА_1 зазначав, що 28 серпня 2015 року правлінням НБУ винесено постанову № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк»».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до пунктів 2, 6 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня початку процедури ліквідації банку: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Частиною шостою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

18 червня 2019 року Товарною біржею «Біржа Онлайн» на веб-сайті https://prozorro.sale проведені електронні торги з продажу кредитного портфелю ПАТ «Український Професійний Банк» (кількість договорів 872), що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 30 беззаставними, 1 забезпеченим основними засобами, 14 забезпеченими транспортними засобами кредитними договорами та дебіторська заборгованість (827 позицій), за результатами яких складено протокол № UA-EA-2019-06-07-000028-b від18 червня 2019 року.

Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-06-07-000028-b від 18 червня 2019 року переможцем аукціону визнано ОСОБА_1

26 червня 2019 року ОСОБА_1 оплатив 155 200,96 грн за придбання на електронному аукціоні лоту № GL1N72840.

За результатами проведених торгів, 09 липня 2019 року між ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатках № 1-1 та 1-2 до цього договору, в тому числі і за договором кредиту від 08 серпня 2003 року, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Пунктами 1.1 та 1.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки визначено, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у договорі, новому кредитору (є правочином з відступленням права вимоги). Жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором (не є договором факторингу - фінансуванням під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з актом прийому-передачі від 09 липня 2019 року ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. передав, а ОСОБА_1 прийняв в тому числі кредитний договір від 08 серпня 2003 року та постановипро повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2014 року ВП № 43725829 та від 21 грудня 2015 року ВП № 4730438.

Отже за результатами торгівПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитними та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимоги за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку із своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Таким чином за своєю правовою природою договірпро відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

За своєю правовою природоюдоговір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Вирішуючи спір та зазначаючи що, право на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у ОСОБА_1 виникло на підставі договору факторингу, суд апеляційної інстанції не встановив правову природу договору про відступлення прав вимоги від 09 липня 2019 року та не звернув увагу, що цей правочин укладено на електронних торгах з продажу майна (активів) ПАТ «Український Професійний Банк» у зв`язку з його реалізацією згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (в редакції, чинній до 21 січня 2017 року) (далі - Положення № 2) передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Проте, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14 грудня 2017 року № 5397, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 року за № 207/31659, внесено зміни до Положення № 2 та пункт 5.11 глави 5 розділу V цього Положення № 2 викладено у такій редакції, реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов?язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Отже, обмеження, яке передбачало участь лише банків та небанківських фінансових установ у реалізації майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, скасовано.

Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, яким ОСОБА_1 обґрунтовує право звертатися із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, укладений 09 липня 2019 року, тобто на час дії змін, внесених до пункту 5.11 глави 5 розділу V цього Положення № 2.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою та не наділений правом надавати фінансові послуги, тому він не має право на звернення до суду із вищевказаною заявою.

Також слід зазначити про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Частиною першою статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) передбачено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Згідно з пунктом 17.4 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено.

Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції не перевірив з достатньою повнотою доводів позовної заяви та апеляційної скарги, в постанові не зазначив обставин, які спростовують у повному обсязі або доводять наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відтак, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином всі докази у справі у сукупності, тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78 81 83-84 228 229 235 243 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі й направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного застосування судом норм матеріального права та суперечність постанови апеляційного суду практиці Верховного Суду з цього предмета спору, зокрема висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18), Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 504/306/15-ц (провадження № 61-1799св17), від 17 лютого 2020 року у справі № 910/5737/15-г, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18), підтвердилися.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження № 61-17422св18), від 31 липня 2019 року у справі № 910/974/18, від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18.

Проте у справі № 6-449цс15 предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки; у справі № 909/968/16 - визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги, укладених не у процесі ліквідації банку; у справі № 191/5077/16-ц - стягнення заборгованості за кредитиним договором; у справі № 910/4816/18 - визнання недійсними результатів торгів та договору про відступлення прав вимоги; у справі № 910/974/18 - визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, укладених не у процесі ліквідації банку.

Отже, правовідносини у зазначених як приклади справах, та у справі, яка переглядається, не є подібними, оскільки під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, розуміються такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 , за участю стягувача Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» в особіФонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» та боржника ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська